Рішення № 10319616, 04.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2010Справа №2-22/2223-2009 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача ТОВ «Торговий дом «Чорномор», м. Євпаторія, провулок Товарний, 9А

про стягнення 286271,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_3, представник, дов від 17 квітня 2008 року

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Торговий дом «Чорномор», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 216070,00 грн., нарахування за користування чужими грошовими коштами в сумі 64486,00 грн., штраф за порушення грошового зобовязання (пеня) в сумі 5715,00 грн., всього 286271,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору доручення № 3 від 08 січня 2007 року, не здійснював оплату послуг повіреного, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 216070,00 грн.

В судовому засіданні 25 червня 2009 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 216070,00 грн., нарахування за користування чужими грошовими коштами у розмірі 68231,00 грн., штраф за порушення грошового зобовязання (пеня) 6384,00 грн., всього - 290685,00 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

25 червня 2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25 червня 2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2009 року у справі № 2-22/2223-2009 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Торговий Дім «Чорномор» у справі № 2-22/2223-2009 припинено, справу № 2-22/2223-2009 направлено до Господарського суду АР Крим для розгляду по суті заявлених вимог.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15 вересня 2009 року у справі № 2-22/2223-2009 відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

07 жовтня 2009 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 276223,00 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36659,00 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 2-22/2223-2009 касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Чорномор» на ухвалу Господарського суду АР Крим від 25 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2009 року у справі № 2-22/2223-2009 повернуто без розгляду.

10 лютого 2010 року до Господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 251797,00 грн., 3% річних у розмірі 10582,00 грн., пеню 10277,00 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судове засіданні, 01 березня 2010 року, відповідач не з'явився, до суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 01 березня 2010 року було оголошено перерву до 04 березня 2010 року до 10 години 45 хвилин.

04 березня 2010 року, після перерви, розгляд справи продовжено.

Після перерви, відповідач в судове засідання не з'явився.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Відповідно до договору доручення №3 від 08 січня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач отримав статус повіреного з обов'язками та правами, визначеними договором.

Як вказує позивач, повірений протягом 2007 2008 років сумлінно виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується відсутністю претензій з боку довірителя.

Стаття 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Так, ст. 1007 Цивільного кодексу України встановлено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, зокрема, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Так, пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що довіритель видає повіреному зі свого кладу продукти зі знижкою 1,5% від діючої ціни. Повірений здає продукти з націнкою 8% від діючої ціни, або з іншою погодженою націнкою. Різниця між відпускною та здаточною ціною за вирахуванням 1%, є винагородою (оплатою послуг) повіреного та перераховується довірителем повіреному щомісячно 10 числа за попередній місяць; підставою для отримання винагороди (оплати) є отриманий прибуток.

Як зауважив позивач, процентна ставка була визначена сумісними розрахунками довірителя і повіреного, і встановлена у розмірі 8,5% від суми виручки, отриманої від Управління освіти за кожен місяць, що підтверджується актами здачі-приймання послуг, наданих за договором доручення за 2007 2008 роки.

Але, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань з оплати наданих позивачем послуг, у відповідача виникла заборгованість в сумі 216070,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати заборгованості у розмірі 216070,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції 35727,00 грн., 3% річних 10582,00 грн., пеню 10277,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобовязання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04 березня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ТОВ «Торговий дом «Чорномор» (м. Євпаторія, провулок Товарний, 9А, рахунок № 26008040984400 АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 34192871) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_2 КРФ «Кредо банк» м. Сімферополь, МФО 324913, ІІН НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 216070,00 грн., індекс інфляції в сумі 35727,00 грн., 3% річних у розмірі 10582,00 грн., пеню 10277,00 грн., всього 272656,00 грн.

3.Стягнути з ТОВ «Торговий дом «Чорномор» (м. Євпаторія, провулок Товарний, 9А, рахунок № 26008040984400 АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 34192871) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_2 КРФ «Кредо банк» м. Сімферополь, МФО 324913, ІІН НОМЕР_1) 2726,56 грн. державного мита.

4.Стягнути з ТОВ «Торговий дом «Чорномор» (м. Євпаторія, провулок Товарний, 9А, рахунок № 26008040984400 АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 34192871) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_2 КРФ «Кредо банк» м. Сімферополь, МФО 324913, ІІН НОМЕР_1) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.