Рішення № 10319279, 09.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

09.02.2010Справа №2-19/278-2010 За позовом – ТОВ «Делішес», м.Сімферополь АР Крим

До відповідача – Сімферопольської міської ради, м.Сімферополь АР Крим

До відповідача – Фізичної особи-підприємця Емірової Усніє Длявєрівни, м.Сімферопль, АР Крим

Про спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Міндіч М.О., представник, довіреність № 5 від 05.01.2010 р.

Від відповідачів – не з’явились

Суть спору:

ТОВ «Делішес» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до Сімферопольської міської ради та Фізичної особи-підприємця Емірової Усніє Длявєрівни та просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Сімферопольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Еміровою У.Д., зареєстрований у комітеті по управлінню земельними ресурсами 18.02.2008 р. за № 1526, а також просить зобов’язати Сімферопольську міську раду надати копію технічної документації по землеустрою, розробленої для укладання договору оренди земельної ділянки по вул.М.Василевського – вул.Героїв Сталінграду ФОП Еміровою У.Д. для обслуговування існуючого торговельного павільйону. Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений договір оренди від 17.12.2007 р. суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки відсутність у договорі істотних умов є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідач - Сімферопольська міська рада надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач - Фізична особа-підприємець Емірова Усніє Длявєрівна надала відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі землевпорядної експертизи.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представника позивача вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розглянув матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2007 р. між Сімферопольською міською радою та фізичною особою – підприємцем Еміровою Усніє Длявєрівною (далі по тексту ФОП Емірова У.Д.) укладений договір оренди земельної ділянки для обслуговування торговельного кіоску з виконанням благоустрою прилеглої території, який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.М.Василевського – Героїв Сталінграду, кадастровий номер 01101000 00:01:008:0044 площею 0,0012 га (а.с.8-12).

ТОВ «Делішес» (ІК 32624767) звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Сімферопольської міської ради та фізичної особи-підприємця Емірової Усніє Длявєрівни та просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Сімферопольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Еміровою У.Д., зареєстрований у комітеті по управлінню земельними ресурсами 18.02.2008 р. за № 1526., а також просить зобов’язати Сімферопольську міську раду надати копію технічної документації по землеустрою, розробленої для укладання договору оренди земельної ділянки по вул.М.Василевського – вул.Героїв Сталінграду Еміровою У.Д. для обслуговування існуючого торговельного павільйону.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Підставою для задоволення позову позивач вказує наступне: відсутні істотні умови договору, які передбачені ст.14, 15 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 року № 161 із змінами та доповненнями), порушення при укладенні договору вимог ст.4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 року № 161 із змінами та доповненнями).

Розглядаючи матеріали справи суд дійшов висновку про те, що даний спор підвідомчий господарському суду, оскільки склад учасників спору відповідає ст.1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-ХІІ Із змінами та доповненнями), а правовідносини щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-ХІІ із змінами та доповненнями) право на звернення до господарської-о суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У процесі розгляду справи позивач не навів доказів порушення своїх прав або охоронюваних законом інтересів укладеним Сімферопольською міською радою та ФОП Емірова У.Д. договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 року.

Посилання позивача на те, що при укладенні договору порушені приписи ст.14, 15 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 року № 161 із змінами та доповненнями), ст.4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 року № 161 із змінами та доповненнями) не позбавляє позивача обов'язку доказування порушення своїх прав або охоронюваних законом інтересів.

Абзацем 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів, державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року N02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

При цьому Рішенням Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року И18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, враховуючи вимоги діючого законодавства та правову позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про те, що обов'язковою умовою для визнання недійсним договору є наявність порушеного права або охоронюваних законом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес».

Відповідно до §1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» (ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475) суд повинен надати обґрунтування свого рішення, але це не може сприйматися як вимога надати докладну відповідь на кожний аргумент. Межи такого обов'язку можуть бути різноманітними залежно від обставин справи. Окрім того, по кожній справі необхідно враховувати аргументи, які сторона надає до суду (Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року).

Таким чином, позивач не позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою у випадку порушення діючого законодавства представниками сторін при укладенні та підписанні договору, про що суд роз'яснив позивачу при винсенні рішення.

У процесі розгляду справи позивачем заявлено клопотання про призначення землевпорядної експертизи з метою встановлення точних географічних координат земельних ділянок.

Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки предметом позову є визнання недійсним догвору з підстав відсутності істотних умов договору, які передбачені ст.14, 15 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 року № 161 із змінами та доповненнями), порушення при укладенні договору вимог ст.4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 року № 161 із змінами та доповненнями).

Таким чином, предмет позову не стосується встановлення меж земельних ділянок чи встановлення накладення меж земельних ділянок одне на одну.

З урахуванням викладеного суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд, -

В И Р І Ш И В :

·          У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

15.02.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.