Вирок № 103196574, 14.02.2022, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1248/20

1-кп/703/190/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.,

з участю секретаря: Водяної А.М.

прокурорів: Мордваюка Д.В., Жежерун Р.В.,

Красіна В.О., Міщенко В,М.,

Сокольвяк О.І., Сільченко Н.М.,

Шепотіна В.В.,

адвокатів: Геріха М.А.,

Ігнатенка В.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла кримінальне провадження №12020250230000122 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого,

за ч. 2 ст. 289 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, у невстановлений слідством день та час весною 2019 року, демонтувавши замки на гаражному приміщенні між будинками: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , проник у приміщення, звідки, завантаживши на евакуатор, незаконно заволодів автомобілем «ГАЗ-21», д.н.з. НОМЕР_1 , 1970 року випуску, вартістю 24611 грн. 33 коп., який продав ОСОБА_3 , спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вказану вище суму.

Дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані, як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з проникненням у приміщення, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 289 КК України.

На такій кваліфікації дій ОСОБА_2 обвинувачення наполягало і під час судового розгляду кримінального провадження.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину, орган досудового слідства та сторона обвинувачення посилаються на такі докази:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 січня 2020 року;

- показання потерпілої ОСОБА_1 від 21 січня 2020 року про те, що 9 січня 2020 року вона виявила, що невідома особа, з гаражного приміщення, розташованого біля будинку АДРЕСА_2, незаконно заволоділа її автомобілем ГАЗ-21, д.н.з. НОМЕР_1 , 1970 року випуску;

- показання свідка ОСОБА_3 про те, що він як фізична особа - підприємець, надає послуги щодо евакуації транспортних засобів. У 2019 році він отримав замовлення на евакуацію автомобіля з гаража, адреси він не знає, але це вулиця в м. Сміла, на якій розташоване приміщення ЗАГСу. Зазначений автомобіль власник хотів відвезти на пункт прийому металобрухту. ОСОБА_3 виявив бажання його придбати та вивантажив у свого знайомого;

- показання свідка ОСОБА_5 про те, що його дружина придбала у ОСОБА_2 металевий гараж, як згодом виявилося власником гаража була інша особа;

- показання свідка ОСОБА_6 про те, що, маючи намір купити гараж від ОСОБА_22 дізналася, що такий гараж продає ОСОБА_2 і будучи з ним знайомою, на договірних умовах придбала гараж, власником якого виявилася ОСОБА_7 ;

- показання свідка ОСОБА_8 про те, що протягом тривалого часу користується металевим гаражем, який встановлений на прилеглій території тепломережі між будинками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Поряд знаходиться гараж ОСОБА_1 . Тому йому достеменно відомо про те, що в гаражі зберігався автомобіль ГАЗ-21 «Волга», так-як він був знайомим із її власником, в минулому військовим, який розповідав про те, що автомашину придбав у ГДР;

- показання свідка ОСОБА_9 про те, що її гараж і гараж ОСОБА_1 встановлені поруч на прибудинковій території по АДРЕСА_3 ;

- протокол огляду місця події від 20 січня 2020 року, згідно з яким на узбіччі дороги по вул. Ростовській в м. Сміла, навпроти будинку №37, а саме на протилежному узбіччі від вказаного будинку виявлено автомобіль марки «ГАЗ 21», сірого кольору, без державного номерного знаку.;

- протокол огляду предмету (автомобіля ГАЗ 21) від 21 січня 2020 року, згідно з яким оглянуто автомобіль марки «ГАЗ 21», який знаходиться на внутрішній території Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Сміла, вул. Перемоги, 13. Автомобіль сірого кольору, державний номерний знак відсутній. При відкритті капоту встановлено, що на правій задній панелі наявний номер рами автомобіля, який містить знаки « НОМЕР_2 »;

- протокол пред`явлення для впізнання від 10 квітня 2020 року, згідно з яким свідку ОСОБА_3 були пред`явлені особи, в тому числі і ОСОБА_2 ;

- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно з яким власником автомобіля «ГАЗ-21», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 є ОСОБА_7 ;

- постанову про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 21 січня 2020 року, згідно з якою автомобіль ГАЗ-21 визнано речовим доказом;

- копію розписки ОСОБА_6 від 23 січня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_2 1300 доларів США та 17500 грн.;

- протокол огляду предмету (розписки) від 20 лютого 2020 року, згідно з яким була оглянута розписка ОСОБА_6 про отримання від ОСОБА_4 1300 доларів США та 17500 грн.

Згідно з положеннями ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п. 274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Коробов проти України, п. 43 рішення цього ж суду у справі Кобець проти України зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Одною із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно з ст. 91 КПК України є винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 15-17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 р. незаконне заволодіння транспортним засобом (ст.289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантаження на інший транспортний засіб … Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування.

Згідно з ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі ж сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обвинувачений ОСОБА_10 , не погоджуючись з думкою обвинувачення про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в судових дебатах повідомив про свою непричетність до інкримінованого йому злочину, вважає зазначене обвинувачення безпідставним, а досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні однобічним, необ`єктивним та упередженим.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що в 1995 році її чоловік встановив металевий гараж неподалік будинку АДРЕСА_2. Тоді це була територія тепломережі. В гаражі зберігався автомобіль «Волга», яку чоловік придбав, коли проходив службу в ГДР. Після смерті чоловіка у 2003 році, автомобілем ніхто не користувався, однак вона періодично навідувалася до гаража, підтримувала біля нього належний порядок. 9 січня 2019 року на дверях гаража виявила чужий замок, а наступного дня їй стало відомо, що гаражем користується ОСОБА_11 , яка повідомила про те, що гараж придбала у ОСОБА_2 . Оскільки з гаража зник її автомобіль «ГАЗ-21», вона звернулася із заявою до поліції. Від свідка ОСОБА_3 їй стало відомо про те, що чоловік, який замовив його послуги евакуатора, назвався ОСОБА_12 . Просила задовольнити цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 30000 грн. моральної шкоди та 5040 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Крім того, у судовому засіданні за клопотанням сторін були допитані свідки, які відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Свідок ОСОБА_3 допитаний в судовому засіданні пояснив, що як фізично особа - підприємець, надає послуги з евакуації транспортних засобі за замовленням. Дійсно в 2019 році він отримав замовлення на евакуацію автомобіля з гаража, адреси він не знає, але це вулиця в м. Сміла, на якій розташована приміщення ЗАГСу. Прибувши на місце, чоловік, імені якого він не пам`ятає, відкрив ключами замки на воротах металевого гаража, але відчинити не міг, оскільки гараж просів. Тому лебідкою були відкриті ворота гаража і так як автомобіль, а це була «Волга» ГАЗ-21, був несправний зі спущеними шинами, нею ж завантажений на евакуатор. Дорогою на пункт прийому металобрухту ОСОБА_3 запропонував викупити цей автомобіль за ціною металобрухту для подальшої реставрації, при умові, що власник надасть документи на авто. Коли той погодився, він розвантажив автомобіль у дворі свого товариша на вул. Ростовській в м. Сміла. Такі обставини його ніяк не здивували, оскільки йому часто доводиться евакуювати старі авто на пункт прийому металобрухту. Впізнати цього чоловіка на досудовому слідстві він не зміг, так-як такі послуги громадянам він надає по 3-5разів кожного дня. Про те, що його ім`я ОСОБА_12 , йому стало відомо від працівників поліції, які проводили дізнання.

Коли згодом до нього звернулися працівники поліції, які бачили, як він рухався з евакуюваною машиною, то він розповів їм, де і при яких обставинах він забирав автомобіль і куди його доставив. Також розповідав і потерпілій про обставини при яких він мав намір придбати, як виявилося її автомобіль.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що його знайомий на ім`я ОСОБА_14 дав йому номер телефону чоловіка, який продавав гараж, що розташований поряд з місцем його проживання. Із-за обставин, що склалися тоді, він не зв`язувався з продавцем, а коли розповів про це ОСОБА_11 , то та виявила бажання придбати гараж. Він надав їй номер телефону і вона його придбала. Про наявність транспортного засобу в гаражі, про те, що ним хтось користувався і про його належність йому нічого не відомо. Протягом тривалого часу він був постійно запертий та зарослий травою.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що протягом тривалого часу користується металевим гаражем, який установлений на прилеглій території тепломережі між будинками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Поряд знаходиться гараж ОСОБА_1 . Тому йому достеменно відомо про те, що в гаражі зберігався автомобіль ГАЗ-21 «Волга», так-як він був знайомим із її власником, в минулому військовим, який розповідав про те, що автомашину придбав у ГДР, коли проходив там військову службу. Йому неодноразово приходилося допомагати її ремонтувати. Після смерті власника періодично бачив його дружину під час благоустрою прилеглої до гаража території. Коли з гаража зник вказаний автомобіль не знає, але весною 2019 року бачив, що гаражем користується інша людина, а із січня 2020 року від ОСОБА_1 йому стало відомо, що автомобіль викрадений.

ОСОБА_2 знає, як мешканця будинку, особисто з ним не знайомий. Біля гаража ОСОБА_1 його не бачив, як і не бачив, щоб він завантажував з нього на евакуатор автомобіль. Зараз гаражем ніхто не користується.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона проживає в будинку по АДРЕСА_3 . На прибудинковій території встановлені металеві гаражі, один з яких належить її. . У 2019 році вона зустрілася біля цих гаражів з жінкою, яка назвалася ОСОБА_15 , яка розповіла, що сусідній гараж належить їй. Вона хотіла б його продати, « але ще треба позбутися автомобіля» В гаражі знаходився автомобіль сірого кольору. Через 5-6 місяців по тому цим гаражем вже користувалася інша жінка , яка при зустрічі сказала: «Я купила цей гараж, тепер будемо сусідами».

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що на початку вересня 2019 року вона придбала у ОСОБА_2 , з яким проживала раніше по-сусідству в одному будинку, металевий гараж, яким протягом тривалого часу (16 років) ніхто не користувався. На той час в гаражі ніякого автомобіля і сторонніх речей не було. В січні 2020 року до неї підійшла ОСОБА_7 , від якої вона дізналася, що гараж належить їй. Коли ОСОБА_6 повідомила про це ОСОБА_2 , то той повернув назад їй кошти. Вона продовжує користуватися гаражем і натепер, уже за домовленостю з ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що з ОСОБА_16 знайомий за місцем проживання. У червні 2019 року від своєї дружини дізнався, що їй ОСОБА_17 запропонував придбати гараж у ОСОБА_18 , оскільки вони потребували такого, то дружина згодом придбала у нього за 1800 доларів США гараж, який знаходиться неподалік їхнього будинку. Ніяких документів на гараж не було. А згодом дружина повідомила, що, як з`ясувалося, гараж належить не ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 . Після цього ОСОБА_2 повернув отримані кошти дружині.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що як військовий в минулому, знайомий із ОСОБА_20 , оскільки з її чоловіком служив разом в Збройних Силах. У 2015 році ОСОБА_1 звернулась до нього за допомогою, так як не могла відкрити замок на металевому гаражі. Коли він відкрив замок, то побачив, що там знаходився автомобіль Волга. Від неї ж дізнався про відсутність автомобіля в гаражі вже нещодавно.

Суд, керуючись вимогами ст. 337 КПК України, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них, як самі по собі, так і в сукупності не підтверджують прямо чи опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті і вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України не довела.

Зокрема свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_13 повідомляють лише факт наявності у потерпілої ОСОБА_1 металевого гаража, в якому знаходився автомобіль і ніяким чином не підтверджують доводів прокурора про причетність до незаконного заволодіння цим автомобілем ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.ст. 85, 92 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Наданий стороною обвинувачення, як докази, протокол заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20 січня 2020 року, сам по собі не може бути доказом вчинення цього злочину саме ОСОБА_2 .

Показання вищевказаних свідків на стадії судового слідства, суд визнає такими, що не підтверджують обставин, зазначених органом досудового розслідування в обвинувальному акті, а саме те, що ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час весною 2019 року, демонтувавши замки на гаражному приміщенні між будинками: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , проник в приміщення, звідки, завантаживши на евакуатор, незаконно заволодів автомобілем «ГАЗ-21», д.н.з. НОМЕР_1 , 1970 року випуску, вартістю 24611 грн. 33 коп., який продав ОСОБА_21 .

Жоден із свідків обвинувачення не підтвердив доводів прокурора про вчинення ОСОБА_2 дій, які характеризують об`єктивну сторону кримінального правопорушення.

Показання потерпілої ОСОБА_1 у частині, що ОСОБА_3 в розмові з нею повідомляв, що чоловік, який замовив послуги евакуатора, назвався ОСОБА_12 , спростовує під час допиту в судовій залі сам ОСОБА_3 , який повідомив, що це ім`я йому стало відоме від працівників поліції.

Незважаючи на те, що свідок ОСОБА_3 був присутнім у залі суду під час допиту інших свідків, суд вважає його покази в судовому засіданні допустимим доказом, оскільки в судовому засіданні 30 березня 2021 року питання і обставини стосовно незаконного заволодіння транспортним засобом судом не з`ясовувалося, а були заслухані свідчення лише по обставинах, які відсутні в обвинувальному акті і пов`язані з гаражем та його придбанням ОСОБА_6 .

Згідно ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Суд наголошує, що прокурором не доведена належність указаних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення ( ст.ст. 92, 91 ч.1 п.2 КПК України).

Також суд констатує, що ніхто із допитаних у судовому засіданні свідків, на показання яких, як на доказ вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, посилалась сторона обвинувачення, не вказав на ОСОБА_2 , як на особу, яка незаконно заволоділа транспортним засобом - автомобілем ГАЗ-21 ОСОБА_1 і дії, які характеризують об`єктивну сторону цього кримінального правопорушення, ніким із свідків обвинувачення не підтверджені.

Не здобуто досудовим слідством і інших доказів причетності обвинуваченого до незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 .

Суд, відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, тлумачить припущення, сумніви, що можуть виникати із показань потерпілої, свідків щодо доведеності вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, на його користь.

Дослідивши у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документи, тобто спеціально створені з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, а саме:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 січня 2020 року, від ОСОБА_1 , складений слідчим Душейком О.В. про те, що 9 січня 2020 року вона виявила відсутність в гаражному приміщенні по АДРЕСА_2 свого автомобіля ГАЗ-21, д.н.з. НОМЕР_1 , 1970 року випуску;

- протокол огляду місця події від 20 січня 2020 року, складений слідчим Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Душейком О.В. за участі двох понятих та власника приміщенні чи іншого володіння особи ОСОБА_1 в період часу з 19 год. 20 хв. до 19 год. 50 хв. проведено огляд місця події, яким є узбіччя дороги по вул. Ростовська в м. Сміла, навпроти будинку №37, а саме на протилежному узбіччі від вказаного будинку. На зазначеній ділянці знаходиться автомобіль марки «ГАЗ 21», сірого кольору, без державного номерного знаку. Під час огляду салону автомобіля встановлено, що він стандартної комплектації, ковралін на підлозі відсутній. Під час огляду моторного відділення встановлено, на задній панелі, з правої сторони, наявна табличка з номером кузова, який містить знаки « НОМЕР_2 ». У моторному відсіку знаходиться карбюраторний двигун, у радіаторі охолоджуюча рідина відсутня. Під час ОМП застосовувалося фотографування. З місця події вилучено автомобіль марки «ГАЗ 21», з номером кузову « НОМЕР_2 », який поміщено на територію Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області. Додатком до вказаного протоколу є фототаблиця, на якій зафіксовано автомобіль марки «ГАЗ 21», без номерного знаку.

- протокол огляду предмету (автомобіля ГАЗ 21) від 21 січня 2020 року, складений слідчим Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Душейко О.В. в період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год.35 хв., одноособово, відповідно до ст.104, 105, 106, 107, 223 та 237 КПК України, проведено огляд автомобіля марки «ГАЗ 21», у ході якого встановлено, що об`єктом огляду є автомобіль марки «ГАЗ 21», який знаходиться на внутрішній території Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Сміла, вул. Перемоги, 13. Автомобіль сірого кольору, державний номерний знак відсутній. Під час відкритті капоту встановлено, що на правій задній панелі наявний номер рами автомобіля, який містить знаки « НОМЕР_2 ». У моторному відсіку знаходиться карбюраторний двигун. Лакофарбове покриття автомобіля має пошкодження у вигляді подряпин та відлущень фарби. На порогах автомобіля наявна корозія металу. При огляді салону встановлено, що на підлозі ковралін відсутній, метал на підлозі має пошкодження у вигляді корозії та іржі. На покажчику спідометра вказаний пробіг автомобіля «52371». Під час огляду застосовувалося фотографування.

До вказаного протоколу додано фототаблицю з зображеннями автомобіля, під якими наявні написи: «Автомобіль ГАЗ 21, д.н.з. НОМЕР_1 , вилучений по вул. Ростовська в м. Сміла.

- протокол пред`явлення для впізнання від 10 квітня 2020 року, згідно з яким свідку ОСОБА_3 були пред`явлені для впізнання особи, однак ОСОБА_2 , як особу, що замовила перевезення евакуатором автомобіля ОСОБА_1 свідок не впізнав;

- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , згідно з яким власником автомобіля «ГАЗ-21», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 є ОСОБА_7 ; ( свідчить лише про реєстрацію транспортного засобу та його належність потерпілій і ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_2 до його викрадення).

- постанова про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 21 січня 2020 року, якою «ГАЗ-21», д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом;

- копії розписки ОСОБА_6 від 23 січня 2020 року та протоколу огляду предмету від 20 лютого 2020 року вбачається, що вона отримала від ОСОБА_2 гроші в сумі 1500 доларів США та 17500 грн. за гараж, придбаний у вересні 2019 року.

- висновок експерта №8/133 від 10 лютого 2020 року про те, що вартість транспортного засобу - автомобіля «ГАЗ-21», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1970 року випуску, в технічно-справному стані могла становити 24611 грн. 33 коп.

Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення документи, вважає, що прокурором не доведена їх належність до вчинення кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченому.

Тобто, інформація, яка зазначена в наданих стороною обвинувачення документах, також не містить доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення.

Інших, достатніх та переконливих доказів, які підтверджували б обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України сторона обвинувачення суду не надала, а надані докази, як вважає суд, є недостатніми для визнання винуватості особи.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Органом досудового розслідування не встановлені, прокурором не надані суду належні та допустимі докази для доведення вчинення ОСОБА_2 кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і вичерпані можливості їх отримання (про що заявив прокурор в судовому засіданні: що будь-яких інших доказів і доповнень у нього немає), а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід виправдати.

Оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази та ураховуючи, що на місцях викрадення та виявлення автомобіля слідів, залишених обвинуваченим не виявлено, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, не доведена, оскільки не здобуто належних і допустимих доказів його причетності до вчиненого кримінального правопорушення.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.(п.146 справи "Барбера, Мессегуз и Джабардо проти Іспанії" від 06.12.98).

Суд також посилається на роз`яснення, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" № 5 від 29.06.1990 року, в яких зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, а також на приписи ст. 62 Конституції України, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що під час досудового розслідування відповідно до вимог ст. 91 КПК України була доведена подія - незаконне заволодіння транспортним засобом, установлені та доведені в судовому засіданні місце і спосіб вчинення кримінального правопорушення, однак беззаперечно не

доведена вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом.

Тому суд зазначає про недостатність належних та допустимих доказів для постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки його винуватість не доведена в судовому засіданні у межах висунутого обвинувачення, яке ґрунтується виключно на припущеннях.

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_2 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, вчинене саме обвинуваченим, виходячи з наступного:

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до вимог ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому суд зазначає, що судом протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження сторонам були створені необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Вони мали рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Проаналізувавши в сукупності усі докази, які досліджені в судовому засіданні, виходячи з положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме того, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на свободу та особисту недоторканість», відповідно до вимог ст. 337 КПК України, розглянувши матеріали кримінального провадження у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається, а тому ОСОБА_2 необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 30000 грн. та 5040 грн. витрат на правову допомогу адвоката, на підставі ч.3 ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суду слід вирішити питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994, Протоколом № 14 від 13.05.2004 ), ст. 62 Конституції України, ст.ст. 17, 84,91, 358, 368, 369 -371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдати його на підставі ст. 373 ч.1 п.2 КПК України - не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 289 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 .

Цивільий позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у сумі 30000 грн. та 5040 грн. витрат на правову допомогу адвоката, слід залишити без розгляду.

Речові докази: автомобіль ГАЗ-21, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на території ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, повернути власнику за належністю.

Витрати на залучення експерта у розмірі 942 грн. 06 коп. віднести на рахунок держави.

У зв`язку з виправданням обвинуваченого, скасувати арешт з автомобіля ГАЗ-21, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , що згідно з свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду 22 січня 2020 року.

Вирок, відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, установленого КПК України, якщо таку скаргу не подано.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через міськрайонний суд Черкаської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору.

Головуючий: В. О. Прилуцький