Рішення № 10319588, 04.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2010Справа №2-18/1061-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Чижи», м. Дніпропетровськ (пр-т. К. Маркса, 101-д/11, м. Дніпропетровськ, 49038)

До відповідача – Приватного підприємства «Івентус», м. Сімферополь (вул. Берекет, 12, м. Сімферополь, 95018)

Про стягнення 48297,39 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Кірсанов В.І. – представник, довіреність від 01.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чижи», м. Дніпропетровськ (далі - позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «Івентус», м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 48297,39 грн., з яких 46474,42 грн. – сума основного боргу; 1822,97 грн. – сума пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.10.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 01/ФЛ-2009. Згідно з умовами Договору позивач придбав прес гідравлічний Y83-250 (виробництва концерну Wanshida Hydraulik Machinery Co) та передав його в володіння й користування відповідачу на умовах фінансового лізингу на визначений строк, за умови сплати відповідачем періодичних лізингових платежів. Відповідач не виконав своїх зобов’язань за Договором фінансового лізингу, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 46474,42 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду. Також у позовній заяві позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на його банківських рахунках, нерухоме та рухоме майно боржника, в межах позовних вимог.

01.03.2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

04.03.2010р. у судовому засіданні відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги, та просить надати розстрочку виконання рішення до липня 2010 року. Даний відзив суд залучає до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.03.2010 року суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у дійсній справі.

04.03.2010 року представник позивача у судове засідання не з’явився, причини не з’явлення суду не відомі, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

У справі судом оголошувалася перерва з 01.03.2010 року по 04.03.2010 року у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чижи» (лізингодавець) та Приватним підприємством «Івентус» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 01/ФЛ-2009.

Відповідно до пункту 1.1 договору, лізингодавець зобов’язується придбати у власність у ТОВ «Лізингова компанія «КонФІЛ» майно та передати його в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу для підприємницьких цілей лізингоодержувача на 12 місяців, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 807 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що предметом договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2009 є прес гідравлічний Y83-250 (виробництва концерну Wanshida Hydraulik Machinery Co), що відповідає вимогам статті 807 Цивільного кодексу України.

Загальна вартість майна складає 70888,14 грн. (пункт 3.2 договору).

Судом встановлено, що позивач передав відповідачеві прес гідравлічний Y83-250 (виробництва концерну Wanshida Hydraulik Machinery Co), вартістю 70888,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000065 від 01.10.2009 року.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у графі «отримав» накладної, якій скріплено печаткою та довіреністю на отримання саме пресу гідравлічний Y83-250 (а.с. 23).

Відповідно до пункту 2.2 договору, початком строку лізингу вважається дата підписання акта прийому-передачі майна.

Судом встановлено, що Акт прийому-передачі було підписано сторонами 01.10.2009 року (а.с. 22).

Згідно з пунктами 3.4 та 3.5 договору, перший лізинговий платіж лізингоодержувач перераховує на протязі 10 робочих днів з дня отримання рахунку у сумі 7373,00 грн. платежі за договором здійснюються у національній валюті України (гривні) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок лізингодавця до 20 числа поточного місяця.

Графік сплати лізингових платежів передбачено у Додатку № 2 до договору.

Проте порушуючи умови договору фінансового лізингу, відповідач за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року не сплачував належним чином лізингові платежі, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 46474,42 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 46474,42, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 46474,42 грн. підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1822,97 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 10.2.2 договору передбачено, що лізингоодержувач у разі порушення строків лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3 договору і Графіком сплати лізингових платежів, сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами.

Перевіривши розрахунок позивача у частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 1822,97 грн.

04.03.2010 року у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком до липня 2010 року.

Клопотання мотивоване тяжким фінансовим становищем та тим, що у дійсний час у відповідача відсутні кошти на банківських рахунках, у зв’язку із чим у дійсний час не представляється можливим здійснити розрахунки за договором фінансового лізингу.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи те, що у дійсний час у відповідача дійсно відсутні кошти на банківському рахунку, які необхідні для погашення суми заборгованості у розмірі 46474,42 грн. та пені у сумі 1822,97 грн., що підтверджується банківськими виписками, відповідно до яких залишок коштів на банківському рахунку Приватного підприємства «Івентус» становить лише 68,95 грн., суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та надати йому розстрочку виконання судового рішення строком на 2 місяці.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

04.03.2010р. у судовому засіданні за згодою відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.03.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 – 85, п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Івентус», м. Сімферополь (вул. Берекет, 12, м. Сімферополь, 95018; код ЄДПРОУ 35174544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чижи», м. Дніпропетровськ (пр-т. К. Маркса, 101-д/11, м. Дніпропетровськ, 49038; код ЄДПРОУ 24996375) 46474,42 грн. заборгованості; 1822,97 грн. пені; 482,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Надати Приватному підприємству «Івентус», м. Сімферополь (вул. Берекет, 12, м. Сімферополь, 95018; код ЄДПРОУ 35174544) розстрочку виконання рішення господарського суду АР Крим від 04.03.2010 року у справі № 2-18/1061-2010 у сумі 49016,36 грн. до 10.05.2010 року.

Виплати проводити за наступним графіком:

·          до 10.04.2010 року – 24508,18 грн.;

·          до 10.05.2010 року – 24508,18 грн.;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.