Рішення № 10320023, 25.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

25.03.2010Справа №2-18/1064-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда», м. Дніпропетровськ (вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083)

До відповідача – Фізичної особи – підприємця Алексєєва Володимира Павловича, АР Крим, м. Ялта (вул. Орехова, 30, кв. 47, м. Ялта, 98600)

Про стягнення 4568,05 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ляш С.В. – представник, дов. від 11.11.2009 року.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда», м. Дніпропетровськ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи – підприємця Алексєєва Володимира Павловича, АР Крим, м. Ялта (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4568,05 грн., з яких 3110,14 грн. – сума основного боргу, 111,97 грн. – сума 3% річних, 836,24 грн. – сума неустойки, 509,70 грн. – сума індексу інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 599, 610, 611, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 22.08.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 1679-SI. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу товар, а відповідач прийняти та здійснити оплату за товар у визначений строк. На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3810,14 грн., але відповідач лише частково виконав свої зобов’язання за Договором, сплативши 700 грн. Таким чином, заборгованість відповідача складає 3110,14 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

25.03.2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання 02.03.2010 року та 25.03.2010 року не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщений належним чином.

Слухання справи відкладалося у порядку статті 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда» та фізичною особою – підприємцем Алексєєвим Володимиром Павловичем укладено договір поставки № 1679-SI.

Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник зобов’язується передавати у власність покупця, а покупець приймати і оплачувати на умовах і порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 3.1 та 4.1 договору встановлено, що асортимент та кількість товару, що поставляється, зазначається у накладних. Ціни на товар вказуються у специфікації на товар, що є додатком до цього договору.

У виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 3810,14грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 6092310 від 23.10.2008 року на суму 1701,23 грн. та № 6122310 від 23.10.2008 року на суму 2108,91 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом фізичної особи – підприємця Алексєєва В.П. у графі «отримав» вищевказаних видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.2 договору поставки від 22.08.2008 року, покупець зобов’язаний оплачувати кожну парію переданого постачальником товару на пізніше 14 календарних днів з дня її поставки.

Проте порушуючи умови пункту 4.2 договору поставки, відповідач не здійснив своєчасно і у повному обсязі оплату за поставлений товар, лише частково сплативши кошти у сумі 700,00 грн., а саме: 12.11.2008 року – 500,00 грн., 04.06.2009 року – 200,00 грн., у зв’язку із чим на момент звернення позивача до суду за відповідачем рахується заборгованість у сумі 3110,14 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 3110,14 грн. в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 3110,14 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.2 договору поставки від 22.08.2008 року, покупець зобов’язаний оплачувати кожну парію переданого постачальником товару на пізніше 14 календарних днів з дня її поставки.

Відповідно до вищевказаних видаткових накладних, товар було поставлено відповідачеві 23.10.2008 року. Враховуючи 14-денний термін відстрочки платежу, оплата за поставлений товар мала бути здійснена 06.11.2008 року.

Проте відповідач сплатив лише частково кошти у сумі 700,00 грн., а саме: 12.11.2008 року – 500,00 грн., 04.06.2009 року – 200,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача у частині нарахування інфляційної суми за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року у розмірі 509,70 грн. та 3% річних за період з 07.11.2008 року по 19.01.2010 року у сумі 111,97 грн., суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню сума інфляції у розмірі 509,70 грн. та 3% річних у сумі 111,97 грн.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 836,24 грн. за період з 07.11.2008 року по 19.01.2010 року.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 6.3 вищевказаного договору поставки передбачено, що у разі порушення покупцем строків, визначених пунктом 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки право вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені, враховуючи чотирнадцятиденну відстрочку платежу, виникло у позивача з 07.11.2008 року (позов подано до суду 11.02.2010 року), та враховуючи приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені у сумі 836,24 грн., у зв’язку із чим у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.

Судові витрати відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

25.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.03.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Алексєєва Володимира Павловича, АР Крим, м. Ялта (вул. Орехова, 30, кв. 47, м. Ялта, 98600; ідентифікаційний код 2920300150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда», м. Дніпропетровськ (вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083; код ЄДПРОУ 32232867) заборгованість у сумі 3110,14 грн., інфляційну суму у розмірі 509,70 грн., 3% річних у сумі 111,97 грн.; 83,33 грн. державного мита та 192,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 836,24 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.