Рішення № 10320506, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-18/1402-2010 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01030) в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 в м. Євпаторія Кримської філії ВАТ «Укртелеком», м. Євпаторія (пр. Перемоги, 34, м. Євпаторія, 97400)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксел», м. Євпаторія (вул. Фрунзе, 20, м. Євпаторія, 97404).

Про стягнення 9150,51 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Волкова Ж.М. – ю/к. 1 кат. відділу, довіреність від 29.12.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 в м. Євпаторія Кримської філії ВАТ «Укртелеком», м. Євпаторія – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксел», м. Євпаторія – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 9150,51 грн., з яких 8742,58 грн. – сума основного боргу, 304,65 грн. – сума індексу інфляції, 19,06 грн. – сума 3% річних, 84,22 грн. – сума пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525-527, 530, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 27.01.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 146. Згідно з умовами Договору, позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідач – розраховуватися перед позивачем за надані послуги. Відповідач не виконав свої зобов’язання належним чином, у зв’язку з чим, станом на 01.10.2010р., за ним склалася заборгованість у розмірі 8742,58 грн., що і стало підставою звернення позивача з позовною заявою до господарського суду.

20.04.2010 року представник позивача у судовому засіданні надав суду обґрунтований розрахунок пені, яка підлягає стягненню.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Кримської філії ВАТ «Укртелеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксел» укладено типовий договір № 146 про надання послуг електрозв’язку.

Відповідно до пунктів 2.1.1, 3.2.8 договору, підприємство зобов’язано забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв’язку, а споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські і міжнародні телефонні розмови, передані у кредит телеграми і інші послуги, які надаються по телефону.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані у кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем на протязі десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що позивач щомісячно виставляв відповідачеві рахунки № 690146 за грудень 2008 року та з січня по вересень 2009 року включно на загальну суму до оплати – 8742,58 грн.

Враховуючи те, що дану суму заборгованості відповідач не оплатив, суду доказів такої оплати не представив, то за Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксел» за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року включно рахується документально підтверджена заборгованість у сумі 8742,58 грн.

Відповідно до пункту 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації», споживач зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 8742,58 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8742,58 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач у порушення пункту 4.5 договору не сплатив кошти за надані йому послуги, то з нього підлягає стягненню 3% річних у сумі 19,06 грн. за період з 21 січня 2009 року по вересень 2009 року включно.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 304,65 грн. за період з січня 2009 року по вересень 2009 року.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані у кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем на протязі десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, строк оплати за послуги електрозв’язку, надані у грудні 2008 року спливає 20.01.2009 року. У зв’язку із чим суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня».

Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню інфляційна за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року:

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми підлягають частковому задоволенню, лише у сумі 228,41 грн. У іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 76,24 грн. суд у позові відмовляє, у зв’язку з невірним розрахунком позивача та відсутністю правових підстав для задоволення такої позовної вимоги.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 84,22 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Згідно з пунктом 5.8 договору про надання послуг електрозв’язку, у разі не уплати за надані послуги електрозв’язку понад встановленого строку (з 21 числа місяця, що наступає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожну добу затримки.

Крім того, відповідно до відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації», який регулює права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами, у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Проте пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача пеню у сумі 84,22 грн. за період з 21.01.2009 року по 30.10.2009 року.

Ухвалою від 06.04.2010 року суд зобов’язав позивача надати повний та обґрунтований розрахунок пені.

На виконання вказаної ухвали, позивач у судовому засіданні 20.04.2010 року надав суду розрахунок пені, відповідно до якого просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.03.2009 року по 20.09.2009 року у сумі 54,50 грн.

Перевіривши такій розрахунок пені, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 54,50 грн. за період з 21.03.2009 року по 20.09.2009 року. У іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 29,72 суд у позові відмовляє, у зв’язку з невірним розрахунком позивача та відсутністю правових підстав для задоволення такої позовної вимоги.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

20.04.2010р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.04.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксел», м. Євпаторія (вул. Фрунзе, 20, м. Євпаторія, 97404; код ЄДПРОУ 32518936) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01030; код ЄДПРОУ 21560766) в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 у м. Євпаторія Кримської філії ВАТ «Укртелеком», м. Євпаторія (пр. Перемоги, 34, м. Євпаторія, 97400; п/р 2600116580 в КРД ВАТ «Раффайзен банк Аваль», МФО 324021, код ЄДПРОУ 22236588) 8742,58 грн. боргу; 3% річних у сумі 19,06 грн.; суму інфляції у розмірі 228,41 грн.; пеню у сумі 54,50 грн.; 100,82 грн. державного мита та 233,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.