Рішення № 10319336, 15.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2010Справа №2-18/131-2009 За позовом – Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь (вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, 95006) в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд», м. Сімферополь (вул. Залізнична, 5, м. Сімферополь, 95043)

До відповідача – Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця», м. Сімферополь (вул. Дзюбанова, 13, м. Сімферополь, 95051)

Про стягнення 4 500,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Богатирьов Д.А. – головний бухгалтер, довіреність від 24.03.2009р.

Від відповідача – Сущенко А.А. – директор; Шруб О.М. – ю/к., довіреність від 03.01.2010р.

З участю прокурора – Свіренко Р.О. – пом. військового прокурора, посв. № 300.

З участю експерта – Жильної А.Г., посвідчення№ 781

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону, м. Сімферополь в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд», м. Сімферополь (далі - позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця», м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 4 500,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526 та 1166 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що у грудні 2007 року, на підставі листа відповідача від 06.12.2007р., позивач надав у використання відповідачу автомобілі, за що він гарантував сплату необхідних коштів. Позивач виставив рахунок за використання даної автотехніки на загальну суму 4500,00грн., однак відповідач не сплатив за надані послуги, що й стало підставою для звернення до суду.

03.03.2009р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд продовжив строк розгляду справи.

У справі оголошувалася перерва з 16.03.2009р. по 24.03.2009р. відповідно до статті 77 ГПК України.

24.03.2009 року у судовому засіданні позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій уточнює суму боргу відповідача, а саме: 3900,00 грн., пояснюючи, що талон замовника 10ААБ № 134449 відповідачем не підписано, і тому не може бути прийнятий до уваги. Суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до свого розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.04.2009 року у справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено ТОВ «Кримське експертне бюро», у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

15.01.2010 року на адресу суду надійшли копії матеріалів дійсної справи з висновком судово-бухгалтерської експертизи № 48/09 від 15.01.2010 року.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено, суд вважає необхідним поновити провадження по справі.

У порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд викликав у судове засідання судового експерта Жиліну А.Г. для надання пояснень суду.

15.02.2010 року експерт Жиліна А.Г. з’явилася у судове засідання та надала пояснення щодо проведеної судово-бухгалтерської експертизи у дійсній справі.

15.02.2010 року у судовому засіданні позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій уточнює суму боргу відповідача, а саме: 1800,00 грн. та пояснює, що вказана сума виникла у зв’язку з неоплатою роботи автотранспорту по дорожнім листам № 316327 від 10.12.2007 року і 11.12.2007 року та № 316310 від 10.12.2007 року. Прокурор дану заяву підтримав.

Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до свого розгляду.

Відповідач у судовому засіданні 15.02.2010 року надав суду письмову заяву, в якій визнає позовні вимоги позивача на суму 1800,00 грн.

Слухання справи відкладалося у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, пояснення експерта, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа начальника Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» Момота М.М. від 06.12.2007 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» та Дочірнім підприємством «Госпрозрахункова транспортна дільниця» було укладено транспортне замовлення.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір про надання послуг.

При цьому, позивач одночасно виставив відповідачеві рахунок за використання техніки на суму 4500,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

У зв’язку із тим, що відповідач не сплатив кошти за використання техніки, позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у сумі 4500,00 грн.          

Оскільки претензія залишена відповідачем без відповіді, прокурор звернувся до суд з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4500,00 грн.

24.03.2009 року у судовому засіданні позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій уточнює суму боргу відповідача і просить стягнути 3900,00 грн.

У якості доказів належного надання послуг з транспортного перевезення, позивачем та прокурором представлено суду дорожні листи та талони замовника (а.с. 10-12,50-52).

Оскільки у судовому засіданні відповідач заперечував проти вказаної суми заборгованості мотивуючи це тим, що не на усіх талонах замовника є підпис уповноваженої особи відповідача і як наслідок вони не є доказом надання послуг, суд ухвалою від 07.04.2009 року призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу.

Відповідно до висновку № 48/09 судово-економічної експертизи від 15.01.2010 року, заборгованість Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» перед Державним підприємством Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» за послуги у вигляді використання автотранспорту підтверджується у сумі 3900,00 грн., у тому числі по періодам: 10.11.2007 року – 1200,00 грн.; 11.12.2007 року – 600,00 грн.; 12.12.2007 року – 900,00 грн.; 13.12.2007 року – 600,00 грн.; 14.12.2007 року – 600,00 грн.

15.02.2010 року у судовому засіданні позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій уточнює суму боргу відповідача і просить стягнути з відповідача 1800,00 грн. та пояснює, що вказана сума виникла у зв’язку з несплатою роботи автотранспорту по дорожнім листам № 316327 від 10.12.2007 року і 11.12.2007 року та № 316310 від 10.12.2007 року.

Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено типові форми дорожнього листа та талону замовника.

Дослідивши у судовому засіданні дорожні листи № 316327 від 10.12.2007 року і 11.12.2007 року та № 316310 від 10.12.2007 року та талони замовника, які виписані до вказаних дорожніх листів, судом встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог вищевказаного нормативного акту, містять штампи та підписи уповноважених осіб Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» та Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» та є належними доказами надання відповідачу автотранспортних послуг.

Крім того, відповідач у судовому засіданні підтвердив, що отримував послуги з транспортного перевезення на підставі дорожніх листів № 316327 від 10.12.2007 року і 11.12.2007 року та № 316310 від 10.12.2007 року та визнав суму заборгованості у розмірі 1800,00 грн., що є його правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Проте доказів оплати такої заборгованості суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами не визначений строк виконання зобов’язання у частині здійснення оплати, який був би ними узгоджений.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21.05.2008 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату суми заборгованості. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 1800,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За вказаних обстави позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1800,00 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 40,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 47,20 грн. та витрати за проведення судової експертизи у сумі 560,00 грн. відносяться на відповідача на підставі статей 44, 49 ГПК України. При цьому суд враховує, що зменшення позивачем та прокурором розміру позовних вимог не пов’язане зі здійсненням оплати відповідачем, а ґрунтується лише на праві позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, що передбачено статтею 22 ГПК України.

15.02.2010р. у судовому засіданні за згодою сторін та прокурора було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.02.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 29, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача та прокурора про зменшення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця», м. Сімферополь (вул. Дзюбанова, 13, м. Сімферополь, 95051; код ЄДПРОУ 32749846) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд», м. Сімферополь (вул. Залізнична, 5, м. Сімферополь, 95043, код ЄДРПОУ 24308323) заборгованість у сумі 1800,00 грн. та 560,00 грн. за проведення судової експертизи.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця», м. Сімферополь (вул. Дзюбанова, 13, м. Сімферополь, 95051; код ЄДПРОУ 32749846) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь , МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 40,80 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця», м. Сімферополь (вул. Дзюбанова, 13, м. Сімферополь, 95051; код ЄДПРОУ 32749846) в дохід державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, ЗКПО 34740405, МФО 824026) 47,20 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.