Рішення № 10320216, 29.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2010Справа №2-7/262-2010 За позовом Військової прокуратури Сімферопольської гарнізону (95006, м. Сімферополь, вул. Казанська, 27) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022); 2) Військового радгоспу «Гурзуфський» Міністерства оборони України (смт. Зуя, вул. Новосадова, 22, ідентифікаційний код 22995868)

До відповідача: Білогірської районної державної адміністрації (97600, м. Білогірськ, вул. Миру,1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бобрик Олександр Якович ( 97600, Білогірський район, с. Міжгір’я, вул. Дачна, 22).

Про визнання недійсним розпорядження.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивачів:1) не з’явився; 2) не з’явився.

Від відповідача – не з’явився

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Бобрик О. Я.

Прокурор – Свіренко Р. О.- посв. № 300.

Суть спору: Військовій прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військового радгоспу «Гурзуфський» Міністерства оборони України з позовної заявою до Білогірської районної державної адміністрації, в якій просить суд визнати недійсним розпорядження Білогірської райдержадміністрації від 17.06.2003 року №304-16р «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що проживають на території Зеленогірської сільської ради».

          Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним розпорядженням громадянину Бобрику Олександру Яковичу була передана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,5 га на полі №3, ділянка №8, зі складу земельної ділянки військового радгоспу «Гурзуфський» МО України загальною площею 34,2 га. Прокурор стверджує, що передумовою прийняття спірного розпорядження було рішення Зеленогірської сільської ради Білогірського району №57 від 21.12.2001 р., яким було припинено право постійного користування земельною ділянкою військового радгоспу «Гурзуфський» МО України загальною площею 34,2 га та створені землі запасу, та яке було визнано недійсним рішенням Господарського суду АР Крим від 19.05.2009 р. у справі №2-23/11104-2008. На підставі цього, прокурор просить визнати недійсним спірне розпорядження, як таке, що порушує права держави в особі Міністерства оборони України на належне йому майно.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому, зокрема, посилався на пропуск строку позовної давності.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.02.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Бобрик Олександр Якович.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення третьої особи та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

17.06.2003 р. Білогірською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №304-16р «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що проживають на території Зеленогірської сільської ради», якою затверджений технічний звіт про видачу державного акта на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства громадянина Бобрик Олександр Якович. Цим же розпорядженням третій особі передана в приватну власність земельна ділянка площею 0,5 га, поле №3, ділянка №8, по угіддям – пашня, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Зеленогірської сільської ради (а. с. 23).

На підставі цього розпорядження Бобрику О. Я. був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ №109745 від 10.10.2003 р. (а. с. 52).

Вважаючи вказане розпорядження протиправним, Військовій прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, з наявного в матеріалах справи листа Білогірського районного відділу земельних ресурсів №380/01-11 від 06.04.2009 р. (а. с. 15) вбачається, що земельна ділянка площею 0,5 га, яка була передана у власність громадянину Бобрику О. Я. (держ. Акт серії КМ №109745 від 10.10.2003 р.), первісно було передана в запас Зеленогірської сільської ради на підставі рішення №57 від 01.12.2001 р., загальна площа якої складала 34,2 га.

Отже, передумовою прийняття відповідачем спірного рішення є рішення Зеленогірської сільської ради №57 від 01.12.2001 р. (а. с. 10).

Так, зазначеним рішенням 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради від 21 грудня 2001 р. «Про утворення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський» було припинено право користування військового радгоспу «Гурзуфський» земельною ділянкою площею 34,2 га, розташованою на його території; прийнято до складу земель запасу Зеленогірської сільської ради 34,2 га з пустуючих земель військового радгоспу «Гурзуфський»с для подальшого їх надання для ведення особистого підсобного господарства.

За актом приймання-передачі земель до запасу Зеленогірської сільської ради згідно наказу №634 від 30.11.2001 р., №104 від 21.11.2001 р. та рішення №57 19 сесії 23 скликання від 21.12.2001 р. у запас земель Зеленогірської сільської ради прийнято 34,2 га землі, а саме: поле 6,9 га; поле 2,2 га –1,0 га; поле № 3 –7,5 га –7,5 га; поле № 4 –1,2 га –1,2 га; поле № 4 –1,2 га –1,2 га; поле № 4 –6,2 га –6,2 га; поле № 3 –9,1 га –2,0 га; поле № 3,1 –3,1 га; поле № 2,6 –2,6 га; поле № 1,2 –2,5 га. (а. с. 11).

Однак, рішенням Господарського суду АР Крим від 19 травня 2009 р. у справі №2-23/11104-2008 (а. с. 7-9) частково задоволено позов військового прокурора Сімферопольського гарнізону та визнано недійсним вищевказане рішення 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21.12.2001 р. №57 «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський».

Цим рішенням Господарського суду АР Крим від 19.05.2009 р. у справі № 2-23/11104-2008 було встановлено, що вказана земельна ділянка віднесена до земель оборони. Факти, встановлені цим рішенням, в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом преюдиціальними.

Наведене також підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 004022 (а. с. 12-13).

Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України землі оборони перебувають у загальнодержавній власності.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі Україні, за винятком земель, переданих у комунальну і приватну власність.

Статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про збройні сили» від 5 жовтня 2000 року, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від плати усіх видів податків.

Відповідно до пункту 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. №483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва – начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Однак, рішенням Зеленогірської сільської ради від 21.12.2001 р. та прийнятим на його підставі розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації від 17.06.2003 року №304-16р фактично був порушений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки.

Як встановлено статтею 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Приймаючи також до уваги, що рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21.12.2001 р. №57 «Про створення земель запасу з земель радгоспу «Гурзуфський» було визнано судом недійсним, а, отже, таким, що не відповідає діючому законодавству, подальше розпорядження земельною ділянкою на підставі рішення ради, що визнане незаконним, також не можна вважати відповідним діючому земельному законодавству.

З урахуванням цього, позовні вимоги Військової прокуратури Сімферопольської гарнізону про визнання недійсним розпорядження Білогірської райдержадміністрації від 17.06.2003 року №304-16р підлягають задоволенню.

Факти, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не спростовують правомірності вимог прокурора. При цьому, суд не може погодитися з твердженням відповідача про пропуск строку давності для подачі позову, оскільки відповідно до статей 260, 253 Цивільного кодексу України початок перебігу строку давності для подачі цього позову до суду почався після винесення Господарським судом АР Крим рішення від 19.05.2009 р. у справі №2-23/11104-2008, тобто виникнення обставини, якою власне йей позов й мотивований.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не розповсюджується на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним розпорядження Білогірської райдержадміністрації від 17.06.2003 року №304-16р «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що проживають на території Зеленогірської сільської ради».

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.