Рішення № 10319614, 03.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2010Справа №2-24/555-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А, ідентифікаційний код 35059482)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" ( 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 130, ідентифікаційний код 32994819)

про стягнення 176 881,32 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Сапьолко І.І. – представник, довіреність № б/н від 17.11.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" 176881,32 грн., а саме: заборгованості у вигляді прострочених лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 22 від 14.12.2007р. у розмірі 153306, 62 грн. та пені за прострочення сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 22 від 14.12.2007р. у розмірі 23574,70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 1768,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору фінансового лізингу № 22 від 14.12.2007р., відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, припинивши сплату лізингових платежів з листопада 2008 року, на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим.

У судовому засіданні представником позивача був наданий розрахунок суми позову та пені, з якого вбачається, що позивачем збільшений період розрахунку основного суми заборгованості та період нарахування пені, проте ані усних ані письмових заяв щодо збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено та надано суду не було. Також позивачем не представлені докази доплати державного мита за збільшені позовні вимоги.

За таким обставинами суд розглядає вимоги позивача заявлені у позові, а саме про стягнення заборгованості у вигляді прострочених лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 22 від 14.12.2007р. у розмірі 153306, 62 грн. та пені за прострочення сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 22 від 14.12.2007р. у розмірі 23574,70 грн.

Відповідач явку представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Ухвала суду про порушення провадження у справі отримана уповноваженим представником відповідача згідно поштового повідомлення у матеріалах справи (а.с.38).

Отже сторони процесу були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

14.12.2007 р. між ТОВ "Кредит Європа Лізинг" ( позивач - Лізингодавець) та ТОВ "Мир один" (відповідач - Лізингоотримувач ) було укладено договір фінансового лізингу №22 (а.а.18-28).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався придбати і передати у володіння та користування відповідачу на певний строк майно, спеціально придбане позивачем у визначеного відповідачем постачальника відповідно до встановлених відповідачем специфікацій і умов, а відповідач зобов’язався прийняти цей предмет лізингу, користуватися ним, сплачувати позивачу плату ( лізингові платежі ) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за умовами сплати всіх існуючих за цим договором платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень цього договору.

Відповідач самостійно обирає предмет лізингу та його постачальника, погоджує строки поставки предмету лізингу та його комплектність, про що в письмовій формі повідомляє позивача, шляхом направлення останньому рахунку –фактури постачальника про цей предмет лізингу (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору з метою виконання цього договору позивач укладає договір поставки предмету лізингу відповідно до умов. погоджених відповідачем згідно до п. 2.3 договору ( договір поставки ) лише після сплати відповідачем першого лізингового платежу і надання гарантій згідно статті 5 вказаного договору.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору позивач зобов’язався, зокрема, укласти згідно до цього договору договір поставки предмету лізингу з постачальником; на прохання відповідача укласти договір про перевезення предмету лізингу.

Згідно з п. 1.2.2 вказаного договору майно, яке є предметом лізингу відповідно до цього договору є: екскаватор гусеничний з гідромолотом ЕО –4225А –07.

Вартість майна, яка є предметом лізингу складає 146535 доларів США, що еквівалентно –740001,75 грн. (з ПДВ) за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання договору (п. 1.2.3 Договору) .

25.12.2007 р. між сторонами по справі було укладено акт приймання –передачі предмету лізингу ( Додаток №3 договору фінансового лізингу №22 від 14.12.2007 р. ), відповідно до якого вбачається, що на підставі договору купівлі –продажу №6 ТОВ “Техноторг - Дон” передало у власність позивачу по справі, відповідач по справі, який діє на підставі договору фінансового лізингу №22 від 14.12.2007 р., прийняв предмет лізингу - екскаватор гусеничний з гідромолотом ЕО –4225А –07, вартість я кого складає 740001,75 грн., що еквівалентно 146535,00 доларів США (а.с.29).

При цьому у вказаному акті приймання - передачі зазначено, що відповідач перевірив якість, комплектність, справність та відповідність предмету лізингу умовам договору та підтвердив, що предмет лізингу відповідає встановленим відповідачем специфікаціям і вимогам. Жодних недоліків, які б заважали нормальній експлуатації предмету лізингу відповідачем виявлено не було.

Також сторони підтвердили те, що до відповідача переходять усі ризики, пов’язані з користуванням та володінням предмету лізингу. Будь –які претензії щодо предмету лізингу можуть бути пред’явлені відповідачем по справі виключно Продавцю.

З моменту підписання цього акту зобов’язання позивача з передачі предмету лізингу в лізинг вважаються виконаними.

Вказаний акт приймання - передачі предмету лізингу від 25.12.2007 р. був підписаний представниками сторін по справі та завірений відповідними печатками.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до глави 1 договору фінансового лізингу №22 від 14.12.2007 р. перший лізинговий платіж ( авансовий платіж ) складає 29307,00 доларів США.

Загальна сума лізингових платежів за виключенням першого лізингового платежу складає 165937 доларів США.

Вартість викупу майна, яке є предметом лізингу, складає 500 доларів США.

Кількість лізингових періодів - 60.

Відповідно до п. 3.5 вказаного договору фінансового лізингу відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу платежі відповідно до графіку лізингових платежів, визначеному у Додатку 2 до даного договору. Будь –які затримки стосовно строків сплати вважатимуться затримкою платежів (а.с.19 на зворотному боці).

Відповідно до п. 1.5 договору фінансового лізингу №22 для сплати всіх платежів відповідні суми будуть перераховуватися у валюту платежу ( гривню ) за офіційним курсом Національного банку України + 1,5% на дату пред’явлення рахунку –фактуру до сплати. У разі затримки сплати платежів, на суму пені буде виписано окремий рахунок згідно до умов даного договору.

Проте у порушення умов договору відповідачем за період з травня 2009 р. по листопад 2009р. не сплачувались лізингових платежі відповідно до узгодженого між сторонами графіку погашення платежів, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 153306,62 грн.

Наявність заборгованості за відповідачем стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" з позовом до суду про її примусове стягнення.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Договором сторони передбачили, що всі платежі по даному договору розраховані в еквіваленті долару США. Валютою платежу є українська гривня (п. 1.2.1 Договору).

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із розрахунку позову вбачається, що позивачем сума заборгованості за стягуваний період була розрахована виходячи з встановленої графіком суми лізингового платежу за кожний місяць відповідно до офіційного курсу долара США до гривні України на дату сплату відповідного лізингового платежу.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що відповідач свій обов’язок щодо своєчасності сплати лізингових платежів, визначених договором фінансового лізингу № 22 від 14.12.2007р. не виконав, таким чином на час розгляду справи за відповідачем існує заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з травня 2009 р. по листопад 2009 р. у розмірі 153306,62 грн.

За таких обставин, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання по сплаті лізингових платежів, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" 153306,62 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 04.-14.09.2009 р. у справі № 2-27/2600-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" до ТОВ «Мир один» стягнуто заборгованість з лізингових платежів за період з грудня 2008 р. по квітень 2009 р. та пеню за загальний період з 15.11.2008 р. по 06.05.2009 р. у розмірі 6627,22 грн. нараховану на суму заборгованості у розмірі 107436,79 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 565,15 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості у розмірі 107436,79 грн. за період з 07.05.2009 р. по 14.05.2009 р. та 23009,55 грн. пені, нарахованої за загальний період з 15.05.2009 р. по 07.12.2009 р. на суму заборгованості, що виникла з травня 2009 р. по листопад 2009 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.12 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових та інших платежів, позивач матиме право нараховувати пеню за кожен день затримки, в розмірі 0,10 % від суми заборгованості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Судом встановлено, що позивачем пеня розраховувалась виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що не суперечить вимогам діючого законодавства та умовам договору.

Отже вимоги щодо стягнення з відповідача 565,15 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості у розмірі 107436,79 грн. за період з 07.05.2009 р. по 14.05.2009 р., підлягають задоволенню.

Проте, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач не надав суду доказів зміни зазначеного терміну нарахування пені, у зв’язку з чим нарахована пеня підлягає перерахуванню за 6 місяців відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України та загальний розмір нарахування пені має становити з 15.05.2009 р. по 15.11.2009 р.

Отже розмір пені за період з 15.10.2009 р. по 15.11.2009 р. становить: 238286,66 грн. * 20,50 % (подвійна облікова ставка НБУ) * 32 дн. (кількість днів прострочення)/365 дн. = 4282,63 грн.

Отже задоволенню та стягненню підлягає сума пені у розмірі 19800,38 грн. В частині стягнення 3208,17 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.03.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" ( 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 130, ідентифікаційний код 32994819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А, ідентифікаційний код 35059482; р/р 26501100000056 в ЗАТ «Кредит Європа банк», МФО 380366) 153306,62 грн. заборгованості, 20366,53 грн. – пені, 1736,73 грн. державного мита та 231,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 3208,17 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.