Рішення № 103202317, 01.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/7556/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його сплатити за позивача страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом перебування у відпустках по догляду за дитиною:

- по досягненню нею трирічного віку - до 11.06.2009;

- по досягненню нею шестирічного віку - до 11.06.2012;

та в період звільнення позивача з роботи за період:

- з 10.07.2012 по 17.03.2019;

- з 01.08.2019 по 31.10.2019.

Ухвалою від 25.10.2021 року справу прийнято до провадження, розгляд якої суд ухвалив проводити в порядку загального позовного провадження (а.с.44).

01.12.2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив відповідача на позовну заяву з додатками (а.с.53-55).

24.02.2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив відповідача(а.с.51-52).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подавши клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до протокольної ухвали, занесеної до журналу судового засідання від 20.12.2021 року, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження (а.с.149-150).

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №853 від 12.07.2006 «Про направлення малолітньої дитини до прийомної сім`ї» малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлено до прийомної сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.9).

На підставі зазначеного рішення, 17.07.2006 р. між виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, позивачем та її чоловіком укладено угоду №23/18 про влаштування дитини на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї (а.с.11-13).

Позивачу за місцем роботи надана відпустка по догляду за дитиною до 3 років. По досягненням дитиною 3 років, в зв`язку з хворобами дитини, відпустка по догляду за дитиною продовжена до досягнення 6 років.

В липні 2006 року позивач та її чоловік подали до УПСЗН виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді відповідні документи щодо перебування ОСОБА_1 у відпустці.

В 2008 році позивач звернулась до УПСЗН виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді з заявою про призначення всіх видів соціальної допомоги, повідомивши про своє перебування у відпустці по догляду за дитиною, надавши копію відповідного наказу.

В грудні 2020 року позивач отримала відомості з Пенсійного фонду України, відповідно до яких відсутні дані про відрахування до Пенсійного фонду за період з серпня 2007 по час її працевлаштування - 2019 рік.

В лютому 2021 позивач звернулась до Управління соціального захисту виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради з заявою про відновлення їй страхового стажу за період її перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Листом від 26.02.2021 року за №1074/08-19 позивача повідомлено, що відповідно до постанови КМУ №552 від 26.06.2019 року та Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою КМУ від 02.03.2011 р. №178, в зв`язку з невчасним поданням інформації про звільнення та працевлаштування, кошти для сплати єдиного внеску не було передбачено. Позивачу роз`яснено, що оскільки на даний час вона є особою, яка працює, сплата єдиного внеску здійснюватись не буде (а.с.14).

В липні 2021 року позивач повторно звернулась з заявою до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради.

Листом від 06.09.2021 року за №Т-1136 позивача повідомлено, що вона перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення як отримувач допомоги на дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам - вихователям і прийомним батькам з 21.02.2008 та що їй призначено допомогу з 01.03.2008 року по теперішній час. Повідомлено, що оскільки нею не подано інформацію про звільнення та працевлаштування , єдиний внесок їй не нараховувався (а.с.17).

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 9 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно частини 3 статті 13 Закону №1058-IV особа, яка припинила участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, може поновити свою участь у цьому виді страхування з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону або шляхом укладення в установленому цим Законом порядку договору про добровільну участь.

Як встановлено пунктом 2 статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.

Згідно норм частини 1, 2 і 3 статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Платниками страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-6, 10-13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Пунктом 3 та пунктом 10 статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право: вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку; залишатись учасником системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування в разі тимчасового припинення до досягнення пенсійного віку сплати страхових внесків з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що наказом Головного управління АПК Кіровоградської ОДА №47 від 17.07.2006 "Про надання відпустки по догляду за дитиною віком", позивач відбула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, з 19.07.2006 (а.с.115).

В подальшому, в зв`язку з необхідністю індивідуального догляду матері, ОСОБА_1 , відповідно до наказів Головного управління АПК Кіровоградської ОДА було надано відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6 річного віку (а.с.33-38).

Відповідно до наказу від 11.06.2012 року за №21-к позивач мала приступити до роботи з 12.06.2012 року після перебування у відпустці по догляду за дитиною (а.с.39).

Відповідно до наказу від 09.07.2012 року №27к позивач звільнена з посади провідного спеціаліста Головного управління АПК Кіровоградської ОДА (а.с.32).

Як встановлено із долученої копії витягу з системи персоніфікованого обліку (форми ОК-5) від 14.12.2020, період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, не зараховується їй до страхового стажу, через відсутність сплати страхових внесків (а.с.15-16).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, зокрема, одному з непрацюючих працездатних батьків, який фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.7 Закону № 2464-VI, нарахування та сплати єдиного внеску здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 за №178 (далі - Порядок).

В підпункті 2 пункту 1 Порядку зазначено, що цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Згідно із підпункту 2 пункту 2 Порядку, єдиний внесок нараховується за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.

Аналізуючи норми законодавства можна дійти висновку, що Законом України від 09.07.2003 №1058-IV та Порядком визначено механізм сплати єдиного внеску лише за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення неютрирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Тобто, в даному випадку для того, щоб підлягати загальнообов`язковому державному соціальному страхування необхідно:

1. доглядати за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

2.отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР), за бажанням жінки після закінчення відпустки у зв`язку із вагітністю та пологами їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (ч. 3 ст. 18 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР).

Частиною 4 ст. 20 цього Закону передбачено, що особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Частиною 3 ст.179 Кодексу законів про працю України також визначено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Тобто, вказаними нормами власне передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Згідно із ч.2 ст.181 Кодексу законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Тоді як норма ч.4 ст.179 Кодексу законів про працю України стосується догляду за дитиною більшої тривалості, тобто періоду відпустки для догляду за дитиною від трьох років.

Аналізуючи норми трудового законодавства, суд вважає, що до спірних правовідносин належить застосовувати ч.2 ст.181 Кодексу законів про працю України, а саме стосовно того, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, ст. 181 Кодексу законів про працю України та статтями 18, 20 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР встановлено порядок надання матері дитини або іншим особам, які фактично доглядають за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та зарахуванням вказаної відпустки як до загального, так і до безперервного стажу роботи.

Так, суд звертає увагу, що статтею 22 Основного Закону встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Позивачка наголошує на тому, що в неї були законні сподівання, що вона як особа, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, буде застрахована, за неї будуть сплачуватися страхові внески за вказаний період відпустки, та вказаний період буде зараховуватися до страхового стажу роботи.

Проте, період відпустки та фактичного догляду за дитиною, всупереч законним сподіванням позивача, не зараховується до страхового стажу, чим порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном (в розумінні зарахування вказаної відпустки до стажу роботи і сплати страхових внесків за вказаний період), та порушується справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

В даному випадку відбулося звуження конституційного права особи на соціальний захист, що прямо забороняється статтею 22 Основного Закону.

Враховуючи те, що законодавцем надано право прийомним батькам перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та чітко зазначено, що вказана відпустка зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи, а тому суд вважає, що відповідач зобов`язаний нараховувати та сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з 11.06.2009, на період відпустки по догляду за дитиною віком до 3 років та до 6-х років, а тому у вказаній частині позов підлягає задоволенню.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не наведено належного правового обґрунтування в частині необхідності сплати страхових внесків за неї відповідачем в період її звільнення з роботи за періоди з 10.07.2012 по 17.03.2019 та з 01.08.2019 року по 31.10.2019, а тому у вказаній частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 243-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради щодо несплати за ОСОБА_1 страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом перебування у відпустках по догляду за дитиною:

- по досягненню нею трирічного віку - до 11.06.2009;

- по досягненню нею шестирічного віку - до 11.06.2012.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 протягом перебування нею у відпустках по догляду за дитиною:

- по досягненню нею трирічного віку - до 11.06.2009;

- по досягненню нею шестирічного віку - до 11.06.2012, відповідно до Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. №178.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько