Рішення № 10320031, 04.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2010Справа №2-7/364-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (69002, м. Запоріжжя, просп. Леніна, 96, ідентифікаційний код 25484884)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31-А/пров. Гренажний, 2, ідентифікаційний код 33077206)

Про стягнення 76891,97 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Кобець О. С., предст., дов. №07 від 31.08.2009 р.

Від відповідача – Міндіч М. О., предст., дов. №7 від 06.01.2010 р.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» 76891,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків за укладеним між сторонами договором №4482 від 28.08.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» станом на 30.11.2009 р. складає 71662,40 грн. та до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» пеню у сумі 3799,82 грн., 1218,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 211,49 грн.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що станом на 11.12.2009 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» складала 55662,40 грн., а не 71662,40 грн., як стверджує позивач в своїй заяві, та, більш того, станом на 01.02.2010 р. заборгованість повністю погашена. З урахуванням цього, відповідач просить відмовити в позові в частині стягнення 16000,00 грн. заборгованості, 616,47 грн. пені, 1218,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 96,28 грн. В частині стягнення 55662,40 грн. відповідач просить припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив, що сума заборгованості сплачена відповідачем в повному обсязі після подання позову. Позивач повідомляє, що нарахування інфляційних втрат за вересень 2009 року є помилковим, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача 186,50 грн. втрат від інфляції. Вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних залишені позивачем незмінними.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

20.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декоста» (Покупець) був укладений договір №4482, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору. Сторони, підписуючи цей Договору, згодні з тим, що накладна за умовами цього договору виконує функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Згідно з пунктом 3.3 Договору здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника і покупця на складі Покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена Покупцем на підписання накладної.

В пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Декоста» товар на загальну суму 75298,80 грн., що підтверджується наступними накладними:

- №20040303 від 10.09.2009 р. на суму 3889,80 грн.;

- №20040616 від 11.09.2009 р. на суму 2484,66 грн.;

- №20043545 від 30.09.2009 р. на суму 8614,26 грн.;

- №20043546 від 30.09.2009 р. на суму 7654,50 грн.;

- №20043890 від 03.10.2009 р. на суму 1715,76 грн.;

- №20044457 від 08.10.2009 р. на суму 6174,24 грн.;

- №20044772 від 09.10.2009 р. на суму 3658,86 грн.;

- №20045424 від 15.10.2009 р. на суму 6657,42 грн.;

- №20045759 від 17.10.2009 р. на суму 3520,14 грн.;

- №20046343 від 21.10.2009 р. на суму 4531,38 грн.;

- №20046704 від 23.10.2009 р. на суму 4157,82 грн.;

- №20047346 від 28.10.2009 р. на суму 3909,84 грн.;

- №20047671 від 30.10.2009 р. на суму 4374,78 грн.;

- №20048284 від 05.11.2009 р. на суму 5095,32 грн.;

- №20048578 від 06.11.2009 р. на суму 5388,24 грн.;

- №20049215 від 12.11.2009 р. на суму 3471,78 грн.

Суд звертає увагу на те, що в позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» вказана інша сума поставки – 74998,80 грн., що розцінюється судом як помилка, допущена позивачем при зазначенні суми поставки за накладною №20043890 від 03.10.2009 р. (1415,76 грн. замість 1715,76 грн.).

Частина товару на суму 2066,16 грн. була повернута позивачеві, про що свідчать акти від 08.10.2009 р., 21.10.2009 р., 06.11.2009 р., 12.11.2009 р.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» посилається на те, що вартість товару в повному обсязі відповідачем оплачена не була, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 71662,40 грн., яку позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» примусово.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, до моменту поставки товару за накладною №20040303 від 10.09.2009 р. кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» складала 98 372,74 грн. Даний факт сторонами не заперечується та підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

З урахуванням цього, суми коштів, що сплачувалися відповідачем, перераховувалися в порядку календарної черговості виникнення боргу, у зв’язку з чим остаточно заборгованість у розмірі 98 372,74 була сплачена 27.11.2009 р. Отже, сплачені після цієї дати суми коштів відповідача спрямовувалися позивачем в рахунок погашення заборгованості за товар, поставлений за вищевказаними спірними накладними.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 25.12.2009 р. (момент звернення позивача до суду згідно штемпеля відділення поштового зв’язку на конверті) заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» у сумі 73232,64 грн. (75298,80 грн. (загальна сума поставленого за спірними накладними товару) – 2066,16 грн. (сума товару який був повернутий відповідачеві) зменшилася за рахунок здійснених оплат на 39570,24 грн. та складала 33662,40 грн., у зв’язку з чим пред’явлення позивачем вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» заборгованості в сумі 71662,40 грн. суд вважає передчасним.

Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, факт порушення або оспорювання права чи законного інтересу повинен існувати до моменту звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. Враховуючи те, що станом на дату звернення до суду заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» складала 33662,40 грн. (73232,64 грн. (сума поставленого за спірними накладними товару за виключенням вартості повернутого товару) – 39570,24 грн. (сума здійснених відповідачем оплат за товар, поставлений за спірним накладними, станом на 25.12.2009 р.)), а позивачем заявлена до відшкодування сума у розмірі 71 662,40 грн., у позивача було відсутнє право на пред’явлення до суду позову про примусове стягнення з відповідача 38000,00 грн. (71662,40 грн. – 33662,40 грн.), у зв’язку з чим в цій частині в позові має бути відмовлено.

У той же час, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем була погашена інша частина заборгованості в сумі 33662,40 грн., що не заперечується сторонами по суті та підтверджено ними в акті звірки взаємних розрахунків.

В п. 3 Роз’яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 33662,40 грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 8. Договору сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, Покупець виплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

В той же час, суд зазначає, що статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

За таких обставин, при обчисленні розміру пені слід виходити з подвійної облікової ставки Нацбанку України, що правомірно зроблено позивачем.

Однак, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку суми пені, у зв’язку з чим суд вважає за доцільне перерахувати належну до сплати суму пені.

Так, згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Як вже було зазначено раніше, в пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною.

Таким чином, враховуючи, що позивачем в якості кінцевого терміну для обчислення пені зазначено 30.11.2009 р., а також приймаючи до уваги здійснені відповідачем часткові оплати товару, стягненню підлягає пеня в наступному розмірі:

1)          за накладною №20040303 від 10.09.2009 р.:

-          за період з 17.09.2009 р. до 26.11.2009 р. – 72,72 грн. (1823,64 грн. (3889,80 грн. – 2066,16 грн. (сума повернутого товару)) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 71 дн. (кількість днів прострочення));

-          за період з 27.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 0,57 грн. (253,40 грн. (1823,64 грн. – 1570,24 грн.) х 20,5% : 365 дн. х 4 дн.);

2)          за накладною №20040616 від 11.09.2009 р. - за період з 18.09.2009 р. до 30.11.2009 р. – 103,27 грн. (2484,66 грн. х 20,5% : 365 дн. х 74 дн.);

3)          за накладною №20043545 від 30.09.2009 р. - за період з 07.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 266,10 грн. (8614,26 грн. х 20,5% : 365 дн. х 55 дн.);

4)          за накладною №20043546 від 30.09.2009 р. - за період з 07.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 236,45 грн. (7654,50 грн. х 20,5% : 365 дн. х 55 дн.);

5)          за накладною №20043890 від 03.10.2009 р. – за період з 10.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 50,11 грн. (1715,76 грн. х 20,5% : 365 дн. х 52 дн.);

6)          за накладною №20044457 від 08.10.2009 р. – за період з 15.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 162,98 грн. (6174,24 грн. х 20,5% : 365 дн. х 47 дн.);

7)          за накладною №20044772 від 09.10.2009 р. – за період з 16.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 94,53 грн. (3658,86 грн. х 20,5% : 365 дн. х 46 дн.);

8)          за накладною №20045424 від 15.10.2009 р. – за період з 22.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 149,56 грн. (6657,42 грн. х 20,5% : 365 дн. х 40 дн.);

9)          за накладною №20045759 від 17.10.2009 р. – за період з 24.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 75,13 грн. (3520,14 грн. х 20,5% : 365 дн. х 38 дн.);

10)           за накладною №20046343 від 21.10.2009 р. – за період з 28.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 86,53 грн. (4531,38 грн. х 20,5% : 365 дн. х 34 дн.);

11)           за накладною №20046704 від 23.10.2009 р. – за період з 30.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 74,73 грн. (4157,82 грн. х 20,5% : 365 дн. х 32 дн.);

12)           за накладною №20047346 від 28.10.2009 р. – за період з 04.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 59,29 грн. (3909,84 грн. х 20,5% : 365 дн. х 27 дн.);

13)           за накладною №20047671 від 30.10.2009 р. – за період з 06.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 61,43 грн. (4374,78 грн. х 20,5% : 365 дн. х 25 дн.);

14)           за накладною №20048284 від 05.11.2009 р. – за період з 12.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 54,37 грн. (5095,32 грн. х 20,5% : 365 дн. х 19 дн.);

15)           за накладною №20048578 від 06.11.2009 р. – за період з 13.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 54,47 грн. (5388,24 грн. х 20,5% : 365 дн. х 18 дн.);

16)           за накладною №20049215 від 12.11.2009 р. – за період з 19.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 23,40 грн. (3471,78 грн. х 20,5% : 365 дн. х 12 дн.);

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», складає 1625,64 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 1218,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 211,49 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позивачем допущені помилки при обчисленні сум інфляційних втрат.

Так, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, викладених в листі N62-97р від 03.04.1997 р., та приймаючи до уваги дати, да які припадає здійснення розрахунку, несплачена сума за накладною №20040303 від 10.09.2009 р. підлягає індексації за жовтень 2009 року та дорівнює 16,41 грн. (1823,64 грн. х 100,9% - 1823,64 грн.).

Аналогічним чином індексуються за жовтень 2009 року суми за накладними №20040616 від 11.09.2009 р., №20043545 від 30.09.2009 р., №20043546 від 30.09.2009 р., №20043890 від 03.10.2009 р., №20044457 від 08.10.2009 р. – інфляційні втрати позивача, пов’язані з несплатою відповідачем товару за цим накладними, дорівнюють 239,79 грн. (26643,42 грн. х 100,9% - 26643,42 грн.). Суми за іншими накладними не індексуються.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який має бути стягнутий з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», складає 256,20 грн., однак, враховуючи те, що у судовому засіданні позивачем була подана заява, в якій до відшкодування заявлена сума інфляційних втрат у розмірі 186,50 грн., суд вважає за доцільне стягнути з відповідача саме вказану суму.

Крім того, підлягають коригуванню також заявлені позивачем до стягнення 3% річних до наступних сум:

за накладною №20040303 від 10.09.2009 р.:

-          за період з 17.09.2009 р. до 26.11.2009 р. – 10,64 грн. (1823,64 грн. (3889,80 грн. – 2066,16 грн. (сума повернутого товару)) х 3% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 71 дн. (кількість днів прострочення));

-          за період з 27.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 0,08 грн. (253,40 грн. (1823,64 грн. – 1570,24 грн.) х 3% : 365 дн. х 4 дн.);

за накладною №20040616 від 11.09.2009 р. - за період з 18.09.2009 р. до 30.11.2009 р. – 15,11 грн. (2484,66 грн. х 3% : 365 дн. х 74 дн.);

за накладною №20043545 від 30.09.2009 р. - за період з 07.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 38,94 грн. (8614,26 грн. х 3% : 365 дн. х 55 дн.);

за накладною №20043546 від 30.09.2009 р. - за період з 07.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 34,60 грн. (7654,50 грн. х 3% : 365 дн. х 55 дн.);

за накладною №20043890 від 03.10.2009 р. – за період з 10.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 7,33 грн. (1715,76 грн. х 3% : 365 дн. х 52 дн.);

за накладною №20044457 від 08.10.2009 р. – за період з 15.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 23,85 грн. (6174,24 грн. х 3% : 365 дн. х 47 дн.);

за накладною №20044772 від 09.10.2009 р. – за період з 16.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 13,83 грн. (3658,86 грн. х 3% : 365 дн. х 46 дн.);

за накладною №20045424 від 15.10.2009 р. – за період з 22.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 21,89 грн. (6657,42 грн. х 3% : 365 дн. х 40 дн.);

за накладною №20045759 від 17.10.2009 р. – за період з 24.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 10,99 грн. (3520,14 грн. х 3% : 365 дн. х 38 дн.);

за накладною №20046343 від 21.10.2009 р. – за період з 28.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 12,66 грн. (4531,38 грн. х 3% : 365 дн. х 34 дн.);

за накладною №20046704 від 23.10.2009 р. – за період з 30.10.2009 р. до 30.11.2009 р. – 10,94 грн. (4157,82 грн. х 3% : 365 дн. х 32 дн.);

за накладною №20047346 від 28.10.2009 р. – за період з 04.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 8,68 грн. (3909,84 грн. х 3% : 365 дн. х 27 дн.);

за накладною №20047671 від 30.10.2009 р. – за період з 06.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 8,99 грн. (4374,78 грн. х 3% : 365 дн. х 25 дн.);

за накладною №20048284 від 05.11.2009 р. – за період з 12.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 7,96 грн. (5095,32 грн. х 3% : 365 дн. х 19 дн.);

за накладною №20048578 від 06.11.2009 р. – за період з 13.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 7,97 грн. (5388,24 грн. х 3% : 365 дн. х 18 дн.);

за накладною №20049215 від 12.11.2009 р. – за період з 19.11.2009 р. до 30.11.2009 р. – 3,42 грн. (3471,78 грн. х 3% : 365 дн. х 12 дн.);

Отже, загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», складає 237,88 грн. Однак, враховуючи, що позивачем заявлені до відшкодування річні в розмірі 211,49 грн., суд вважає за доцільне стягнути з відповідача саме цю суму.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» 38000,00 грн. заборгованості.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31-А/пров. Гренажний, 2, ідентифікаційний код 33077206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (69002, м. Запоріжжя, просп. Леніна, 96, ідентифікаційний код 25484884) пеню у сумі 1625,64 грн., 186,50 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 211,49 грн., 356,86 грн. державного мита та 109,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.