Ухвала суду № 10319932, 16.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

УХВАЛА

16.03.2010Справа №2-24/219-2010 За позовом Торгівельно - Виробничої компанії «Трансенерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, а/с 1605, 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 14, ідентифікаційний код 25623794 )

До відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400)

про спонукання до виконання певних дії

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Кірдан Р.П., довіреність б/н від 18.01.2010р. у справі.

Від відповідача – Бєлогуб Г.Б., довіреність № 008-Д від 05.01.2010р. у справі.

Обставини справи: Торгівельно-Виробнича компанія «Трансенерго» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про зобов’язання відповідача припинити дії щодо зупинення поставки електричної енергії позивачеві за договором № 2848 від 17.07.2006р. за адресою м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 25.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 9500, 00 грн. збитків за надання послуг щодо правової допомоги адвокатом, державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.11.2009 р. до позивача надійшло попередження відповідача про зупинення постачання електричної енергії 07.12.2009 р., оскільки позивачем не виконані вимоги від 17.07.09 р. про приведення схеми обліку у відповідності з технічною документацією. Позивач вважає вимоги відповідача не обґрунтованими та такими, що не відповідають Правилам користування електричною енергію та умовам договору, укладеного між сторонами.

У судовому засіданні позивачем по справі була надана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Торгівельно-Виробнича компанія «Трансенерго» просить зобов’язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення шляхом відновлення поставки електричної енергії Торгівельно-Виробничій компанії «Трансенерго» за договором № 2848 від 17.07.2006р. за адресою: м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 25 та стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 92300,30 грн. витрат на відновлення функціонування системи технологічного зв’язку, а також стягнути з відповідача державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 16.03.2010 р. представник позивача пояснив, що підтримує вимоги викладені у позові та у заяві про збільшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.03.2010 р. суд відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні, у відзиві на позов та доповненнях до відзиву проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що вимоги відповідача, викладені у акті – вимозі цілком обґрунтовані та відповідають Правилам користування електричною енергією та у мовах договору, укладеного між сторонами.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

17.07.2006 р. між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) та Торгівельно - Виробничою компанією «Трансенерго» (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 2848 (а.с.9-17).

Згідно пункту 1 договору, Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього Договору та додатків до Договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно з розділом 2 Договору, під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися дійсним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до п. 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р., зі змінами та доповненнями (далі – ПКЕЕ), Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, зокрема, надавати обов'язкові до виконання вимоги щодо приведення належних споживачу розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог цих Правил та нормативно-технічних документі.

Так, актом – вимогою від 17.07.2009 р. відповідач після дослідження підприємства позивача, виказав зауваження щодо розрахункових приладів обліку і схем підключення засобів обліку та зобов’язав позивача провести держповірку лічильника, нанести на дверях ВРУ діспечерські написи та знаки електробезпеки, на дверцях ВРУ та щиту вивести однолінійну схему електропостачання. Вказані недоліки позивача зобов’язано усунути до 27.07.2009 р.

Оскільки зауваження усунуті не були, відповідачем на адресу позивача було відправлено попередження, відповідно до якого позивача було попереджено про зупинення постачання електричної енергії 07.12.2009 р. у зв’язку з невиконанням вимог від 17.07.2009 р.

Позивач просить суд зобов’язати відповідача припинити дії щодо зупинення поставки електричної енергії позивачу за договором № 2848 від 17.07.2006 р. за адресою м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 25.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі— підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний спір виник при виконанні договору № 2848 про постачання електричної енергії від 17.07.2006 р., отже він є таким, що підвідомчий господарському суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб'єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом.

Отже, здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства, а також до умов укладеного сторонами договору.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, наявність чи відсутність права на користування приміщенням. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Зобов'язання відповідача припинити дії щодо зупинення поставки електричної енергії за договором № 2848 від 17.07.2006 р. за адресою м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 25 не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі задоволення зазначеної вимоги, не може бути виконане у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

У зв’язку чим, розглядаючи вимогу про зобов'язання відповідача припинити дії щодо зупинення постави електричної енергії за договором № 2848 від 17.07.2006 р. за адресою м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 25, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.

Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача припинити дії щодо зупинення постави електричної енергії за договором № 2848 від 17.07.2006 р. за адресою м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 25.

Також щодо цієї вимоги, суд вважає необхідним вказати наступне.

На час розгляду справи та прийняття рішення електрична енергія позивачеві вже відключена, що підтверджується наданим до матеріалів справи документами, тому розгляд вимоги з цих підстав також не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки припинити дії щодо зупинення постави електричної енергії за договором № 2848 від 17.07.2006 р. за адресою м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 25 при вже здійсненому відключенні неможливо.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 9500,00 грн., які понесені ним на послуги адвоката за надання послуг щодо правової допомоги у вирішенні спору.

Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, відшкодуванню підлягають тільки реально понесені збитки, у той час як позивачем не представлено суду жодних доказів понесення ним збитків у розмірі 9500,00 грн. на послуги адвоката.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок між саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Слід зазначити, що причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками повинен бути прямим. Тобто позивач повинен довести суду, що саме дії відповідача щодо зупинення поставки електричної енергії призвели до завдання збитків. Тобто дії відповідача не вимагали від позивача негайного вчинення дій щодо сплати на користь адвоката 9500,00 грн.

          Отже, поведінка відповідача щодо попередження позивача про відключення електричної енергії та причинний зв’язок між понесеними позивачем витратами у розмірі 9500,00 грн. на послуги адвоката за надання послуг щодо правової допомоги у вирішення спору, не підпадає під ознаки збитків.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 9500,00 грн. збитків.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду АР Крим від 16.03.2010р. суд відмовив у прийняті заяви позивача про збільшення позовних вимог, державне мито у розмірі 921,00 грн., сплачене квитанцією № ПН 3935 від 03.03.2010 р., за зазначені вимоги підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь Торгівельно - Виробничої компанії «Трансенерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, а/с 1605, 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 14, ідентифікаційний код 25623794) 821,00 грн. державного мита, сплаченого квитанцією № ПН 3935 від 03.03.2010 р.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.