Рішення № 10319244, 09.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

09.02.2010Справа №2-23/6290-2009 За позовом Фізичної особи-підприємця Гонюка Миколи Антоновича, м. Дніпропетровськ

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД», м.Сімферополь

про розірвання договору та стягнення 111 324,67 грн.

                               Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Штефюк О.М., представ. за довір. від 14.12.2009 р. № у реєстрі 3634

Від відповідача – Кулагін Е.В., представ. за довір. № 801 від 01.09.2009 р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про розірвання договору №0598/354-247 від 02.01.2009р. та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 111324,67 грн., а саме: 94868,00 грн. основного боргу, 9624,12 грн. збитків, 3141,80 грн. неустойки, 872,85 грн. 3% річних, 2835,90 грн. індексу інфляції; позивач просить також покласти судові витрати на відповідача.

          Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009 р. матеріали справи № П32/5162-09 направлено за підсудністю до Господарського суду АР Крим.

          Резолюцію Заступника Голови Господарського суду АР Крим від 01.12.2009р. позовна заява була передана судді Господарського суду Доброрез І.О.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та було порушено провадження по справі.

          25.01.20010р. представник відповідача відзив на позов з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, в якому визнає позовні вимоги тільки в частині суми основного боргу в розмірі 76968,00 грн., тому що ця сума заборгованості підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку відповідача. В іншій частині відповідач позовні вимоги не визнає.

В судовому засіданні 09.02.2010р. представник позивача надав уточнений розрахунок суми боргу, згідно якому просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 31.12.2009р. у сумі 95033,66грн., утому числі: 80668,00грн. основного боргу, 4320,00грн. збитків, 4134,06грн. неустойки, 1211,60грн. 3% річних, 4700,00грн. індексу інфляції.

Представник відповідача визнав уточнену суму боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

За договором управління майном від 04.07.2008р., нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., зареєстрованим у реєстрі за №1993 (із змінами внесеними 2.10.2008 р. зареєстрованими у реєстрі за № 2898) фізична особа-підприємець Гонюк М.А. (Управитель) отримав від відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажної фірми «Дніпроважбуд» (Установник управління) в управління нерухоме майно, а саме: приміщення ІV-го поверху будівлі гуртожитку № 4, літ.А-5, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 10.

З метою отримання доходу позивач, діючи за погодженням з ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», вирішив надати житлові приміщення для тимчасового проживання будівельників, яких Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «КОНСОЛЬ ЛТД» залучила із кількох міст України для виконання робіт на будівельних майданчиках у м.Дніпропетровську і мала потребу в розміщенні робітників.

02.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА «КОНСОЛЬ ЛТД» і Фізичною особою-підприємцем Гонюк Н.А. було укладено договір №0598/354-247, згідно якого були надані для тимчасового проживання робітників фірми житлові приміщення у кількості до 100 койко-місць, розташовані на ІV-му поверху в будівлі гуртожитку за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Богдана Хмельницького, 10, за плату, на строк до 31.12.2009 р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 4.2. зазначеного Договору, фірма зобов'язувалась здійснювати щомісячно, своєчасно і в повному обсязі оплату за фактично надані послуги з проживання робітників, згідно акту приймання-передачі наданих послуг, на потязі 3-х днів з моменту підписання зазначеного акту. Оплата встановлена у розмірі 20,00гр. за одне койко-місце на добу, без ПДВ.

Обов'язки по наданню послуг з проживання працівників фірми Гонюк Н.А. виконав належним чином і в повному обсязі, підтвердженням чого є підписані обома сторонами акти приймання-передачі наданих послуг.

Однак, плата за підписаними актами приймання-передачі наданих послуг здійснювалась фірмой з систематичним порушенням строку визначеного в Договорі, а з липня 2009 р. взагалі була припинена.

Термін дії цього договору встановлений з моменту підписання сторонами та до 31.12.2009р.(п.6.1 договору).

Суд вважає доводи позивача обґрунтовані,підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарюваннята інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За відповідачем числиться заборгованість з орендної плати у сумі 80668,00грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості з орендної плати, визнав суму боргу.

Таким чином сума основного боргу відповідача складає 80668,00грн. та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що сторона, яка порушила умови цього договору зобов’язана відшкодувати іншій стороні усі спричинені таким порушення збитки, у тому числі неодержані доходи, а також сплатити неустойку.

Позивач просить стягнути пеню згідно уточненому розрахунку у сумі 4134,06грн., яка є обґрунтованою, визнана відповідачем та підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 3% річних у розмірі 1211,60грн. та індекс інфляції у розмірі 4700,00грн. є обґрунтованими та також підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення відшкодування вартості пошкодженого майна у сумі 4320,00грн.

Пунктом 4.2 договору пердабчений обов’язок відповідача відшкодувати позивачу варість майна у випадку його зниження або порчі за виною фірми.

Вказані збитки підтверджуються актом від 18.10.2009р., яким зафіксовано пошкодження вхідних дверей 4-го поверху гуртожитку по вул.Богдана Хмельницького, 10, актом прийомки виконаних підрядних робіт на суму 4320,20грн. та листом керівника Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, в якому повідомляється, що 18.10.2009р. був затриманий працівник Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» по факту здійснення ним хуліганських дій у гуртожитку по вул.Богдана Хмельницького, 10, де він тимчасово мешкав.

На підставі викладеного, з відповідача також підлягає стягненню 4320,00грн. вартості пошкодженого майна.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на наведене суд відзначає, що зміна або розірвання договору можуть здійснюватись у судовому порядку. Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацем другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач систематично порушував строки оплати наданих послуг, а з липня 2009р. взагалі припинив оплату, позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний за згодою сторін, за вимогою однієї із сторін, за рішенням господарського суду, у випадках невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов’язань та в інших випадках прямо передбачених законодавством України.

На підставі викладеного, позовна вимога щодо розірвання договору №0598/354-247 від 02.01.2009р., укладеного між сторонами, підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 09.02.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 13.02.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір №0598/354-247 від 02.01.2009р., укладений між Фізичною особою - підприємцем Гонюк Миколою Антоновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Консоль ЛТД».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, р/р 2600500145286 у філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», м.Ялта, МФО 324786, код ЄДРПОУ 20676633) на користь Фізичної особи - підприємця Гонюк Миколи Антоновича (49051, м.Дніпропетровськ, р/р 26001506271001 у КБ «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ід. номер 2361910235) 80668,00грн. основного боргу, 4320,00грн. збитків, 4134,06грн. неустойки, 1211,60грн. 3% річних, 4700,00грн. індексу інфляції, 1113,43грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.