Рішення № 10319935, 23.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

23.03.2010Справа №2-18/749-2010 За позовом – Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук, м. Сімферополь (вул. Київська, 150, м. Сімферополь, 95453)

До відповідача – Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Крим-Аромат», м. Бахчисарай (вул. Сімферопольська, 32, м. Бахчисарай, 98403)

Про стягнення 886,27 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Д’ячко Г.І. – зав. сектором, довіреність від 15.01.2010р.

Від відповідача – Яшна С.В. – гол. бухгалтер, довіреність від 14.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук, м. Сімферополь – позивач, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Крим-Аромат», м. Бахчисарай – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 3802,47 грн., з яких 3000,00 грн. – сума основного боргу, 802,47 грн. – сума штрафних санкцій.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 549-552 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 22.10.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір науково-виробничих послуг № 29-07. Згідно з Договором, позивач надавав відповідачу послуги, відносно обстеження площ під посівами та надання рекомендацій по захисту культур від хвороб та шкідників, а відповідач зобов’язався провести розрахунки за надані послуги у два етапи: 3000,00 грн. – до 30.06.2008р. та 3000,00 грн. – до 31.12.2008р.. Позивач виконав свої зобов’язання, що підтверджується актом виконаних робіт, але відповідач, порушуючи умови Договору, не виконав свої зобов’язання належним чином – за першим етапом сплатив з простроченням, а за другим етапом - не сплатив позивачу. Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 3000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

15.03.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якої зазначає, що 26.02.2010р. відповідач сплатив суму боргу по другому етапу у розмірі 3000,00 грн., у зв’язку із чим позивач просить стягнути 886,27 грн., з яких: 177,21 грн. – пеня, 121,23 грн. – 3% річних та 495,12 грн. - інфляційна сума.

Ухвалою від 15.03.2010 року суд прийняв дану заяву до свого розгляду.

15.03.2010 року представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому вказує, що суму боргу у розмірі 3000,00 грн. була сплачена лише 26.02.2010 року не з вини відповідача, а у зв’язку із несприятливими погодними умовами, які призвели до загибелі значної кількості суцвіть яблуні, що відповідно призвело до зменшення прибутку і нестабільному фінансовому становищу Інституту. У зв’язку із чим просить відмовити позивачу у позовних вимогах щодо стягнення пені, інфляції та 3% річних.

Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 15.03.2010 року по 23.03.2010 року у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007 року між Інститутом ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Крим-Аромат» укладено договір науково-виробничих послуг № 29-07.

Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом і ціллю такого договору є проведення дослідження плантацій лаванди і шавлії мускатної на площі 600 га і видача рекомендацій по захисту культур від сорняків, шкідників і хвороб.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до розділу 2 вказаного договору, Інститут зобов’язується у продовж вегетації ефіроолійних культур здійснювати виїзди спеціалістів лабораторії захисту рослин на плантаціях лаванди і шавлії мускатної; оцінювати фітосанітарний стан плантацій і видавати рекомендації по захисту рослин від шкідників і хвороб.

А відповідач зобов’язаний надавати автотранспорт для проведення маршрутних оглядів плантацій ефіроолійних культур.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 4.1 договору, відповідач за проведення дослідження плантацій лаванди і шавлії мускатної і видачу рекомендацій по захисту рослин від шкідників і хвороб перераховує на рахунок Інституту 6000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), з яких: 3000,00 грн. до 30.06.2008 року, а 3000,00 грн. – до 31.12.2008 року.

Звертаючись зі своєю позовної заявою до суду, Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук, просив суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. заборгованості та 802,47 грн. штрафних санкцій.

15.03.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 886,27 грн., з яких: 177,21 грн. – пеня, 121,23 грн. – 3% річних та 495,12 грн. - інфляційна сума. Заява мотивована тим, що у процесі вирішення спору відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

У Листі Вищого господарського суду України від 20.10.2006, № 01-8/2351 зазначено, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи те, що ухвалою від 15.03.2010 року суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до свого розгляду, то суд вирішує спір виходячи з уточнених позовних вимог позивача про стягнення 177,21 грн. – пені, 121,23 грн. – 3% річних та 495,12 грн. - інфляційної суми.

Суд, дослідивши матеріали та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.1 договору, відповідач за проведення дослідження плантацій лаванди і шавлії мускатної і видачу рекомендацій по захисту рослин від шкідників і хвороб перераховує на рахунок Інституту 6000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), з яких: 3000,00 грн. до 30.06.2008 року, а 3000,00 грн. – до 31.12.2008 року.

Проте у порушення пункту 4.1 договору та статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач сплатив кошти за надані послуги несвоєчасно, а саме: за перший етап робіт кошти у сумі 3000,00 грн. були сплачені 03.10.2008 року (за договором строк оплати 30.06.2008 року), а за другий етап робіт – 26.02.2010 року (за договором – 31.12.2008 року).

У своїй заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути суму інфляції за період з січня 2009 року по лютий 2010 року включно, що становить 495,12 грн.

Перевіривши розрахунок позивача у частині нарахування інфляційної суми, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню сума інфляції у розмірі 495,12 грн. за період з січня 2009 року по лютий 2010 року включно.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних, представлений позивачем, відповідно до якого сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 121,23 грн., суд зауважує, що позивачем не вірно розрахована сума 3% річних, оскільки при здійсненні свого розрахунку, позивач нараховував річні відсотки не лише на суму заборгованості, а й на суму інфляційних витрат.

У зв’язку із чим сума 3% річних, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, підлягає перерахуванню та зменшенню: 3000 х 422 днів х 3:/100% х 365 днів=104,05 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 3% річних лише у сумі 104,05 грн.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 92,71 грн. за період з 01.07.2008 року по 03.10.2008 року.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Дослідивши договір науково-виробничих послуг № 29-07 від 22.10.2007 року, судом встановлено, що у такому договорі взагалі відсутня відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені.

Оскільки такий вид забезпечення виконання грошового зобов’язання як пеня не встановлений сторонами у договорі, то у суду відсутні правові підстави для її стягнення, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача підлягає стягненню інфляційна сума у розмірі 495,12 грн., 3% річних у сумі 104,05 грн. У частині стягнення 3% річних у сумі 17,18 грн. та пені у сумі 269,92 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку із відсутністю правових підстав для їх задоволення.

Судові витрати відносяться у порядку статей 44, 49 господарського процесуального кодексу України на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що заява позивача про уточнення позовних вимог мотивована тим, що відповідач вже у процесі вирішення спору сплатив суму заборгованості у розмірі 3000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Крим-Аромат», м. Бахчисарай (вул. Сімферопольська, 32, м. Бахчисарай, 98403; код ЄДПРОУ 00388062) на користь Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук, м. Сімферополь (вул. Київська, 150, м. Сімферополь, 95453, код ЄДПРОУ 04684248) 3% річних у сумі 104,05 грн.; інфляційну суму у розмірі 495,12 грн., 94,46 грн. державного мита та 218,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          У частині стягнення 3% річних у сумі 17,18 грн. та пені у сумі 269,92 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.