Рішення № 10320477, 15.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2010Справа №2-23/1014-2010 За первісним позовом Орендного підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь

в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», м. Феодосія

до відповідача Дочірнього підприємства «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна», м. Феодосія

про стягнення 20338,94 грн.

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна», м. Феодосія

до відповідача Орендного підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь

в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», м. Феодосія

про визнання договору укладеним та спонукання до виконання певних дій

                    Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача за первісним позовом – Верхоглядов Д.І., представ. за довір. № 20-3/5802 від 25.12.2009 р.

Від відповідача за первісним позовом – Миндра Г.В., директор, паспорт ЕС 594423

          Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 388 від 12.02.2004р. у розмірі 20338,94 грн., також просить покласти на відповідача судові витрати.

          01 березня 2010 р. до канцелярії суду представником відповідача надана зустрічна позовна заява, в якій відповідач просить визнати договір № 388 від 12.02.2004 р. розірваним з 22.07.2004р.; зобов’язати ОП «Кримтеплокомуненерго» перерахувати борг за фактично поставлену теплову енергію з 22.07.2004р. по цей час згідно з тарифами для 1-ої групи споживачів, розрахованим по тарифам для населення; зобов’язати позивача укласти з відповідачем договір на постачання теплової енергії за тарифами для 1-ої групи споживачів. У зустрічній позовній заяві представник Дочірнього підприємства «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» просить стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» судові витрати.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.03.2010 р. зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» прийнято до свого провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим 15.03.2010р. продовжено строк вирішення справи за клопотанням сторін.

          В судовому засіданні 30.03.2010р. представник позивача за первісним позовом надав суду відзив до зустрічної позовної заяви, в якій доводи Дочірнього підприємства «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» вважає необґрунтованими, а договір № 388 від 12.02.2004 р. вважає чинним і обов’язковим для обох сторін.

          Крім того, Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» суду надана заява про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 24202,32 грн., 3% річних в сумі 1418,56 грн., також просить покласти на відповідача судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

12.02.2004р. між Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго” у особі Феодосійської філії (Теплопостачальна організація) та Дочірнім підприємством «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» (Споживач) був укладений договір №388 на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 1.1 договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді гарячої води у необхідних йому об’ємах, а Споживач зобов’язується прийняти та розподілити теплову енергію у об’ємах, визначених цім договором, та оплатити її за діючими тарифами у порядку та строки, передбачені договором. При виконання цього договору сторони керуються Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997р. №1497, постановами та розпорядженнями уряду України та Криму, ПТЕ та ПТБ установок, що використовують тепло та теплових мереж.

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі згідно встановленим тарифам до 20 числа місяця, що настав. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що оплата здійснюється для 2-ої групи споживачів за тарифами, згідно калькуляції щомісячно протягом року: опалення загальної площі 2-ої групи споживачів 83,7 кв.м за тарифом 4,49грн./кв.м, щомісячно, на протязі року у сумі 375,81 грн. з ПДВ.

Згідно п.10.1 договору він вступає в силу з 02.12.2003р. та діє до 02.12.2004р.та пролонгується на усі наступні роки, якщо за місяць до закінчення кожного строку його дії не буде заявлено однією із сторін про його відмову від цього договору або його перегляд .

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення господарським судом, ліквідації сторін (п.10.2 договору).

Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго»з врахуванням уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 24202,32 грн., 3% річних в сумі 1418,56 грн., також просить покласти на відповідача судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання.

Проте, відповідач за первісним позовом не платив заборгованість за надані йому послуги за договором №388 від 12.02.2004р. за період з лютого 2004р. по лютий 2010р. в сумі 21925,88грн.

Таким чином, основна заборгованість є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2276,44грн. індексу інфляції та 1418,56грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2276,44грн. індексу інфляції та 1418,56грн. 3% річних підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного первісний позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

01 березня 2010р. Дочірнім підприємством «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» надана зустрічна позовна заява, в якій просить визнати договір №388 від 12.02.2004р. розірваним з 22.07.2004р.; зобов’язати ОП «Кримтеплокомуненерго» перерахувати борг за фактично поставлену теплову енергію з 22.07.2004р. по цей час згідно з тарифами для 1-ої групи споживачів, розрахованим по тарифам для населення; зобов’язати позивача укласти з відповідачем договір на постачання теплової енергії за тарифами для 1-ої групи споживачів та просить стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» судові витрати.

Зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд відмовляє у позові. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 ГК України передбачає, що права та законні інтереси захищаються шляхом: 1)визнання наявності або відсутності прав; 2)визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3)відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; 4)припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5)присудження до виконання обов'язку в натурі; 6)відшкодування збитків; 7)застосування штрафних санкцій; 8)застосування оперативно-господарських санкцій; 9)застосування адміністративно-господарських санкцій; 10)установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11)іншими способами, передбаченими законом.

Про захист прав та інтересів виключно у спосіб, встановлений договором або законом зазначено у п.3.5 рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 у справі №1-10/2004р.

Таким чином діючим законодавством не передбачений такий спосіб захисту права як визнання розірваним договору.

Стосовно другої зустрічної позовної вимоги суд зазначає наступне.

Крім того, згідно ч.1-4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Оскільки Дочірнім підприємством «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» не надано суду доказів зміни договору або виконання умов, передбачених ст.188 ГК України, у суда не має підстав для спонукання позивача за первісним позовом перерахувати борг за фактично поставлену теплову енергію з 22.07.2004р. по цей час згідно з тарифами для 1-ої групи споживачів, розрахованим по тарифам для населення.

Позовна вимога стосовно спонукання Орендного підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» укласти з відповідачем договір на постачання теплової енергії за тарифами для 1-ої групи споживачів не пов’язана з первісним позовом, тому не є зустрічною у цій справі та підлягає розгляду у самостійному позовному провадженні.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за первісним позовом відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

          За згодою представників сторін в судовому засіданні 15.04.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 20.04.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Орендного підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Горького, 4, кв.19, р/р 26006525115540, ФФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324258, ЗКПО 32641777) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98112, АР Крим, м.Феодосія, вул. Ганаєва, 67а, р/р 260020203623, КФ АБ «Експрес-Банк», м.Сімферополь, МФО 384674, ІПН 033585901093, св-во №00398886) 21925,88грн. основного боргу, 2276,44грн. індексу інфляції, 1418,56грн. 3% річних, 256,21грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У зустрічному позові Дочірнього підприємства «Барвіл Феодосія» Українсько-норвезького спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіл Україна» відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.