Рішення № 10319367, 16.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.02.2010Справа №2-2/5137-2009 За позовом Адміністрації парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» (98600, м. Ялта, вул. Масандрівський парк, 40-а)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (98609, АДРЕСА_1; 98600, м. Ялта, селище міського типу Виноградне, АДРЕСА_2)

третя особа без самостійних вимог на предмет позову з боку позивача Фонд державного майна АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

про стягнення 12287,95 грн. та розірвання договору

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: не зявився.

Від третьої особи: не зявився.

Суть спору:

Адміністрація парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» звернулась до Господарського суд АР Крим із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 5/12 від 11.6.2003 р. та додатковій угоді від 01.5.2004 р. у розмірі 70% в сумі 12287,95 грн., розірвання договору № 5/12 від 11.6.2003 р. та додаткову угоду від 01.5.2004 р. до договору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між Адміністрацією парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» та відповідачем 11.6.2003 р. укладено договір № 5/12 оперативної оренди державного нерухомого майна, а саме: площадки площею 72,0 кв. м, розташованої за адресою: АР Крим, смт.Лівадія, вул. Батуріна, територія Лівадійського парку, строком на 25 років, та за актом приймання-передачі від 11.6.2003 р. прийнята ним у користування. Та додатковою угодою від 01.5.2004 р. до договору № 5/12 відповідачу надано в орендне користування площадку площею 20,0 кв. м, що прилягала до закусочної «Дубки», що належала відповідачу на строк дії договору №5/12. У порушення умов договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував плату за оренду площадки, що і стало підставою для звернення позивача позовною заявою до суду.

Представник позивача 17.12.2009р у судовому засіданні надав суду заяву від 15.12.2009 р. про доповнення підстав позову та уточнення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 11862грн28коп. та розірвати договір № 5/12 від 11.6.2003 р. та додаткову угоду від 01.5.2004 р. до договору.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно підпункту 2 частини 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Між Адміністрацією парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандровський», «Лівадійський» (далі - Адміністрація парків), як орендодавцем, та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі - СПД), як орендарем, за погодженням з Фондом майна АР Крим було укладено договір №5/12 від 11 червня 2003 року оперативної оренди державного нерухомого майна, а саме - площадки площею 72,0 кв. м, розташованої за адресом: АР Крим, смт.Лівадія, вул. Батуріна, територія Лівадійського парку, строком на 25 років. За актом приймання-передачі від 11 червня 2003 року вказана площадка прийнята відповідачем у користування.

Додатковою угодою від 01 травня 2004 р. до Договору №5/12 додатково ОСОБА_2 було надано в орендне користування площадку площею 20,0 кв. м, що прилягала до закусочної «Дубки», що належала Відповідачу, на строк дії Договору №5/12 від 11.06.2003 р., під зону відпочинку, зі встановленням у літній період столів та стільців для відпочинку туристів та місцевих мешканців.

Оцінку переданої в оренду бетонної площадки площею 72,0 кв.м було здійснено відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 р. з відповідними змінами та доповненнями. В результаті проведеної експертної оцінки КО «Єксперт-Сервис» станом на 03.02.2003 р. вартість бетонної площадки площею 72,0 кв.м склала 76 805,00 грн. (1 кв.м. - 1 066,73 грн.)

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 Договору №5/12 розмір орендної плати було визначено відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, ствердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.11.1995 р. з відповідними змінами та доповненнями. Базова ставка орендної плати на 01.01.2003 р. за оренду площадки площею 72,0 кв.м. склала 320,02грн. без урахування ПДВ, у тому числі 30% - 96,00 грн. та 70% - 224,02 грн. (з урахуванням ПДВ 20% -384,02 грн.).

Оскільки об'єкт оренди передавався під розміщення закусочної, відповідно до Додатку №2 зазначеної Методики було визначено орендну ставку у розміри 5%. З урахуванням вартості площадки було визначено орендну плату за базовий місяць оренди - січень 2003 p. у розміри 320,02 грн. (без НДС), та погоджено з Фондом майна АР Крим. При цьому, оскільки орендодавцем являлось державне підприємство відповідно до ч.2 п.17 вказаної Методики - 70 відсотків плати підлягало організації, а 30 відсотків до державного бюджету.

Згідно до п.4.2. розділу 4 Договору №5/12 сума орендної плати за кожний наступний місяць визначався Орендарем самостійно шляхом корегування розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць, встановлений Деркомстатом України.

Пунктом 4.4. цього розділу Договору №5/12 було визначено здійснення Орендатором виплати орендної плати щомісячно на протязі 10 банківських днів.

В порушення п.п.4.1, 4.2., 4.4. та 6.1. Договору №5/12 СПД ОСОБА_2 несвоєчасно та не у визначених розрахунком - Додатком 3 до Договору №5/12 розмірах сплачував у встановлені строки орендну плату за оренду площадки. Так з урахуванням індексу інфляції за час дії договору плату Орендарем було здійснено наступним чином:

-2005 р. - до сплати 70% - 4 392,81 грн., сплачено СПД - 5719,20 грн. Переплата - 1 326,39 грн. Плата здійснювалась у березні-серпні, жовтні та грудні 2005 р.;

-2006 р. - до сплати 70% - 4 791,50 грн., сплачено СПД - 6423,78 грн. Переплата - 1 632,28 грн. Плата здійснювалась у січні-лютому, квітні, червні-вересні, листопаді та грудні 2006 р.;

-2007 р. - до сплати 70% - 8 645,72 грн., сплачено СПД - 7178,32 грн. Недоплата - 1 467,40 грн. Плата здійснювалась у січні, березні-травні, липні-жовтні та грудні 2007 р.;

-2008 р. - до сплати 70% - 10 824,56 грн., сплачено СПД - 9 134,77 грн. Недоплата - 1 689,79 грн. Плата здійснювалась у січні, березні, травні, липні-грудні 2008 р.

З урахуванням суми переплати орендної плати по основному Договору №5/12 у 2005-2006 роках станом на 31.12.2008 р. сума заборгованість СПД ОСОБА_2 склала 198,52 грн.

За 10 місяців 2009 р. до сплати 70% належало 10 382,39 грн., а сплачено Відповідачем 8 600,00 грн. Плату було здійснено у січні-березні, травні, червні і вересні 2009 р., та у розмірах, які не відповідають щомісячній платі. Заборгованість за 9 місяців 2009 р. склала 1 782,39 грн., а всього по Договору №5/12 станом на 01.12.2009 р. вона складає у розміри 1 980,91 грн.

Крім того, за Додатковою угодою від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року орендарю було передано в оренду державне майно - майданчик площею 20 кв.м., прилеглий до закусочної «Дубки» для здійснення діяльності відповідно до Договору №5/12 на строк дії цього Договору.

В порушення ст.ст. 11, 19, 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. №2269, ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. №2658, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, не було здійснено оцінку майна переданого в оренду майданчика площею 20 кв.м. по додатковій угоді від 01.5.2004 б/н до договору №5/12, та встановлення розміру орендної плати, а тому його оренда здійснювалася безкоштовно.

При визначенні орендної плати за основу було взято оцінку вартості бетонної площадки площею 72,0 кв.м, оскільки вони знаходяться рядом та є тотожними, а тому і розрахунок орендної плати за 20,0 кв. м бетонної площадки, тотожний розрахунку вартості бетонної площадки площею 72,0 кв.м.

З урахуванням індексу інфляції за час дії Додаткової угоди від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року оплаті підлягала наступна сума:

-2005 р. - до сплати 70% - 1 112,17 грн., не здійснювалася, борг - 1 112,17 грн.;

-2006р. - до сплати 70% - 1 213,10 грн., не здійснювалася, з урахуванням боргу за 2005 р. заборгованість склала 2 325,27 грн.;

-2007р. - до сплати 70% - 2 188,89 грн., не здійснювалася, з урахуванням боргу за минулі роки заборгованість склала 4 514,16 грн.;

-2008 р. - до сплати 70% - 2 740,53 грн., не здійснювалася, з урахуванням боргу за минулі роки заборгованість склала 7 254,69 грн.;

-2009 р. (за 10 місяців) - до сплати 70% - 2 627,20 грн., не здійснювалася, з урахуванням боргу за минулі роки заборгованість склала 9 881,89 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2008 року та 10 місяців 2009 року Адміністрацією парків не було отримано 9 881,89 грн.

Загальна сума недоотриманої орендної плати по договору №5/12 від 11.06.2003 року та Додатковій угоді від 01.05.2004 року за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2008 р. та 10 місяців 2009 року склала 11 862,28 грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобовязань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі у сумі 11862грн28коп та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок, більш того, відповідач у судовому засіданні визнав наявність заборгованості.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 11862грн28коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору № 5/12 від 11.6.2003 р. та додаткової угоди від 01.5.2004 р. до договору в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати.

Також позивачем заявлена вимога про розірвання договору № 5/12 від 11.6.2003 р. та додаткової угоди від 01.5.2004 р. до договору, яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановле ну законодавчими актами України і договором.

У силу ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Факт користування СПД майданчиком, площею 20 кв.м, переданого ОСОБА_2 по Додатковій угоді від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12, підтверджується Науковим обґрунтуванням лімітів на використання природних ресурсів на території парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», затвердженого в.о. директора Держадміністрації парків ОСОБА_3 від 16.12.2005 p., актом контрольного заміру площі СПД ОСОБА_2 по договору оренди від 11.06.2003 року №5/12 та додаткової угоди від 01.05.2004 року б/н., проектом Наукового обгрунтуванням лімітів на використання природних ресурсів на території парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», розробленим у травні поточного року та актом перевірки КРУ в м. Ялта від 31.03.2009 р. №07-21/05.

Крім того, за актом контрольного заміру площі двох майданчиків 72,0 кв. м і 20,0 кв. м, переданих в оренду СПД ОСОБА_2 по договору оренди від 11.06.2003 року №5/12 та додаткової угоди від 01.05.2004 року б/н, виявлено фактичне перевищення переданої в оренду площі на 1,35 кв.м. Без згоди Орендодавця та укладання додаткової угоди до договору №5/12 від 11.06.2003 року, СПД ОСОБА_2 здійснено самовільне будівництво туалету на крутіні Лівадійського парку, що є порушення Орендарем природоохоронного режиму території, на якій знаходиться об'єкт оренди, визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

У відповідності до п.6.1. договору №5/12 від 11.06.2003 року Орендар зобов'язувався: своєчасно вносити орендну плату; забезпечити природоохоронний режим території, на якій розташований об'єкт оренди; на протязі місяця застрахувати орендоване майно на суму не менше балансової вартості об'єкта оренди на користь Орендодавця.

Не виконання Орендарем визначених п.6.1. розділу 6 договору №5/12 від 11.06.2003 року зобов'язань відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є підставою на вимогу однієї із сторін для дострокового розірвання договору за рішенням суду.

В порушення природоохоронного режиму території СПД ОСОБА_2 здійснено самовільне будівництво туалету на крутіні Лівадійського парку, що підтверджується актом контрольного заміру площі майданчиків 72,0 кв. м і 20,0 кв. м, переданих в оренду СПД, фактичне перевищення якої становить 1,35 кв.м., що є порушення Закону України «Про природно - заповідний фонд України».

Також СПД ОСОБА_2 не здійснено виконання їм зобов'язань щодо страхування орендованого їм державного майна на суму не менше балансової вартості об'єкту оренди на користь Орендодавця - Адміністрації парків, що є також не виконанням Орендарем визначених п.6.1. розділу 6 договору №5/12 від 11.06.2003 року зобов'язань по Договору №5/12.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

Згідно до ст.29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

У відповідності до п.9.3 Договору №5/12 від 11.06.2003 року несвоєчасне внесення орендної плати відповідно до п.4.3. цього договору, є підставою для дострокового розірвання договору.

Пунктом 5.2 Додаткової угоди від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року визначено, що розірваннія договору у односторонньому порядку допускається у випадках передбачених п.3.3 договору, яким передбачено, що адміністрація парков має право розірвати договір з СПД без повернення оплати у випадку: порушення дислокації розміщення обєкту; не використання обєкту торгівлі у продовж одного календарного місяця; у випадку нанесення збитку довкіллю, порушення вимог Закону України «Про природно - заповідний фонд».

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов Договору №5/12 від 11 червня 2003 року оперативної оренди державного нерухомого майна та Додаткової угоди від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати та виконання інших зобовязань, визначених договором та додатковою угодою до нього.

Оскільки судом в ході розгляду спору встановлене, що відповідачем не виконуються зобов'язання визначені Договором №5/12 від 11 червня 2003 року оперативної оренди державного нерухомого майна та Додатковою угодою від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року, то, при таких обстави нах, відповідно до п. 9.3 договору оренди та п.5.2, 3.3 Додаткової угоди від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року, позивач вправі вимагати розірвання з відповіда чем договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Договору №5/12 від 11 червня 2003 року оперативної оренди державного нерухомого майна та Додаткової угоди від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року, укладених між Адміністрацією парків-памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2.

Крім того, слід зазначити, що недотримання стороною договору (позивачем) порядку досудового врегулювання спору, а саме: надіслання на адресу відповідача пропозиції щодо розірвання вищевказаного договору відповідно до ст..188 Господарського кодексу України, при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічної думки дотримується Вищій господарський суд України у постанові від 12.4.2007р по справі №47/459-06).

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи подану позивачем заяву про зміну позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

Позивачем при зверненні з позовом до суду заявлені одна вимога немайнового характеру та вимога майнового характеру на суму 12287грн95коп, тоді як відповідно до платіжного доручення №61 від 28.8.2009р оплачене державне мито у розмірі 122грн88коп, тобто сплачена лише одна вимога майнового характеру, оскільки, відповідно до ст.3 (п.2 підпункт «б») Декрету КМУ «Про державне мито» з позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів України, держмито стягується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян (85грн), а з позовних заяв майнового характеру, держмито стягується у розмірі: 1% від ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у звязку з чим з позивача підлягає стягненню у бюджет недосплачене державне мито.

Згідно п.3.9.5 розяснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 18.02.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (98609, АДРЕСА_1; 98600, м. Ялта, селище міського типу Виноградне, АДРЕСА_2) на користь Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандровський», «Лівадійський» (98600, м. Ялта, вул. Масандрівський парк, 40-а, ЗКПО 25150396, МФО 324010, р/р 26009515415442 в ЯВ №515 КРФ АКБ УСБ у м.Сімферополь) заборгованість по договору №5/12 від 11.06.2003 року та додатковій угоді від 01.05.2004 року в сумі 11 862,28 грн, держмито в сумі203грн62коп, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 236,00грн.

3.Розірвати Договір №5/12 від 11.06.2003 року та додаткову угоду від 01.05.2004 року б/н до Договору №5/12 від 11.06.2003 року укладені між Адміністрацією парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандровський», «Лівадійський» (98600, м. Ялта, вул. Масандрівський парк, 40-а, ЗКПО 25150396, МФО 324010, р/р 26009515415442 в ЯВ №515 КРФ АКБ УСБ у м.Сімферополь) та фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (98609, АДРЕСА_1; 98600, м. Ялта, селище міського типу Виноградне, АДРЕСА_2).

4.Стягнути з Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандровський», «Лівадійський» (98600, м. Ялта, вул. Масандрівський парк, 40-а, ЗКПО 25150396, МФО 324010, р/р 26009515415442 в ЯВ №515 КРФ АКБ УСБ у м.Сімферополь) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) держмито в сумі85,00грн.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.