Рішення № 10319131, 02.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2010Справа №2-24/76-2010

За позовом Виконавчого комітету Приморської селищної ради (98177, АР Крим, смт Приморський, м. Феодосія, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 04525840)

до відповідача - Приватного підприємства "Спутник" ( 98176, АР Крим, смт. Приморський, м. Феодосія, вул. Гагаріна, 12,1-н)

про стягнення 10 535,95 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Белянска А.В., довіреність від 05.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Виконавчий комітет Приморської селищної ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Спутник" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді неотриманої орендної плати у розмірі 10 535,95 грн. за період з 25 липня 2008 року до 01 червня 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення продовжував використовувати орендоване приміщення загальною площею 53,9 кв.м., що розміщене в смт. Приморський по вул. Гагаріна, 12-н, що було встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. у справі № 2-31/10859-2008, якою відповідача зобов’язано звільнити незаконне займане приміщення площею 53,9 кв.м., розташоване у смт. Приморське за адресою: вул.. Гагаріна, 12, 1-н. У зв’язку з чим, позивач із посиланням на ст. 22 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді неотриманої орендної плати за період з 25 липня 2008 року до 01 червня 2009 року.

У судовому засіданні представником позивача були надані уточнення до позову, відповідно до яких позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 20920,80 грн. збитків у вигляді неотриманої орендної плати за період з 25.07.2008 р. по 02.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.02.2010 р. уточнення позовних вимог позивача залишені судом без розгляду.

Відповідач явку представника у судове засіданні не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Письмового відзиву на позов не надав.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. у справі № 2-31/10859-2008 за позовом Виконавчого комітету Приморської селищної ради до Приватного підприємства "Спутник", рішення господарського суду АР Крим від 12.03.2009 р. скасоване, прийнято нове рішення, яким позов Виконавчого комітету Приморської селищної ради задовлено, зобов’язано ПП "Спутник" звільнити незаконне займане нежитлове приміщення загальною площею 53,9 кв.м., розташоване у смт. Приморське, за адресою: вул. Гагаріна, 21, 1-н.

Зазначеною постановою також встановлено, що 01.06.2006 р. між Виконавчим комітетом Приморської селищної ради (Орендодавець) та ПП «Супутник» (Орендар) був укладений договір оренди вбудованих нежитлових приміщень площею 53,9 кв.м., розташованих за адресою вул. Гагаріна, 12,1-н, смт. Приморське.

Відповідно до акту приймання – передачі майна від 01.06.2006 р. Орендар прийняв вказаний об’єкт у строкове платне користування для експлуатації за цільовим призначенням, а саме, для розміщення кафетерію. Строк дії договору оренди був продовжений сторонами до 25.07.2008 р.

У зв’язку із закінченням строку дії договору у відповідача виник обов’язок щодо повернення орендованого майна, оскільки останнього на час звірення із позовом до суду зроблено не було, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зобов’язання відповідача звільнити незаконне займане приміщення, отримане за договором оренди.

На підставі факту, встановленого рішенням суду, щодо незаконного займання відповідачем приміщення з дати закінчення дії договору оренди, позивач вважає, що у нього виникли негативні наслідки, а саме, йому завдана матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди, оскільки він втратив можливість одержувати щомісяця орендну плату за Договором. Позовні вимоги мотивовані посиланням на ст. 22 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник (в даному випадку відповідач ПП "Спутник").

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

          Як вбачається з матеріалів справи стягувана сума у розмірі 10535,95 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками. Зазначена сума є орендною платою, яка була розрахована позивачем після закінчення строку дії договору оренди.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 18 зазначеного Закону Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Тобто, виходячи зі смислу вищевказаного, підставою для нарахування орендної плати за користування комунальним майном – є наявність договору оренди майна, укладеного у встановленому порядку.

В Роз’ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов’язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення та розмір збитків, заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та спричиненням збитків.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Так, позивач у судовому засіданні наполягав, що визначеній ним розмір збитків складається з орендної плати, яка реальна могла бути отримана ним у разі правомірного користування майном.

Судом зазначалось, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна комунального майна можлива тільки на підставі відповідного договору, яким визначається розмір орендної плати та строки її внесення. Позивачем не було представлено належних доказів, які свідчать про укладення між сторонами, або між позивачем та іншою особою договору про оренду займаного відповідачем приміщення.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Крім того, оскільки позивач вважає, що 10535,95 грн. – це недержаний ним прибуток, від повинен надати суду належні докази того, що він мав право розраховувати на отримання прибутку саме у цьому розмірі у разі належного виконання відповідачем зобов’язання, тобто своєчасного звільнення орендованого приміщення.

Доказів, які б підтверджували вказані обставини, позивач не надав.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Однак, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння збитків ПП «Супутник» у розмірі 10535,95 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного зв’язку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Слід зазначити, що ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто чинним законодавством передбачена відповідальність наймача орендованого майна у вигляді неустойки за неповернення майна у строки, встановлені договором оренди, у розмірі подвійної орендної плати.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.02.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.