Рішення № 10319218, 08.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2010Справа №2-19/4940-2009 За позовом – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м.Сімферополь в інтересах Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», смт.Роздольне АР Крим

До відповідача – Роздольненської центральної районної лікарні, смт. Роздольне АР Крим

Про стягнення 211320,65 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Холін О.О., представник, довіреність № 21/01 від 05.02.2010 р.

Від відповідача – Метельська Н.М., головний бухгалтер, довіреність № 37 від 14.01.2010 р.; Бублік В.С., юрист, довіреність № 38 від 14.01.2010 р.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 101165,64 грн. заборгованості; пені у розмірі 56625,91 грн.; 3% річних у розмірі 8206,89 грн.; індекс інфляції у розмірі 245322,21 грн.; а також витрат по сплаті державного мита та послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов’язання по сплаті за отримані послуги з теплопостачання за договором № 8 від 11.11.2003 р.

Позивач надав заяву № 908 від 15.12.2009 р. про зміну позовних вимог, відповідно якої просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11807,28 грн., різницю пені в сумі 44818,63 грн. залишити без розгляду, а іншу частину позовних вимог (суму основного боргу) залишає без змін.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давали пояснення на російський мові.

У процесі розгляду справи клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами у порядку ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) заявлено не було.

Розглянув матеріали справи, суд –

В С Т А Н О В И В :

11.11.2003 р. між ОП «Кримтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03358593) у особі Раздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 26177948) та Роздольненською центральною районною лікарнею (код ЄДРПОУ 01995574) був укладений договір на подачу теплової енергії, відповідно до якого постачальник прийняв на себе зобов’язання поставляти споживачу – відповідачу по справі теплову енергію в необхідній кількості, а споживач прийняв на себе зобов’язання сплачувати за отриману теплову енергію по встановленим тарифам у строк, обумовлений договором (а.с.9-10).

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем за затвердженим тарифом.

Тариф складає 250,94 грн. з урахуванням ПДВ за 1 Гкал станом на 11.11.2003 р.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного договору підставою для оплати є рахунок постачальника.

Строк дії договору встановлений розділом VІІ та становить до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до п.7.5 вказаного договору договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його розірвання.

Сторонами не надано доказів розірвання договору у встановленому законом порядку, визнання його недійсним, зміни умов тощо, отже суд приходить до висновку, що договір продовжує діяти.

Позивачем поставлялася теплова енергія у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками, актами зняття показників пристроїв обліку теплової енергії та не заперечується відповідачем.

          Позивач зазначає, що відповідачем вказані рахунки не сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у загальному розмірі 211320,65 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Роздольненської філії з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Позивач подав до господарського суду заяву № 908 від 15.12.2009 р. про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11807,28 грн., різницю пені в сумі 44818,63 грн. залишити без розгляду, а іншу частину позовних вимог (суму основного боргу) залишає без змін.

Позивач просить стягнути заборгованість з відовідача за період з 01.10.2006 року по 17.12.2006 року.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Так, позивач зазначає, що відповідачем не у повному обсязі виконані умови договору № 8 від 11.11.2003 р. в частині своєчасної оплати спожитої енергії.

Як вже зазначалось, підставою для оплати спожитої теплової енергії є рахунок постачальника, (пункт 5.2 Договору).

Відповідно до п.5 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (від 24.06.2004 р. № 1875-IV із змінами та доповненнями), у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Рішенням № 269 виконавчого комітету Роздольненської селищної ради від 15.09.2006 р. «Про узгодження тарифів на послуги по теплопостачанню наданих Роздольненською філією ОП «Кримтеплокомуненерго в 2006 році» вирішено узгодити тарифи на послуги з теплопостачання, наданих Роздольненською філією ОП «Кримтеплокомунєнерго» з 01 жовтня 2006 р.

Проте оголошення щодо зміни тарифів Раздольненською селищною радою оприлюднено не було.

Вказана інформація про зміну тарифів була оприлюднена лише 16.11.2006 р. ОП «Кримтеплокомуненерго» у газеті «Кримская правда» (а.с.40-41).

Отже, вказаний тариф повинен був застосовуватися відповідно до чинного законодавства та умов договору лише з 17.12.2006 р.

Оскільки вини відповідача у невиконанні умов договору немає, він не може нести відповідальність за бездіяльність третіх осіб.

Оскільки спричинення збитків обумовлене бездіяльністю третіх осіб, які повинні були прийняти міри щодо оприлюднення рішення про зміну тарифів, позивач не позбачлений права предґявити відповідні вимоги саме до третіх осіб про стягнення збитків.

З урахуванням викладеного суд у задоволенні позову відмовляє.

У судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодекса України суд, -

В И Р І Ш И В:

·          У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

12.02.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.