Рішення № 10320389, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-2/919-2010 за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50; 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

до 1) Іванова Павла Павловича (97513, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. Острякова 1, кв. 3); 2) Фізичну особу-підприємця Іванова Павла Павловича (адреса: 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Острякова, 1, кв.3)

про стягнення 5236грн79коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Проніна – ю/к, довіреність у справі.

Від відповідачів – не з’явились

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості у розмірі 5236грн79коп. за кредитними договором №SI1HJM від 24.05.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до додатку до договору №SI1HJM від 24.5.2007р., відповідач отримав кредит. Відповідач порушив умови договору по щомісячній сплаті кредиту, в результаті чого виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

8 квітня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Волокітіної С.В. – старший юрисконсульт, довіреність у справі, представники відповідачів у судове засідання не з’явилися хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач 08.4.2010р у судовому засіданні надав суду пояснення по справі від 22.3.2010 р., згідно з яким він додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Також позивач надав суду клопотання про заміну позивача Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до запиту від 04.3.2010 р. від Державного реєстратора Сімферопольської районної державної адміністрації 22.3.2010 р. надійшов Витяг з ЄДРПОУ, згідно з яким Іванов Павло Павлович зареєстрований 15.5.2007 р. в якості суб’єкта підприємницької діяльності та має реєстраційний номер 20024642060.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді штрафу, якій учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення штрафу. У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ФОП Івановим Павлом Павловичем було укладено договір банківського рахунку №SI1HJM від 24.5.2007р.

Згідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору, банк відкрил відповідачу поточахунок та здійснює його розрахункове та кассове обслуговування відповідно до діючого законодавства України.

24.5.2007 р. між позивачем та ФОП Івановим Павлом Павловичем було укладено Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок (Додаток № 7). Відповідно до п. 1.1 Додатку 7 до Договору банківського рахунку № SI1HJM від 24.5.2007 року, Банк за наявності вільних грошових ресурсів, зобовязався здійснювати офордрафтове обслугованне відповідача, що полягає в проведенні платежів понад залишок коштів на картковому рахунку відповідача № 26052054905693, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленного згідно до п. 1.3. цього Регламенту, який складає на момент підписання цього додаку 500,00 грн.

29 жовтня 2007 р. між позивачем та ФОП Івановим Павлом Павловичем було укладено Регдамент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок (Додаток № 7 до договору банківського рахунку № Si1HjM від 24.05.2007 р.), згідно до п. 1.2. якого, відповідачу змінено у сторону збільшення встановлений раніше кредитній ліміт на картку до розміру 2500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

23.01.2008 року відповідач зкористувався кредитним лімітом у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно п. 4.1.1. Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, застосовуєтся відсоткова ставка до розрахунку у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 2.2.12 договору банківського рахунку, відповідач зобовязався під час поповнення банківського рахунку вносити суму, що включає в себе суми покриття платіжного лимиту.

Відповідно до п. 4.2.5. Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюєтся подвоєна відсоткова ставка, визначена в п. 3.2. цього додатку, тобто при порушенні Клієнком зобовязань по погашеню кредиту, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу «16-30 днів» від суми залишку непогашеної заборгованості, тобто у розмірі 60% на рік.

На просрочку відповідач вийшов 23.02.2008 р., тому збільшена відсоткова ставка по сплаті відсотків нараховувалася з 23.02.2008 р. по 03.7.2009 р. і складає 1729,58 гривень.

Відповідно до п. 5.1. Додатоку № 7 до договору банківського рахунку № Si1HjM від 24.5.2007р. ФОП Іванов П.П. зобовязався у разі порушення зобовязань по своєчасному погашенню заборгованості за відсотками та погашенням отриманного кредиту сплатити позивачу пеню у розмірі 0,2% від сумі простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яки виплачуєтся пеня. Нарахування пені позивачем проводилося з 25.02.2008 р. по по 03.7.2009 р. Сума заборгованості по оплаті пені складає – 1057,80 гривень.

Відповідно до п. 5.3 Додатоку № 7 до договору банківського рахунку № Si1HjM від 24.5.2007 р. нарахування неустойки за кожний день порушення зобов’язань, що обумовлені п. 5.1 договору, здійснюються в продовж 3-х років с дня, коли відповідне зобов’язання повинно бути виконано ФОП Івановим Павлом Павловичем.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором, ФОП Іванов П.П. станом на 03.7.2009 року має заборгованість у розмірі 5236,79 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі - 2449,41 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі - 1729,58 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі - 1057,80 грн.

Згідно до п. 5.4 Додатоку № 7 до договору банківського рахунку № Si1HjM від 24.05.2007 р., сторони домовилися, що строк позовної давності по вимогам про стягнення суми кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості у сумі 5236грн79коп, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі - 2449,41 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі - 1729,58 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі - 1057,80 грн, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У частині позовних вимог до Іванова Павла Павловича суд вважає за необхідне припинити провадження по справі відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що спор не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки відповідно до ст. ст. 1, 21 ГПК України сторонами в судовому процесі можуть бути юридичні особи й громадяни, які придбали статус СПД.

Позивачем заявлено клопотання про заміну позивача Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. (ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі вибуття однієї сторони у спірному або встановленому рішенням господарським судом правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства або організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу. Заміна сторони її правонаступником допускається як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи, що рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне Акціонерне товариство і ці змини підтверджені новою редакцію Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк", яка погоджена Національним банком України 15.07.2009 р, суд змінює позивача - Закрите акціонерне товариство Комерційного банку "Приватбанк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

У засіданні суду оголошувалась перерва на 20.4.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 20.4.2010р.

Керуючись ст. ст. 25,49,75,77,п.1 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Прийняти клопотання позивача про заміну.

2.          Замінити позивача Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50; 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ 14360570) на його правонаступника Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50; 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ 14360570).

3.          Позов задовольнити.

4.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванова Павла Павловича (адреса: 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Острякова, 1, кв.3, ІПН: 2977722596) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50; 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ 14360570) 2 449,41 грн заборгованості за кредитом; 1729,58грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 1 057,80 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 102,00грн державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          У частині позовних вимог до Іванова Павла Павловича припинити провадження по справі у зв'язку з тим, що спор не підлягає розгляду в господарських судах України.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.