Рішення № 10320447, 14.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2010Справа №2-23/1248-2010 За позовом Підприємства «Апрєль», м. Сімферополь

До відповідача Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида», м. Сімферополь

про стягнення 69046,36 грн.

                                        Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Кузнєцова О.М., представ. за довір. № 3 від 09.03.2010 р., Заріцький В.Г. - директор

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару № 070131.1 від 31.01.2007р. в сумі 69046,36 грн., а саме: 58006,96 грн. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3034,42 грн. 3% річних, 8004,98 грн. пені, також просить покласти на відповідача судові витрати.

          У судовому засіданні 15.03.2010 р. представником відповідача суду наданий відзив на позовну заяву, в якому не визнає суму пені, вважає, що вона не підлягає задоволенню у зв’язку із пропуском строків позовної давності. Стосовно стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, то відповідач посилається на те, що він не отримував розрахунків від позивача.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, суд

Встановив :

31.01.2007р. Підприємство «Апрєль» (постачальник) та Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида» (покупець) уклали договір поставки товару №070131.1, відповідно до п.2 якого постачальник зобов’язався передати товар у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється частинами: 50% протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару, а частину, що залишилась – протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач на підставі витратних накладних: №РН-000007 від 11.04.2007р. на суму 21793,50грн. та №РН-0000101 від 23.05.2007р. на суму 14971,50грн. поставив відповідачеві товар, що підтверджується витратними накладними на суму 36765,00грн. (а. с. 17,19) та довіреностями (а.с.18,20).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, відповідач здійснив не оплатив поставлений товар, у зв’язку із чим заборгованість Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» перед позивачем склала 36765,00грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.03.2010р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Пунктом 13.4 договору передбачена, покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 8004,98грн. за період з 20.02.2009р. по 19.02.2010р.

Оскільки строк позовної давності за цією вимогою не сплив, то висновки відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, викладені у відзиві на позов, не відповідають дійсності.

Однак, у зв’язку із тим, що відповідач є держаним підприємством, яке фінансується з Державного бюджету України, суд, враховуючи інтереси держави, вважає можливим на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені до 1000,00грн.

На підставі викладеного, суд у стягненні 7004,98грн. пені відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем інфляційні витрати за період з травня 2007р. по січень 2010р. у розмірі 21241,96грн. та 3% річних за період з 27.04.2007р. 19.02.2010р. у розмірі 3034,42грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”№02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників позивача в судовому засіданні 14.04.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 19.04.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 44, р/р №26009008000098 в АО «Родовид Банк», м.Київ, МФО 321712, ід. №05905680) на користь Підприємства «Апрєль» (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 44, р/р 26001316501 у філії ВАТ «Морський транспортний банк», м.Сімферополь, МФО 384748, ід. №31213928) 36765,00грн. основного боргу, 1000,00грн. пені, 21241,96грн. індексу інфляції, 3034,42 грн. 3% річних, 690,46грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 7004, 98грн. пені відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.