Рішення № 103195965, 09.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11072/21

2/357/157/22

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 18 липня 2007 року уклали кредитний договір № K3H1GK15006415, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 65 790, 00 дол. США строком до 18 липня 2037 року, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав, проте ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконувала, в наслідок чого станом на 31.08.2021 року у неї утворилась заборгованість перед банком у сумі 153 504 доларів США, яка складається з наступного: 48 906,35 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 36 026,20 доларів США заборгованість за по відсоткам за користування кредитом; 11 315,88 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 57 255,86 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Звертає увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, вказують, що заборгованість до стягнення становить 36 026,20 доларів США, яка складається з наступного: 36 026,20 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. З урахуванням наведеного банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 026,20 дол. США, що за курсом 26,86 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.08.2021 року становить 967 663,73 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою від 18.10.2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05 листопада 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що 18 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № K3H1GK15006415 (далі-Договір), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18 липня 2007 року до 18 липня 2037 року, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 65 790, 00 дол. США, на купівлю квартири, а також у розмірі 19 738, 21 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0, 84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Кожен місяць відповідач повинен був здійснювати платіж у сумі 719, 66 дол. США. Однак, у зв`язку зі складною соціально-економічною ситуацією в Україні, відповідач в 2014 році втратила змогу повертати кредит, у зв`язку з чим почала утворюватись заборгованість. Згідно пункту 7.1 Договору у разі порушення вищевказаних термінів оплати (зокрема оплата заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів-Позичальник зобов`язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулось порушення зобов`язання на 120 календарних днів. Останній платіж по оплаті заборгованості в повному обсязі відповідачем було зроблено 26.05.2014 року. Наступний платіж повинен був бути 18.06.2014 року. Після цього почала утворюватись заборгованість. 120-й день утворення заборгованості припадає на 17 жовтня 2014 року. Тобто, 30 жовтня 2014 року автоматично змінився строк виконання зобов`язання і позивач станом на цю дату зобов`язана була повернути повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі і у позивача виникло право на звернення до суду. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України. Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до пункту 2.3.3. Договору Банк на власний розсуд має право змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому відповідно до статтей 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором. Невдовзі, 19 травня 2015 року в Білоцерківському міськрайонному суді Київської було відкрито провадження по справі № 357/6458/15-ц за позовом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до поручителя за кредитним договором № K3H1GK15006415 ОСОБА_2 . Третьою особою була ОСОБА_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з поручителя на користь банку заборгованість за кредитом у сумі 1 271 654, 40 грн, що еквівалентно 48 906, 35 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 512 145, 00 грн, що еквівалентно 19 634, 74 дол. США, та пеню в сумі 313 121, 02 грн, разом 2 100 920, 42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу поручителя задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року скасовано. У задоволені позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 14 червня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишено без змін. Таким чином, строк виконання зобов`язання було змінено. Банк пред`явивши позов в травні 2015 року перервав такий строк позовної давності після чого він розпочався спочатку. Отже, трирічний строк позовної давності сплив в травні 2018 року. Посилаючись на викладене, позивачка просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року було задоволено клопотання відповідача та здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 18 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № K3H1GK15006415, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18 липня 2007 року до 18 липня 2037 року, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 65 790, 00 дол. США, на купівлю квартири, а також у розмірі 19 738, 21 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0, 84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. /а.с.8-10/.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується у момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 719, 66 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди.

У п. 2.2.4. договору вказано, що позичальник зобов`язується погасити кредит в порядку, сумах та в строки, які вказані у п.7.1. та п. 2.3.3. цього договору.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, строк виконання зобов`язання встановлено до 18 липня 2037 роком.

Отже, згідно умов договору позичальник зобов`язаний повертати частину кредиту та сплачувати відсотки, комісії тощо, а повну суму кредиту та інших платежів мало бути сплачено на користь банку не пізніше 18 липня 2037 року.

В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 31.08.2021 року відповідачка має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 153 504,29 дол. США., яка складається з наступного: 48 906,35 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 36 026,20 доларів США заборгованість за по відсоткам за користування кредитом; 11 315,88 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 57 255,86 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі порушення вищевказаних термінів оплати (зокрема оплата заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів-Позичальник зобов`язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулось порушення зобов`язання на 120 календарних днів.

Як зазначалося вище, згідно умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору - до 18.07.2037 року, так і строки виконання зобов`язань за щомісячним погашенням платежів - щомісяця в період з «18» по «22» число кожного місяця.

Відповідно дост. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і шляхом звернення до суду.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 9 листопада 2016 року у справі №6-2251цс16 зазначено, що пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другійстатті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи відзив, ОСОБА_1 вказала, що 23.01.2015 року банком на її адресу було направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків за договором, чим у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Зі змісту повідомлення вбачається, що 23.01.2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлено вимогу ОСОБА_1 , в якій банк вимагає погасити прострочену заборгованість в п`ятиденний термін, а в разі несплати такої повернути суму кредиту в повному обсязі, а також процентів та штрафних санкцій. /а.с. 41/

Отже, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» використав право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, як передбачено п. 2.3.3. кредитного договору, шляхом направлення вказаної вимоги.

Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з даним позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором 14.09.2021 року /а.с. 21/.

Відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік ( ст.ст.257,258 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4.ст.267 ЦК).

Відповідно достатті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.11.2016 року справа №6-1174цс16, і з неї, зокрема, вбачається, що якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка міститься у постанові від 19 листопада 2014 року (справа № 6-140цс14) зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК Українипочаток перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Отже, установивши, що у січні 2015 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило строк виконання основного зобов`язання, а відтак саме з цього часу у нього виникло право на позов, однак АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з даним позовом у вересні 2021 року, тобто, поза межами трирічного строку позовної давності, про застування якого заявлено відповідачем ОСОБА_1 .

Вимоги про поновлення строку позовної давності представник позивача не заявив.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із субєктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Крім того банк, будучи кредитором та відповідно утримувачем рахунку на який погашалась заборгованість відповідачем, достеменно знав про порушення свого права, однак у трирічний строк до суду не звертався, а при зверненні, питання про поновлення строку не порушував, і відповідно причин поважності пропуску строку позовної давності не надав.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які судом оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що, звернувшись 14 вересня 2021 року до суду із позовом у даній справі, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропустив строк позовної давності, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав, передбачених ч.4 ст. 267 ЦК України.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 509, 526, 610, 611, 634, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБ. І. Кошель