Рішення № 10320050, 19.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2010Справа №2-23/802-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Фотон», м. Сімферополь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет», м. Сімферополь

про стягнення 17520,54 грн.

                                                                                                     Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Антоненко С.О., представ. за довір. .№ 149/900 від 25.06.2009 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за договором про спільне використання технологічних мереж №182/158 від 04.07.2006р. в розмірі 17520,54 грн., а саме: 15383,77 грн. основної заборгованості, 2126,77 грн. пені та штрафу; також просить покласти на відповідача судові витрати.

          19.02.2010р. від позивача надійшло документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні 19.03.2010р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 17520,54 грн., а саме: 15383,77 грн. основної заборгованості, 1664,59 грн. пені та штрафу.

          Представник відповідача у судові засідання 22.02.2010р., 04.03.2010р. та 19.03.2010р. не з’явився, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не сповістив, відзив на позов не надав.

          Тим самим судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

          Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997 р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення його представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

          Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

04.07.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Фотон» (власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вітмет» (користувач) був укладений договір про спільне використання технологічних мереж №182/158.

          Згідно п.1.1 договору «Фотон» зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії від точки продажу, встановленої між постачальником та користувачем, до межі балансової приналежності користувача, в об'ємах величин, дозволених постачальником користувачу для використання, а ТОВ «Вітмет» - своєчасно оплачувати використання електричної мережі ВАТ «Фотон», а також надані послуги, зокрема за перетікання реактивної енергії за окремим доповненням до цього договору.

          У п. 3.1. даного договору передбачено, що ВАТ «Фотон», як власник технологічних мереж, має право на відшкодування частини витрат на утримання технологічних електричних мереж та витрат електричної енергії в електромережах власника через які здійснюється передача електричній енергії ТОВ «Вітмет».

          Відповідно до п. 4.1 договору ТОВ «Вітмет» зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж ВАТ «Фотон» за розрахунковий період. Плата за використання електричних мереж ВАТ «Фотон» вноситься ТОВ «Вітмет» згідно рахунку, отриманого від ВАТ «Фотон». Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку складає 3 дні.

          Згідно п.2 Додатку №2 до договору розрахункова дата встановлюється 24 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 24 числа місяця по 24 число наступного місяця.

Пунктом 5 Додатку встановлено, що дата оплати встановлюється максимально до 5 числа кожного місяця. У випадку несплати, починаючи з наступного дня, користувачеві припиняється подача електричної енергії шляхом її відключення.

          Відповідно до Додатків № 5 та №6 до договору сума коштів, яку повинен сплатити ТОВ «Вітмет» позивачу за розрахунковий період визначається таким чином: ТОВ «Вітмет» оплачує ВАТ «Фотон» свою пайову частину обґрунтованих фактичних витрат на утримання технологічних електричних мереж пропорційно об'ємам переданої йому електричній енергії за розрахунковий період; фактичні обґрунтовані витрати відшкодовуються ВАТ «Фотон» відповідно по кошторису витрат на здійснення цієї діяльності; кошторис витрат розподіляється між всіма споживачами електричної енергії пропорційно переданої їм електричної енергії, включаючи і власне споживання ВАТ «Фотон»; ТОВ «Вітмет» оплачує ВАТ «Фотон» вартість технологічних витрат електричної енергії в електромережах і електроустановках ВАТ «Фотон», які пов'язані з передачею електричної енергії ТОВ «Вітмет»; оплата витрат електричної енергії здійснюється за тарифами, що діють в розрахунковому періоді, на електричну енергію.

          Відповідно до цих положень ВАТ «Фотон» надавало ТОВ «Вітмет» рахунки на оплату.

          Станом на 01.07.2009р. сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 15383,77грн.

          Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, станом на день розгляду справи відповідач не погасив заборгованість у розмірі 15383,77 грн.

Вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно статті 231 ГК України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути

визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 1204,64грн. та 459,95грн. штрафу згідно розрахунку (а.с.22-23), які є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 19.03.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 24.03.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Репіна, 122, р/р 26005013165000 у АКІБ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО 351005, ЗКПО 24029801) на користь Відкритого акціонерного товариства «Фотон» (95021, м.Сімферополь, вул.Данилова, 43, р/р 26000301323134 у філії КЦО ПІБ, МФО 324430, ЗКПО 25128758) 15383,77 грн. основного боргу, 1204,64грн. пені, 459,95грн. штрафу, 175,21грн. державного мита та 236,00грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.