Рішення № 10320475, 08.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2010Справа №2-19/1564-2010 За позовом – Приватного підприємства «Фірма «Іліта», с.Фрунзе Сакський район АР Крим (ідентифікаційний код 24862924)

До відповідача – Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим, с.Фрунзе Сакський район АР Крим

Про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Михайлюк О.Л. – заступник головного бухгалтера, довіреність № 25 від 06.04.2010 р.;

Від відповідача - Новак Ю.А. – спеціаліст, довіреність № 191/03-11 від 07.04.2010 р.;

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, у якій просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 01:243:880:00:01:001:0063) загальною площею 1,1118 га, яка розташована по вул.Зарічна, 9 у селі Фрунзе Сакського району АР Крим від 09.03.2010 р., укладений між приватним підприємством «Фірма «Іліта» та Фрунзенською сільською радою Сакського району АР Крим, дійсним, а також визнати за приватним підприємством «Фірма «Іліта» право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 01:243:880:00:01:001:0063) загальною площею 1,1118 га, яка розташована на території Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим в межах населеного пункту села Фрунзе по вул.Зарічна, 9, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.03.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що надає підстави визнати договір дійсним відповідно ст.220 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого не заперечує щодо вимог приватного підприємства «Фірма «Іліта» про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.03.2010 р.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами у порядку ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) представниками сторін не заявлялося.

У судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В :

Рішенням 39-ої сесії Фрунзенської сільської ради 5-го скликання № 848 від 11.02.2010 р. було вирішено затвердити приватному підприємству «Фірма «Іліта» проект землеустрою по відводу земельної ділянки у власність, шляхом викупу для обслуговування нежитлової будівлі існуючої виробничої бази по вул.Зарічна. 9 в с.Фрунзе та продати приватному підприємству «Фірма «Іліта» із розстрочкою на чотири роки земельну ділянку загальною площею 1,1118 га забудованих земель, у тому числі 1,1118 га земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташованій на території Фрунзенської сільської ради, в межах населеного пункту по вул.Зарічна, 9 в селі Фрунзе Сакського району АР Крим для обслуговування нежитлової будівлі існуючої виробничої бази (а.с.13).

На виконання вказаного рішення 09 березня 2010 року між Фрунзенською сільською радою (продавець) та приватним підприємством «Фірма «Іліта» (покупець) був укладений договір купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (а.с.10-12).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору Продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі та відповідно до чинного в Україні земельного законодавства, передати у власність Покупця земельну ділянку, що є предметом цього договору, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі та відповідно до чинного в Україні земельного законодавства, прийняти вказану земельну ділянку та оплатити її вартість.

Предметом цього Договору є земельна ділянка площею 1,1118 га; місцезнаходження: на території Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим в межах населеного пункту села Фрунзе, вулиця Зарічна, 9; цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування нежитлової будівлі існуючої виробничої бази; кадастровий номер: 01:243:880:00:01:001:0063.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору Продавець зобов’язується передати, Покупець зобов’язується прийняти вищевказану земельну ділянку, документи і приналежності щодо вказаної земельної ділянки після підписання та нотаріального посвідчення договору.

У пункті 8.1. вказаного договору передбачено, що договір вступає в силу і є обов’язковим для сторін з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

09 березня 2010 р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки площею 1,1118 га за кадастровим номером 01:243:880:00:01:001:0063 (а.с.21).

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що нотаріусом було відмовлено в здійсненні нотаріальних дій щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки у зв’язку з ненаданням державного акта на право власності на земельну ділянку, який підтверджує право власності продавця Фрунзенської сільської ради на відчужувану земельну ділянку.

Крім того, позивач вважає, що відповідач Фрунзенська сільська рада ухиляється від нотаріального посвідчення договору і це є підставою для застосування статті 220 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями).

Суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства «Фірма «Іліта» задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому визнання в судовому порядку такого договору дійсним передбачено лише в разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Згідно ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Також, статтями 209, 657 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У частині 3 та 4 статті 132 Земельного кодексу України (від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) передбачено, що додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась). Угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п.5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671 державній реєстрації зокрема підлягають такі правочини як договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житло, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна;

Пунктом 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів також передбачено, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом винесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Згідно статті 54 Закону України «Про нотаріат» (від 02.09.1993, № 3425-XII із змінами та доповненнями) нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством «Фірма «Іліта» та Фрунзенською сільською радою було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 01:243:880:00:01:001:0063) площею 1,1118 га, розташованої на території Фрунзенської сільської ради Сакського району, в с.Фрунзе по вул.Зарічна, 9 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 09.03.2010 р. (а.с.21) та графіком розрахунку з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки (а.с.20).

Однак, відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.03.2010 р. приватним нотаріусом Сунгурової Н.Ф., встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 01:243:880:00:01:001:0063) площею 1,1118 га, розташованої на території Фрунзенської сільської ради Сакського району, в с.Фрунзе по вул.Зарічна, 9 не може бути нотаріально посвідчений з огляду на те, що для укладення договору купівлі-продажу не пред’явлений державний акт про право власності на земельну ділянку, що підтверджує право власності Фрунзенської сільської ради Сакського району на відчужувану земельну ділянку, передбачений ч.1 ст.126 Земельного кодексу України і затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 12.11.2008 р. № 1019 (а.с.26).

У відповідності з ст.49 Закону України «Про нотаріат» (від 02.09.1993, № 3425-XII із змінами та доповненнями) нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, у тому числі якщо: вчинення такої дії суперечить законові.

Також, у своєму відзиві відповідач Фрунзенська сільська рада зазначив, що він, як продавець земельної ділянки, виконав свої обов’язки та не ухилявся від нотаріального посвідчення, державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення та від видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, суд робить висновок, що ні позивач ні відповідач від нотаріального посвідчення договору не відмовлялися та не ухилялися, навпаки вони звернулися до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення договору, однак нотаріус відмовив в посвідченні договору з огляду на невідповідність його нормам чинного законодавства.

Тобто під час судового прозгляду судом встановлено відсутність ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, на чому наполягає позивач.

Водночас, оскільки позивач не навів обґрунтованих доказів порушення своїх прав або охоронюваних законом інтересів з боку Фрунзенської сільської ради, суд не може прийняти до уваги відсутність заперечень відповідача щодо позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому що рішення суду не може бути обґрунтованим лише посиланням на те, що відповідач визнав позовні вимоги. У такому випадку буде порушений принцип правової впевненості.

Відповідно до §1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» (ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475) суд повинен надати обґрунтування свого рішення, але це не може сприйматися як вимога надати докладну відповідь на кожний аргумент. Межи такого обов'язку можуть бути різноманітними залежно від обставин справи. Окрім того, по кожній справі необхідно враховувати аргументи, які сторона надає до суду (Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року).

Отже, у суду немає підстав для застосування ст.220 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями), у зв’язку з чим вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Також суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги й про визнання за приватним підприємством «Фірма «Іліта» права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 01:243:880:00:01:001:0063) загальною площею 1,1118 га, яка розташована на території Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим в межах населеного пункту села Фрунзе по вул.Зарічна, 9.

Відповідно до ч.3 ст.334 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним.

Оскільки суд не задовольняє вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу дійсним, то і підстав для визнання за ним права власності на придбану за цим договором земельну ділянку, також не має.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд -

В И Р І Ш И В :

·          У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено

відповідно до ст.ст.84, 85 ГПК України

15.04.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.