Рішення № 10319339, 18.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2010Справа №2-21/355-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6,

до відповідача Прокуратури Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

в особі Прокуратури м. Феодосії, м. Феодосія

про стягнення 7015,97 грн.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Шереметьева Л.О., довіреність № 015-Д від 05.01.2010 р., юрисконсульт;

Від відповідача Кулібаба С.Є., прокурор відділу, д/п № 05/1-87/1 від 25.01.2010 р.

Сутність спору: Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Прокуратури Автономної Республіки Крим в особі Прокуратури м. Феодосії, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну енергію у сумі 6237,50 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових обов’язків у сумі 511,36 грн., 3 % річних у сумі 75,06 грн., інфляційні збитки у сумі 192,05 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу. У частині вимог про стягнення пені, індексу інфляції, та судових витрат просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Феодосійського району електричних мереж та Прокуратурою АР Крим був укладений договір постачання електричної енергії № 50.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (позивач) поставляє електричну енергію Споживачу (відповідачу), а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (п’ятикратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення Правил користування електричною енергією) відповідно до умов договору та додатків до договору, які є невід’ємною частиною договору. Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов’язалися керуватися діючим законодавством України. Зокрема, Законом України «Про електроенергію», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

У відповідності з пунктом 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996 р. № 28, 6.11. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Згідно з умовами договору позивачем на адресу відповідача надсилалися рахунки не сплату спожитої електричної енергії.

Однак, відповідач у порушення умов укладеного договору спожиту електричну енергію сплачував не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості в розмірі 6237,50 грн. за період з 10.06.2008 р. по 21.12.2009 р.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів сплати позивачу суми заборгованості в розмірі 6237,50 грн.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 511,36 грн.

Пунктом 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів з порушенням строків споживач зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 511,36 грн. за період 29.06.2009 р. – 21.12.2009 р.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статей 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст. 232 п. 6 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 75,06 грн. та 192,50 грн. індексу інфляції, які нараховані позивачем за період 10.06.2009 р. – 21.12.2009 р.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом не приймається до уваги надане прокуратурою АР Крим до матеріалів справи рішенням 28 сесії 5 скликання Центральної районної ради м. Сімферополя № 242 від 30.06.2009 р. «Про звільнення прокуратури АР Крим від сплати державного мита у 2009 році», оскільки, як убачається з пункту 1 вказаного рішення у 2009 році звільнено Прокуратуру АР Крим від сплати державного мита у частині, яка надходить до районного бюджету, при поданні позовних заяв та поданні апеляційних скарг на рішення, постанови суду, які надсилаються до загальних та спеціалізованих судів з 01 червня 2009 року. Таким чином, як убачається з вказаного рішення, прокуратура АР Крим звільнена від сплати державного мита при поданні позовних заяв та поданні апеляційних скарг на рішення, постанови суду, які надсилаються до загальних та спеціалізованих судів, але у даному випадку Прокуратура АР Крим є відповідачем за господарськими правовідносинами.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Прокуратури Автономної республіки Крим, м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21; ЗКПО 02911088, р/р 35213001000553 Управління Державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, інші банківські рахунки не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6; р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 00131400, інші банківські рахунки не відомі) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 6237,50 грн., 511,36 грн. пені, 75,06 грн. 3 % річних, 192,05 грн. індексу інфляції.

Стягнути з Прокуратури Автономної республіки Крим, м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21; ЗКПО 02911088, р/р 35213001000553 Управління Державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, інші банківські рахунки не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6; р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 00131400, інші банківські рахунки не відомі) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чонгова С.І.