Рішення № 10320504, 26.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2010Справа №2-9/1344-2010 За позовом ТОВ "Малинівський склозавод", смт. Малинівка, Харківська область, Чугуївский район

До відповідача ЗАТ "Октябрський вино-коньячний завод", с. Амурське, АР Крим

Про стягнення 349202,97 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – Применко І.М., нач. юр. відділу., дов. пост. від 10.03.2010 року.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 349202,97 грн. заборгованості, у тому числі 340651,70 грн. основного боргу, 6992,91 грн. пені, 998,96 грн. 3 % річних, 559,40 грн. індексу інфляції, а також 3492,03 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Ст. 69 Господарського процесуального кодексу України передбачене, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Справа розглядається по наявним у неї матеріалам, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслуховує пояснення представника позивача, суд –

В с т а н о в и в:

15 липня 2009 року між сторонами був укладений договір №15/07.

У відповідності п. 1.1 даного договору Позивач зобов'язувався виготовити і поставити Відповідачу скляну продукцію, а саме пляшку коньячну-250 мл (далі-Товар), а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов договору.

Пунктом п. 5.1.3 договору сторони передбачили, що Покупець зобов'язаний був оплатити Товар протягом 10 (десяти) календарних днів по факту поставки кожної партії Товару. Фактом поставки вважається дата виписки видаткових накладних на кожну партію товару.

01.12.09р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору №15/07 від 15 липня 2009 року, якою внесли зміни до п.1.1 договору абзац 4, виклавши його у наступній редакції: «Вартість одиниці товару-3 складає 1,6356грн./од., у тому числі ПДВ 0,2726грн. Кількість товару товару-3 складає 500000 склопляшки. Загальна вартість товару-3 складає 817800грн., у тому числі ПДВ 136300грн.»

Відповідно до умов Договору, Додаткової угоди № 1 до Договору та видаткових накладних № 4524 від 25.12.2009 року, № 4518 від 25.12.2009 року, № 4733 від 26.12.2009року, № 4734 від 26.12.2009 року, Відповідачем, було отримано Товару на загальну суму 340 651,70 грн.

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач не провів оплату за одержаний товар, у зв’язку з чим станом на 01.02.2010 року має заборгованість перед позивачем у сумі 340651,70 грн.

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 340651,70 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 559,40 грн. індексу інфляції за грудень 2009 р. та 998,96 грн. 3% річних за період з 26.12.2009р. по 01.02.2010 р.(згідно розрахунку позивача а.с.12,13)

Позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 753,36 грн. за період з 05.01.2010р. по 01.02.2010 р., оскільки позивачем при розрахунку 3% річних був невірно ухвалений період стягнення 3% річних.

Згідно договору(п.5.1.3) відповідач зобов’язаний був провести оплату за отриманий товар протягом 10 календарних днів, фактом поставки є дата виписки видаткових накладних на кожну партію товару. Накладна №4524 від 25.12.2009 року – строк оплати до 05.01.10р., Накладна № 4518 від 25.12.2009 року – строк оплати до 05.01.10р., Накладна № 4734 від 26.12.2009 року – строк оплати до 06.01.10р. Позивачем же період стягнення 3% річних був ухвалений з дати виписки накладних.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції у сумі 559,40 грн. за грудень 2009 р. не підлягають задоволенню.

Розрахунок за товар, отриманий по вищевказаним накладним відповідач довжин був провести до 05.01.10р., тобто для стягнення інфляції за день не має підстав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6992,91 грн. пені за період з 26.12.2009р. по 01.02.2010 р.

Пунктом п. 6.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими засобами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачене, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 5275,98 грн., оскільки позивачем при розрахунку пені був невірно ухвалений період стягнення пені.

По накладної №4524 від 25.12.2009 року та по Накладної № 4518 від 25.12.2009 року період стягнення пені треба встановити з 05.01.10р. по 01.02.10р.(28днів), ставка НБУ – 10,25%, по накладним №4733 і №4734 – з 06.01.10р. по 01.02.10р.(згідно пункту п. 5.1.3 договору).

Відповідачем же період стягнення пені був ухвалений з дня виписки накладних.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 26.04.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити часткове.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Октябрський вино-коньячний завод" (97060, с. Амурське, вул. Кримська,1, Код ЄДРПОУ 31983188 п/р 260005335 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 324021 ІПН 3197831801176 Св-во ПДВ 00642899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Соїча, буд.5, Код ЄДРПОУ 32858847 п/р 26005002320837 в AT «ОТП Банк» в м. Київ МФО 300528 ІПН 328588420437св-во ПДВ 30115446) 340651,70 грн. основного боргу, 5275,98 грн. пені, 753,36 грн. 3 % річних, 3466,81 грн. держмита, 234,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.