Рішення № 10319714, 10.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2010Справа №2-9/550-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас.ком", м. Сімферополь

До відповідача Закритого акціонерного товариства "Долина Криму", АР Крим,

смт Нижньогірський

Про розірвання договору та стягнення 108636,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – Цехоцкий С.В.- ліквідатор.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить розірвати договір № 34/87 від 24.10.2008 року та стягнути з відповідача 108636,00 грн. вартості безпідставно набутого майна, а також 1086,36 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач заявою від 10.03.2010 року змінив підстави позовні вимоги та просить розірвати договір № 34/87 від 24.10.2008 року та стягнути з відповідача 108636,00 грн. вартості безпідставно набутого майна, 1086,36 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявою від 10.03.2010 р. позивач вніс зміни у прохальну частину заяви про зміну підстав позивних вимог та просить стягнути з відповідача 108636,00 грн. збитків причинених поклажодавцю у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору зберігання.

Заява про зміну підстав позовних вимог судом прийнято до розгляду.

Відповідач тричі явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була спрямована на його адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслуховує пояснення представника позивача, суд –

В с т а н о в и в:

24.10.2008 року між ТОВ «Автоегас.ком» (надалі іменується "Позивач") та ЗАТ «Долина Криму» (надалі іменується "Відповідач") було укладено Договір N 34/87 (надалі іменується "Договір"). На підставі названого Договору замовник передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності - борошно пшеничне вищого гатунку.

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання за видатковою накладною №РН-0000020 від 24.10.2008р. борошно загальною вагою 41,150 тн. вартістю 90 530,00 грн. без ПДВ.

Вартість борошна з урахуванням ПДВ складає 108636грн.

Статтею 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

В силу ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Проте, відповідач не повернув позивачу передану на схов продукцію, чим порушив приписи вищенаведених правових норм.

Неодноразові вимоги позивача повернути предмет зберігання, відповідачем в добровільному порядку задоволені не були. Натомість, зазначену вище продукцію відповідач без відома позивача продав.           При перевірці наявності товару на складі Відповідача 07.04.2009 р. позивачем встановлено нестачу товару, переданого на зберігання - борошна пшеничного вищого гатунку у кількості 823 місць, вагою 41 тона 150 кг. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена ст. 950 ЦК України, згідно ч. 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до укладеного між сторонами договору зберігання відповідач взяв на себе зобов'язання зберігати та повернути поклажодавцю майно, що було передано на зберігання та нести відповідальність за втрату чи пошкодження майна.

У відповідності з вимогами п.4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві, передбачено ст.951 ЦК України, відповідно до якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість переданого на зберігання майна встановлена сторонами безпосередньо у видатковій накладній №РН-0000020 від 24.10.2008. відповідно до якої позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно (борошно вищого гатунку).

Відсутність у відповідача борошна підтверджується Постановою прокурора Нижньогірського району АР Крим про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.09.2009р. та постановою Нижньогірського РВ про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.11.2009р.

Продаж борошна, належного позивачу, підтверджується також листом ЗАТ «Долина Криму» від 06.04.2009р за вих.№23,в якому останній з посиланням на «у зв'язку з виниклою непередбаченою небезпекою - реальною загрозою знищення муки і необхідністю застосування срочних мерів по запобіганню псуванню і знищенню товара-возникшим невідповідністю нормам якості муки згідно ГОСТУ і неможливістю отримання сертифікату якості ...» продав у квітні 2009 року.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків причинених поклажодавцем підлягають задоволенню у розміру 108636,00 грн., оскільки підтверджені матеріалами справи.

Крім того, позивач просить розірвати договір № 34/87 від 24.10.2008 року, укладеному між Закритим акціонерним товариством "Долина Криму" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоегас.ком".

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що дострокове розірвання договору може мати місця зі згодою сторін або на підставах, передбачених законодавством, діючим на території України.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивач листом від 19.11.09р. вих. №9/д повідомив відповідача про розірвання договору.

Згідно ч.1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача у частині розірвання договору № 34/87 від 24.10.2008 року теж обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 10.03.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Заяву про зміну підстав позовних вимог прийняти.

2.          Позов задовольнити.

3.          Розірвати договір № 34/87 від 24.10.2008 року, укладеному між Закритим акціонерним товариством "Долина Криму" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоегас.ком".

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Долина Криму" (97100, смт. Нижньогірський, пров. Гаражний, 4, п/р 32571637 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021 ЄДРПОУ32571637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас.ком" (95001, м. Сімферополь, вул. Більшовіцька, 27, оф. 5, п/р 26001054907233 в КРУ«Приватбанк» м. Сімферополя, МФО 384436, ЄДРПОУ33979676) 108636,00 грн. збитків причинених поклажодавцем, 1086,36 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.