Рішення № 10319473, 22.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

22.02.2010Справа №2-27/585-2010 За позовом – Акціонерного Банку "Київська Русь", м. Київ, вул.. Хорієва, 11а, в особі Сімферопольської філії АБ "Київська Русь", м. Сімферополь, вул.. З. Жильцової, 8

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", м. Сімферополь вул.. Репіна, 122

Про стягнення 1 897,15 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Мірошниченко Н.О.

представники:

Від позивача – Ємільяненко Ю.А., дов. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд стягнути з відповідача 1897,15 грн., також просить стягнути судові витрати.

Позивач позов підтримав, надав довідку вих.. №233/03 від 22.02.2010 р., відповідно до якої заборгованість у розмірі 1840,00 грн. відповідачем не погашена.

Також надав довідку вих.. № 234/03 від 22.02.2010 р. відповідно до якої повідомив, що по договору поставки металобрухту б/н від 06.11.2009 р. податкова накладна не виписувалася.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не представив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. Вимоги суду не виконав.

Суд дійшов висновку, що не явка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, в порядку ст.. 75 ГПК України.

Справа слуханням відкладалася в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

06.11.2009 р. між позивачем ( Постачальник ) та відповідачем ( Покупець ) з іншого боку було укладено договір б/н поставки металобрухту.

У відповідності до п. 1.1 вказаного договору, Постачальник забовязався поставити Покупцю металобрухт, а Покупець забовязався прийняти вказаний металобрухт і сплатити за нього визначену грошову суму. Загальна кількість металобрухту, який підлягає поставці, його частково співвідношення по видам визначається на підставі оформлених документів приймання - здачі.

Відповідно до п. 2.5 вказаного договору приймання - передача товару оформлюється шляхом складання актів приймання – передачі по фактичній вазі.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару на підставі актів приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.3. вказаного договору підставою для здійснення розрахунків є:

-          рахунок у разі здійснення передоплати;

-          акти приймання - передачі по фактичної поставці товару.

Відповідно до 3.4 вказаного договору розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідно до актів приймання - передачі на протязі місяця з дня їх складання.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання – передачі від 09.11.2009 р. позивачем відповідачу було поставлено товар на суму 1840 грн.

Однак взяті на себе забовязання щодо сплати наданих послуг відповідач не виконав.

Позивач також просить стягнути штрафні санкції у розмірі 35,45 грн., при цьому посилається на ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР ( за наступними змінами і доповненнями ) цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Відповідно до п. 2.1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Суд, дослідивши договір договір б/н поставки металобрухту від 06.11.2009 р., встановив, що в ньому, а саме в розділі 4 «Відповідальність сторін» сторони не передбачили такого виду відповідальності, як стягнення пені за неналежне виконання грошового забовязання, а відповідно і не встановили її розмір.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 35,45 грн. у позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, розмір інфляційних витрат за період з 10.12.2009 р. по 12.01.2010 р. склав 16,56 грн.

Розмірі 3% річних за період з 10.12.2009 р. по 12.01.2010 р. склав 5,14 грн.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.. 84 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", м. Сімферополь вул.. Репіна, 122, ( ЄДРПОУ 24029801, банківські реквізити не відомі ) на користь Акціонерного Банку "Київська Русь", м. Київ, вул.. Хорієва, 11а, ( ЄДРПОУ 24214088 ) в особі Сімферопольської філії АБ "Київська Русь", м. Сімферополь, вул.. З. Жильцової, 8, ( МФО 384793, ЄДРПОУ 26400754 ) 1840,00 грн. – суми основного боргу, 16,56 грн. – інфляційні втрати, 5,14 грн. – 3 % річних, а також 100,10 грн. державного мита і 231,60 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь Акціонерного Банку "Київська Русь", м. Київ, вул.. Хорієва, 11а, ( ЄДРПОУ 24214088 ) в особі Сімферопольської філії АБ "Київська Русь", м. Сімферополь, вул.. З. Жильцової, 8, ( МФО 384793, ЄДРПОУ 26400754 ) державне мито у розмірі 87,71 грн., зайво сплаченого на підставі меморіального ордеру №5274059 від 12.01.2010 р.

4. В частині стягнення пені у розмірі 35,45 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.