Рішення № 10319157, 08.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2010Справа №2-22/6048-2009 За позовом – Державного підприємства «Лівадія», м. Ялта, вул. Виноградна, 2

до відповідача – ТОВ «Сонячний беріг», м. Сімферополь, вул. Глинки, 63; м. Сімферополь, вул. Самокиша, 18, офіс 402

про визнання договору неукладеним

за зустрічним позовом – ТОВ «Сонячний беріг», м. Сімферополь, вул. Глинки, 63; м. Сімферополь, вул. Самокиша, 18, офіс 402

до відповідача – Державного підприємства «Лівадія», м. Ялта, вул. Виноградна, 2

про примусове виконання зобов’язання в натурі

за позовом – Державного підприємства «Лівадія», м. Ялта, вул. Виноградна, 2

до – Фізичної особи – підприємця Бережного Євгена Володимировича, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 5, кв. 53

про визнання неукладеним договору застави від 06 жовтня 2009 року

за позовом - Фізичної особи – підприємця Бережного Євгена Володимировича, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 5, кв. 53

до - Державного підприємства «Лівадія», м. Ялта, вул. Виноградна, 2

про спонукання до виконання обов’язку в натурі

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Сергєєнко О.О., представник, дов від 04 січня 2010 року

від відповідача - Янишева О.Я., представник, дов від 04 січня 2010 року

від Фізичної особи – підприємця Бережного Є.А. - Янишева О.Я., представник, дов від 01 грудня 2009 року

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство «Лівадія» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Сонячний беріг», просить суд визнати договір застави від 16 жовтня 2009 року, укладений між ДП «Ліва дія» та ТОВ «Сонячний беріг» неукладеним, мотивуючі позовні вимоги тим, що спірним договором застави встановлено, що предметом застави є весь виноматеріал, який буде вироблений відповідачем з винограду врожаю 2009 року, але, всупереч ст. 180, 181 Господарського кодексу України, 572, 576 Цивільного кодексу України не встановлено, який саме матеріал, якого виду, кількості та за якою ціною переданий у заставу.

20 листопада 2009 року до Господарського суду АР Крим надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Сонячний беріг», до ДП «Лівадія», відповідно до якої ТОВ «Сонячний беріг» просить суд примусити ДП «Лівадія» виконати у натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року та заборонити Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Беріг» здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускатель білий Лівадія у кількості 20 тисяч дал; Мускатель рожевий Лівадія у кількості 30,1 тисяч дал; Мускатель чорний Лівадія у кількості 15,8 тисяч дал; Аліготе столове сортове у кількості 3,7 тисяч дал; Каберне столове сортове у кількості 12,1 тисяч дал, Мадера Масандра у кількості 1,1 тисяч дал.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23 листопада 2009 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву ТОВ «Сонячний беріг» до ДП «Лівадія», про примусове виконання зобов’язання в натурі; клопотання ТОВ «Сонячний беріг» про забезпечення позову задоволено, вжито заходи з забезпечення позову, заборонено ДП «Лівадія» без попередньої письмової згоди ТОВ «Сонячний беріг» здійснювати наступну заставу, вчиняти інші, пов’язані з зміною та передачею права власності, а також дії, пов’язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускатель білий Лівадія у кількості 20 тисяч дал; Мускатель рожевий Лівадія у кількості 30,1 тисяч дал; Мускатель чорний Лівадія у кількості 15,8 тисяч дал; Аліготе столове сортове у кількості 3,7 тисяч дал; Каберне столове сортове у кількості 12,1 тисяч дал, Мадера Масандра у кількості 1,1 тисяч дал.

02 грудня 2009 року до суду надійшла позовна заява ДП «Лівадія» до Фізичної особи – підприємця Бережного Євгена Володимировича, відповідно до якої ДП «Лівадія» просить суд визнати неукладеним договір застави від 06 жовтня 2009 року між ДП «Лівадія» та Фізичною особою – підприємцем Бережним Є.В.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09 грудня 2009 року об’єднано у одне провадження зі справою № 2-22/6048-2009 позовну заяву ДП «Лівадія» до Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В., про визнання неукладеним договору.

11 грудня 2009 року до суду надійшла заява Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В. до ДП «Лівадія» про спонукання ДП «Лівадія» виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 06 жовтня 2009 року та заборонити Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускат чорний Масандра у кількості 0,7 тисяч дал; Мускат Таврійський у кількості 10,1 тисяч дал; Кагор Партеніт у кількості 12,5 тисяч дал; Портвейн красний Лівадія у кількості 2,8 тисяч дал; Кагор Лівадія у кількості 6,2 тисяч дал; Алеатіко Аю-даг у кількості 1,8 тисяч дал; Мускат білий Красного каменю у кількості 9,5 тисяч дал; Портвейн червоний Масандра у кількості 1,8 тисяч дал; Сапераві Столове у кількості 3,8 тисяч дал; Чорний доктор у кількості 1,6 тисяч дал; Пино-грі Південобережне у кількості 2,0 тисяч дал; Портвейн його величності 2004 р. у кількості 1362,5 дал; Портвейн його величності 2005 р. у кількості 2030,0 дал; Його величність Мускат 2005 р. у кількості 1922,5 дал; Його величність Мускат 2007 р. у кількості 1414,5 дал; Портвейн його величності 2007 р. у кількості 1958 дал; Мускат білий красного каменю 2006 р. у кількості 1884,5 дал; Мускат білий красного каменю 2007 р. у кількості 2254,1 дал; Мускат білий красного каменю 2008 р. у кількості 3155 дал; Мадера Масандра 2009 року у кількості 981,4 дал.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16 грудня 2009 року у справі № 2-22/6048-2009 об’єднано у одне провадження зі справою № 2-22/6048-2009 позовну заяву Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В. до ДП «Лівадія» про спонукання ДП «Лівадія» виконати зобов’язання в натурі.

ДП «Лівадія» заперечує проти позовних вимог зустрічного позову. Просить суд в задоволенні позову ТОВ «Сонячний беріг» відмовити у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом – ТОВ «Сонячний беріг» заперечує проти позовних вимог ДП «Лівадія» просить суд в задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

Фізична особа – підприємець Бережной Є.В. заперечує проти позовних вимог ДП «Лівадія» про визнання неукладеним договору застави, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19 січня 2010 року було оголошено перерву до 08 лютого 2010 року до 12 години 20 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

08 лютого 2010 року після перерви розгляд справи продовжено за участю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

16 жовтня 2009 року між ДП «Лівадія» та ТОВ «Сонячний Беріг» був укладений договір застави.

Згідно предмету договору, заставою забезпечувалося виконання всіх зобов’язань (у тому і числі і тих, які виникнуть в майбутньому) за договором купівлі-продажу від 18 січня 2005 року, а також договором від 03 листопада 2008 року та додатковою угодою до нього від 28 листопада 2008 року.

За договором застави ДП «Лівадія» виступило в якості заставника, а ТОВ «Сонячний Беріг» як Заставодержатель.

Згідно п. 1.2. договору застави заставодержатель має право у разі невиконання заставником забезпеченого заставою основного зобов'язання, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 1.3. договору застави передбачено, що предметом застави виступає: весь матеріал, який знаходиться у власності відповідача, а також весь виноматеріал, який буде виготовлений в майбутньому з винограду врожаю 2009 року, зібраного заставником з виноградних полів, що знаходяться на земельних ділянках, переданих ДП «Лівадія» у постійне користування.

Згідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628, частина 1 встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Так, позивач вважає, що спірним договором застави встановлено, що предметом застави є весь виноматеріал, який буде вироблений відповідачем з винограду врожаю 2009 року. Проте, не встановлено, який саме матеріал, якого вигляду, кількість і якої ціни переданий в заставу.

Отже, внаслідок того, що сторонами договору застави не визначена істотна умова, а саме: не ідентифікований предмет застави, вказаний договір застави є, на думку позивача, неукладеним.

Але, суд вважає позовні вимоги ДП «Лівадія» про визнання договору застави від 16 жовтня 2009 року необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ост. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що визнання договору не укладеним не є належним способом захисту порушеного цивільного права і інтересу позивача.

Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти у позові з такою вимогою.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Стосовно вимог ТОВ «Сонячний беріг» до Державного підприємства «Лівадія» про примусове виконання зобов’язання в натурі, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

16 жовтня 2009 року між Державним Підприємством «Лівадія» та ТОВ «Сонячний Берег» був укладений договори застави. Згідно предмету договору заставою забезпечувалося виконання всіх зобов'язань (в тому і числі і тих, які виникнуть у майбутньому) за договором купівлі-продажу №12 від 18 січня 2005 року, а також договору від 3 листопаду 2008 року та додаткової угоди до нього від 28 листопаду 2008 року.

За договором застави ДП «Лівадія» виступило в якості Заставодавця, а ТОВ «Сонячний Берег» в якості Заставодержателя.

Згідно п. 1.2. договору застави заставодержатель має право у разі невиконання Заставником забезпеченого заставою основного зобов'язання, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Пунктом 2.2.3. договору застави передбачений обов'язок ДП «Лівадія» без попередньої письмової згоди Заставодержателя (ТОВ «Сонячний Берег») не здійснювати наступної застави майна, дій, пов'язаних зі зміною та передачею права власності на предмет застави, а також дій, пов'язаних з передачею предмета застави третім особам, у тому числі, права користування.

Таким чином, безумовне виконання ДП «Лівадія» свого обов'язку, передбаченого п.2.2.3. договору застави гарантує збереження виноматеріалу, що перебуває у заставі та забезпечує відповідачу належний захист свої прав.

Листом від 10 листопада 2009 року позивач за первісним позовом звернувся до ТОВ «Сонячний Берег» з листом, яким в односторонньому порядку змінив суттєві умови договору застави та виключив з майна, що перебуває у заставі виноматеріал Мадера Масандра.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язків в натурі.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, як вказувалось раніше, ТОВ «Сонячний Беріг» було заявлено вимогу про спонукання ДП «Лівадія» виконати у натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року та заборонити Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Беріг» здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускатель білий Лівадія у кількості 20 тисяч дал; Мускатель рожевий Лівадія у кількості 30,1 тисяч дал; Мускатель чорний Лівадія у кількості 15,8 тисяч дал; Аліготе столове сортове у кількості 3,7 тисяч дал; Каберне столове сортове у кількості 12,1 тисяч дал, Мадера Масандра у кількості 1,1 тисяч дал.

На думку суду, обґрунтованою є вимога про спонукання ДП «Лівадія» виконати зобов’язання в натурі, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року, у зв’язку з порушенням умов договору та, відповідно прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Сонячний беріг».

Стосовно вимоги про заборону Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Беріг» здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускатель білий Лівадія у кількості 20 тисяч дал; Мускатель рожевий Лівадія у кількості 30,1 тисяч дал; Мускатель чорний Лівадія у кількості 15,8 тисяч дал; Аліготе столове сортове у кількості 3,7 тисяч дал; Каберне столове сортове у кількості 12,1 тисяч дал, Мадера Масандра у кількості 1,1 тисяч дал, суд вважає, що вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою, яка відповідає приписам ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, тобто, що заявляється з метою попередження можливого порушення права позивача або ускладнення виконання рішення по справі у разі задоволення позовних вимог, але не може бути предметом позовного провадження, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

02 грудня 2009 року до суду надійшла позовна заява ДП «Лівадія» до Фізичної особи – підприємця Бережного Євгена Володимировича, відповідно до якої ДП «Лівадія» просить суд визнати неукладеним договір застави від 06 жовтня 2009 року між ДП «Лівадія» та Фізичною особою – підприємцем Бережним Є.В.

Так, 06 жовтня 2009 року між ДП «Лівадія» та Фізичною особою - підприємцем Бережним Є.В. був укладений договори застави.

Згідно предмету договору заставою забезпечувалося виконання всіх зобов'язань (у тому і числі і тих, які виникнуть в майбутньому) за договором постачання товарної продукції від 15 березня 2006 року, за яким ДП «Лівадія» виступає як постачальник, а також договору постачання товарній продукції від 15 березня 2006 року, згідно якому ДП «Лівадія» виступило як покупець.

За договором застави ДП «Лівадія» виступило як заставник, а Фізична особа – підприємець Бережной Є.В. як Заставодержатель.

Згідно п. 1.2. договору застави заставодержатель має право у разі невиконання Заставником забезпеченого заставою основного зобов'язання, отримати задоволення за рахунок закладеного майна переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 1.3. договору застави передбачено, що предметом застави виступає виноматеріал у відповідній кількості.

Згідно ст. 174 Господарські кодекси України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, регулюючого господарську діяльність, а також з господарського договору і інших операцій, не передбачених законом, але що не суперечать йому.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є угода два або більш за сторони, направлено на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і узгоджені ними, і умови, які є обов'язковими згідно актам цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є поміщеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди по все істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного вигляду, а також все ті умови, щодо яких за заявою хоч би одна із сторін повинна бути досягнуте згода.

Крім того, згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору складають умови договори, визначені угодою його сторін, направленою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язання, що як узгоджені сторонами, так і приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку досягнута угода за всіма його істотними умовами. Істотними є умови, визнані такими згідно із законом або необхідні для договорів даного вигляду, а також умови, по яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута угода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку погоджувати предмет, ціну та термін дії договору.

Статтею 572 Цивільні кодекси України передбачено, що через заставу кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржника (заставником) зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок закладеного майна переважно перед іншими кредиторам цього боржника.

Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), яке може бути відчужено заставником і на яке може бути обернено стягнення.

Так, спірним договором застави встановлено, що предметом застави є виноматеріал, проте, не встановлена заставна вартість майна, переданого в заставу.

Але, суд вважає позовні вимоги ДП «Лівадія» про визнання договору застави від 06 жовтня 2009 року необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ост. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що визнання договору не укладеним не є належним способом захисту порушеного цивільного права і інтересу позивача.

Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти у позові з такою вимогою.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

11 грудня 2009 року до суду надійшла заява Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В. до ДП «Лівадія» про спонукання ДП «Лівадія» виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 06 жовтня 2009 року та заборонити Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на виноматеріал.

Суд вважає позовні вимоги Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

06 жовтня 2009 року між Державним Підприємством «Лівадія» та Фізичною особою - підприємцем Бережним Є.В. був укладений договори застави. Згідно предмету договору заставою забезпечувалося виконання всіх зобов'язань (в тому і числі і тих, які виникнуть у майбутньому) за договорами поставки товарної продукції від 15 березня 2006 року, за яким ДП «Лівадія» виступає у якості Постачальника та договором поставки товарної продукції від 15 березня 2006 року. за яким ДП «Лівадія» виступає у якості Покупця.

За договором застави ДП «Лівадія» виступило в якості Заставодавця, а Фізична особа - підприємець Бережной Є.В. в якості Заставодержателя.

Згідно п. 1.2. договору застави заставодержатель має право у разі невиконання Заставником забезпеченого заставою основного зобов'язання, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Пунктом 2.2.3. договору застави передбачений обов'язок ДП «Лівадія» без попередньої письмової згоди Заставодержателя (Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В.) не здійснювати наступної застави майна, дій, пов'язаних зі зміною та передачею права власності на предмет застави, а також дій, пов'язаних з передачею предмета застави третім особам, у тому числі, права користування.

Таким чином безумовне виконання ДП «Лівадія» свого обов'язку, передбаченого п.2.2.3. договору застави гарантує збереження виноматеріалу, що перебуває у заставі.

Листом від 10 листопада 2009 року позивач за первісним позовом звернувся до Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В. з листом, яким в односторонньому порядку змінив суттєві умови договору застави та виключив з майна, що перебуває у заставі виноматеріал Мускат чорний Масандра у кількості 0,7 тисяч дал; Портвейн красний Лівадія у кількості 2,8 тисяч дал; Алеатіко Аю-даг у кількості 1,8 тисяч дал; Мускат білий Красного каменю у кількості 6,0 тисяч дал; Портвейн красний Масандра у кількості 1,8 тисяч дал; Чорний доктор у кількості 1,6 тисяч дал; Пино-грі Південобережне у кількості 2,0 тисяч дал.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники Ледарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, лих правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно о вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язків в натурі.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема до таких способів відноситься примусове виконання обов'язку в натурі.

На думку суду, обґрунтованою є вимога про спонукання ДП «Лівадія» виконати зобов’язання в натурі, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 06 жовтня 2009 року, у зв’язку з порушенням умов договору та, відповідно прав та охоронюваних законом інтересів Фізичної особи – підприємця Бережного Є.В.

Стосовно вимоги про заборону Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускат чорний Масандра у кількості 0,7 тисяч дал; Мускат Таврійський у кількості 10,1 тисяч дал; Кагор Партеніт у кількості 12,5 тисяч дал; Портвейн красний Лівадія у кількості 2,8 тисяч дал; Кагор Лівадія у кількості 6,2 тисяч дал; Алеатіко Аю-даг у кількості 1,8 тисяч дал; Мускат білий Красного каменю у кількості 9,5 тисяч дал; Портвейн червоний Масандра у кількості 1,8 тисяч дал; Сапераві Столове у кількості 3,8 тисяч дал; Чорний доктор у кількості 1,6 тисяч дал; Пино-грі Південобережне у кількості 2,0 тисяч дал; Портвейн його величності 2004 р. у кількості 1362,5 дал; Портвейн його величності 2005 р. у кількості 2030,0 дал; Його величність Мускат 2005 р. у кількості 1922,5 дал; Його величність Мускат 2007 р. у кількості 1414,5 дал; Портвейн його величності 2007 р. у кількості 1958 дал; Мускат білий красного каменю 2006 р. у кількості 1884,5 дал; Мускат білий красного каменю 2007 р. у кількості 2254,1 дал; Мускат білий красного каменю 2008 р. у кількості 3155 дал; Мадера Масандра 2009 року у кількості 981,4 дал, суд вважає, що вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою, яка відповідає приписам ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, тобто, що заявляється з метою попередження можливого порушення права позивача під час розгляду справи або ускладнення виконання рішення по справі у разі задоволення позовних вимог, але не може бути предметом позовного провадження, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08 лютого 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.           В задоволенні позовної заяви ДП «Лівадія» до ТОВ «Сонячний беріг» про визнання договору застави від 16 жовтня 2009 року неукладеним – відмовити.

2.          Позовні вимоги ТОВ «Сонячний беріг» до Державного підприємства «Лівадія» про примусове виконання зобов’язання в натурі – задовольнити частково.

3.          Примусити ДП «Лівадія» (м. Ялта, вул. Виноградна, ЄДРПОУ 00412760) виконати у натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року, а саме: без попередньої письмової згоди Заставодержателя не здійснювати наступної застави майна, дії, пов’язаних зі зміною права власності на предмет застави, а також, дій, пов’язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування.

4.          В задоволенні позовних вимог ТОВ «Сонячний беріг» в частині заборони Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Беріг» здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускатель білий Лівадія у кількості 20 тисяч дал; Мускатель рожевий Лівадія у кількості 30,1 тисяч дал; Мускатель чорний Лівадія у кількості 15,8 тисяч дал; Аліготе столове сортове у кількості 3,7 тисяч дал; Каберне столове сортове у кількості 12,1 тисяч дал, Мадера Масандра у кількості 1,1 тисяч дал. – відмовити.

5.          В задоволенні позовних вимог ДП «Лівадія» до Фізичної особи – підприємця бережного Євгена Володимировича про визнання неукладеним договору застави від 06 жовтня 2009 року – відмовити.

6.          Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця Бережного Євгена Володимировича до ДП «Лівадія» про спонукання до виконання обов’язку в натурі – задовольнити частково.

7.          Спонукати ДП «Лівадія» (м. Ялта, вул. Виноградна, ЄДРПОУ 00412760) виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 06 жовтня 2009 року, а саме: без попередньої письмової згоди Заставодержателя не здійснювати наступної застави майна, дії, пов’язаних зі зміною права власності на предмет застави, а також, дій, пов’язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування.

8.          В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича про заборону Державному підприємству «Лівадія» без попередньої письмової згоди Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускат чорний Масандра у кількості 0,7 тисяч дал; Мускат Таврійський у кількості 10,1 тисяч дал; Кагор Партеніт у кількості 12,5 тисяч дал; Портвейн красний Лівадія у кількості 2,8 тисяч дал; Кагор Лівадія у кількості 6,2 тисяч дал; Алеатіко Аю-даг у кількості 1,8 тисяч дал; Мускат білий Красного каменю у кількості 9,5 тисяч дал; Портвейн червоний Масандра у кількості 1,8 тисяч дал; Сапераві Столове у кількості 3,8 тисяч дал; Чорний доктор у кількості 1,6 тисяч дал; Пино-грі Південобережне у кількості 2,0 тисяч дал; Портвейн його величності 2004 р. у кількості 1362,5 дал; Портвейн його величності 2005 р. у кількості 2030,0 дал; Його величність Мускат 2005 р. у кількості 1922,5 дал; Його величність Мускат 2007 р. у кількості 1414,5 дал; Портвейн його величності 2007 р. у кількості 1958 дал; Мускат білий красного каменю 2006 р. у кількості 1884,5 дал; Мускат білий красного каменю 2007 р. у кількості 2254,1 дал; Мускат білий красного каменю 2008 р. у кількості 3155 дал; Мадера Масандра 2009 року у кількості 981,4 дал – відмовити.

9.           Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.