Рішення № 10319960, 15.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2010Справа №2-23/1012-2010 за позовом Державного підприємства «Дельта-лоцман», м. Миколаїв

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія», м. Керч

про стягнення 2005,75 доларів США

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

          Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 230/П-07 від 28.12.2007 р. про надання послуг з лінійного і портового лоцманського проведення в сумі 2005,75 доларів США, а саме: 1797,59 доларів США основного боргу, 82,33 доларів США пені, 125,83 доларів США штрафу; також просить покласти на відповідача судові витрати.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.02.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

          15.03.2010 р. від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити, стягнути з ТОВ «Керч-Єнікальська компанія» 82,33 доларів США пені, 125,83 доларів США штрафу та покласти на відповідача судові витрати.

          Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не сповістив.

          Представник відповідача у судові засідання 02.03.2010 р. та 15.03.2010 р. не з’явився, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не сповістив, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.

          Тим самим судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

          Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997 р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

          Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади. Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного законодавства Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996 р.) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Між державним підприємством «Дельта-лоцман» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» було укладено договір № 230/П-07 від 28.12.2007р., відповідно до п. 1.1 якого підприємство – позивач зобов’язується за заявками агента – відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суднами, які експлуатує судновласник незалежно від того чи є він власником судна, чи використовує на інших законних підставах, від імені та за дорученням яких діє агент, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.1 вказаного договору позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по переш вартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.

Відповідно до п. 2.1.2 договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог договору.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором – у ВКВ, а під прапором України – у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п.п. 2.2.4, 4.2.2 договору остаточний розрахунок здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до укладеного договору позивач у листопаді 2009 р. надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден судну «TRAIL» (Камбоджа), яке знаходилось під агентуванням відповідача.

Фактичне надання позивачем Відповідачу послуг в повному обсязі, підтверджується квитанціями , в яких зазначено лоцмана, який здійснював проводку судна, назву судна, порту заходу/призначення, дати та часу прибуття/вибуття.

На виконання п. 2.1.2 договору позивачем було надано відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, отримання яких підтверджується відмітками відповідача про отримання.

Відповідно до п. 5.4 договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність перед позивачем за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті України, так і у ВКВ.

Проте, після порушення провадження у справі, відповідачем сума основного боргу була сплачена повністю, в доказ цього позивачем надана банківська виписка від 25.02.2010 р. У зв’язку з цим провадження у справі у цієї частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені та штрафу, які підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

          У пункті п. 5.3. договору передбачено, що у разі порушення агентом взятих на себе за цім договором господарських зобов’язань агент несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

          Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Ч. 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.           

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є державним підприємством, тому суд, вважає можливим застосування абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України до правовідносин за договором 230/П-07 від 28.12.2007 р.

Таким чином, нараховані позивачем пеня в розмірі 82,33 доларів США і штраф в розмірі 125,83 доларів США підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» (98319, АР Крим, м. Керч, вул. Юних Ленінців, 16; п/р 26038301392845/840 в Керченському відділенні Промінвестбанку, МФО 324548, код ЄДРПОУ 321652228) на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003, р/р 26007001010084 (вал. 980), р/р 26007001010084 (вал. 840) у Філії ВАТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» у м. Миколаєві, МФО 326739) 82,33 доларів США пені, 125,83 доларів США штрафу, 20,09 доларів США державного мита.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» (98319, АР Крим, м. Керч, вул. Юних Ленінців, 16; п/р 26038301392845/840 в Керченському відділенні Промінвестбанку, МФО 324548, код ЄДРПОУ 321652228) на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003, р/р 26007001010084 (вал. 980), р/р 26007001010084 (вал. 840) у Філії ВАТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» у м. Миколаєві, МФО 326739) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.          В частині стягнення 1797,59 доларів США основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.