Рішення № 10319130, 26.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2010Справа №2-30/5626-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля», м. Саки, вул. Морська, 2.

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», м. Саки, вул. Промишленна, 9.

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Танжер», м. Саки, вул. Морська, 2а.

Про спонукання укласти додаткову угоду до договору.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Бурлак В.М., представник, довіреність від 20.10.2009р., у справі.

Від відповідача – Попович І.Я., юрист, довіреність від 30.09.2009р., у справі.

Від третьої особи – Деримедведь, за дов. від 20.01.2010 р. № 01 у справі.

Суть спору: позивач – ТОВ «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» про спонукання укласти додаткову угоду до договору №101 від 14.04.2005р. на приймання стоків в комунальну каналізацію та визнати відсутність в Сакського ВПВКХ права вимоги по сплаті послуг по договору № 101 від 14.04.2005 р. по прийому стоків санаторія на КНС санаторія, їх перекачку до прийомної камери очисних споруджень міста саки протягом квітня-липня 2009 р. включно по виставленим рахункам Сакського ВПВКГ позивачу, а саме: по рахунку № сф 0000902 від 21.04.2009 на суму 4312,26 грн. в частині оплати на суму 2156,22 грн.; по рахунку № сф 0001169 від 20.05.2009р. на 27446,53 грн. в частині оплати на суму 17012,11 грн.; по рахунку № сф 0001463 від 23.06.2009р. на 29993,22 грн. в частині оплати на суму 16849,51 грн.; по рахунку № сф 0001767 від 20.07.2009р. на 11941,64 грн. в частині оплати на суму 3317,48грн.; по рахунку № сф 0002079 від 20.08.2009р. на 11107,02 гр. в частині оплати на суму 10088,64 грн. Всього по вищезазначеним рахункам на загальну суму 44988,01 грн.

В судовому засіданні 26.01.2010 р. представником позивача була надана заява про зменшення позовних вимог, якою позивач просить зобов’язати відповідача укласти додаткову угоду до договору № 101 від 14.04.2005 р. доповнивши п.1 договору п.п. 1.1, та п. 2 викласти в новій редакції. В частині визнання відсутності у Сакського ВПВКХ права вимоги по сплаті послуг по договору позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Заявою від 26.01.2010 р. в судовому засіданні представник позивача відмовився від своєї заяви про зменшення позовних вимог, просить розглянути позов в межах заявлений вимог первинно в позові.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14.04.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» був укладений договір на приймання стоків до комунальної каналізації №101 до якого позивачем було складено протокол розбіжностей та направлено відповідачу. У порушення вимог ч. 5 ст. 181 ГК України з боку Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» ніяких дій здійснено не було. Оскільки на даний час розбіжності не були врегульовані, позивач скерував на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору №101 від 14.04.2005р. Проте у розгляді цих розбіжностей було відмовлено. З підстав неузгодженості тарифів на послуги водовідведення на 2009 рік, позивач вважає виставлені відповідачем рахунки неправомірними та просить спонукати Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» укласти з ТОВ «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» додаткову угоду до договору №101 від 14.01.2005р. на приймання стічних у редакції позивача.

14 грудня 2009 року у судовому засіданні представник позивача надав уточнення правового обґрунтування позову, в якому зазначає, що правовою підставою позовних вимог щодо визнання відсутності у КРП ВПВКГ м. Саки права вимоги оплати послуг за приймання, транспортування стоків санаторію, які ВПВКГ не надавало у 2009 році є відсутність договірних відносин з цього питання, що тягне відсутність яких-небудь господарських зобов’язань у сторін, а також п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого споживач має право на зменшення оплати за надані послуги у випадку їх ненадання або надання не у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві від 10.11.2009р. пояснив, що позивач не має права на укладення договору з ТОВ «Танжер» щодо надання деяких послуг з водопостачання, оскільки між КРП ВПВКГ м. Саки та ТОВ «Танжер» укладений договір №331 від 05.05.2008р. на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію, яким передбачені стандартні умови оплати послуг водоканалу та тарифи, у тому числі на приймання стоків до комунальної каналізації, без яких-небудь індивідуальних умов встановлення тарифу або способу та процедури перекачання стоків. Стосовно тарифів відповідач пояснив, що тариф встановлений та погоджений з Сакською міською радою, і він не може бути зменшений за бажанням позивача. В даному випадку ні договором ні законом не передбачено припинення зобов’язань позивача сплачувати вартість повного тарифу з приймання стоків до комунальної каналізації, до того ж, із запропонованого позивачем тарифу, який розрахований ним самостійно, для зміни умов зобов’язання, позивач немає жодної підстави.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Танжер».

В судовому засіданні 26.01.2010 р. приймав участь представник третьої особи, який письмові пояснення не надав.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.12.2009р. в порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжений.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, господарський суд розглядає справу по наявним в ній матеріалам. Інших доказів сторонами не представлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи суд–

в с т а н о в и в:

14 квітня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» (абонент) та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (водоканал) був укладений договір на приймання стоків до комунальної каналізації №101 (а.с. 11-13).

Пунктами 1 та 2 договору, водоканал прийняв на себе зобов`язання з прийому стоків у кількості згідно із встановленими лімітами, а абонент зобов’язався здійснювати розрахунок за прийняті стоки згідно із затвердженим тарифом, який на час укладення договору був визначений на підставі Постанови Ради Міністрів АР Крим від 22.08.2000р №277 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги» та складав розмір 3,53грн. за 1 куб. м. стоків.

Також пунктом 2 вказаного договору було передбачено, що зміна тарифів здійснюється без погодження між сторонами, а лише на підставі попередження абонента водоканалом.

Відповідно до п. 17 договору строк дії договору встановлено до 31 грудня 2005 року, вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та вважається продовженим на той же строк, якщо від будь-якої зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява (повідомлення) про розірвання або перегляд договору.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін, жодна з них ніяких заяв не направляла тобто договір вважається продовженим на той самий термін та діє до теперішнього моменту.

При укладанні договору позивачем було складено протокол розбіжностей (а.с. 14-16) до ряду умов договору №101 від 14.04.2005р.

Листом від 07.09.09р за №197/01-09 (а.с. 100 - 103) позивачем був спрямований на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору, відповідно до якої, абонент бажає змінити сутність зобов’язань сторін щодо специфіки послуги та вартість тарифу.

Одержання додаткової угоди представник відповідача підтвердив в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

Відповідач вищезазначену додаткову угоду не підписав, протокол розбіжностей в порядку ст. 181 ЦК України на адресу позивача не надіслав.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Дослідивши надані в матеріали справи докази, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду підлягають частковому задоволенню з наступного.

Позивач просить зобов’язати відповідача укласти з ним додаткову угоду у наступній редакції.

Так, в пункті 1 договору просить виключити в таблиці строку «водопостачання».

В ці частині вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать нормам законодавства та предмету договору.

Також позивач просить доповнити договір підпунктом 1.1 договору в наступній редакції: «Даний договір враховує наступну специфіку послуг, які надаються водоканалом: санаторій перекачує власні сточні води та сточні води ТОВ «Танжер» через насосну станцію по каналізаційній мережі, яка знаходиться у санаторію на балансі, та скидає їх безпосередньо в прийомну камеру очисних споруд, які знаходяться на балансі водоканалу. Водоканал, зі свого боку, надає санаторію послуги по очистці сточних вод, які надходять по каналізаційній мережі в прийомну камеру очіс низ споруд водоканалу».

Пункт 2 договору позивач просить викласти в наступній редакції: «Розрахунки за прийняті стоки здійснюються по особливому тарифу, якій враховує особливості взаємовідношень між сторонами. В період з 01.01.2009 р. сторони керуються тарифом, якій становить 6,63 грн. з урахуванням ПДВ. Зміна даного тарифу можлива тільки на підставі оформлення двосторонньої згоди.

В цій частині вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Зі спірної додаткової угоди, запропонованої позивачем, судом вбачається, що за п.п.1, 2 цієї угоди, позивач бажає змінити структуру послуги та тариф на послугу з прийому стоків.

Свої вимоги позивач обґрунтовує, насамперед тим, що він самостійно, маючи власну каналізаційно-насосну станцію та каналізаційний колектор, що не заперечується відповідачем, самостійно перекачує свої власні стоки та стоки від ТОВ «Танжер» до приймальної камери очисних споруд відповідача.

Вказана обставина також відображена у погодженій позивачем та відповідачем графічній схемі, що відображає розташування на місцевості об’єктів сторін, балансове розмежування відповідальності сторін, місце вводу каналізаційного напірного колектору позивача до очисних споруд відповідача та точку відбору проб стічних вод, і, яка (схема) визначена як додаток до договору №101 від 14.04.2005р. (а.с. 34).

Підпунктом 1.1. додаткової угоди позивачем передбачається зміна зобов’язань сторін за Договором щодо обов’язку приймання стоків до комунальної каналізації. В обґрунтуванні цієї норми позивач посилається на приписи п.2.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, п. 3 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України та лист заступника Голови Держжитлокомунгоспу України від 18.07.05р №5/2-679, а також, на п.5 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивач посилається на те, що питання по обсягу та вартості робот по договору є неврегульованими, а тому вважає за необхідне змінити умови договору.

Проте, суд не може погодитися з доводами позивача з наступного.

Згідно з п. 1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 190 (далі – Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення) випуск водовідведення - трубопровід від будинку або споруди до першого колодязя дворової або внутрішньоквартальної мережі або трубопровід від останнього колодязя внутрішньомайданчикових мереж підприємства до відомчої або централізованої мережі водовідведення.

На підставі п.1.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, Виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання стічних вод), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

На підставі п. 1.4. Правил приймання стічних вод, під стічними водами Підприємства (позивача у справі) розуміються усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів), а під каналізаційним випуском Підприємства - трубопровід, яким стічні води Підприємства випускаються у збірний чи головний каналізаційний колектор.

Отже, на підставі п. 2.2. Правил приймання стічних вод, водоканали зобов’язані забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту згідно з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод Підприємства умовам укладеного договору та місцевим Правилам приймання та за умови відсутності заборгованості за послуги водовідведення,

Враховуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що обов’язок Водоканалу приймати стоки позивача цілком відповідає вимогам законодавства, та підстави для зміни такої умови на запропоновану спірною додатковою угодою відсутні.

Також слід зазначити, що Водоканал у повному обсязі виконує свої обов’язки з водовідведення і не має жодного значення для цього місце приєднання каналізаційного випуску Підприємства – позивача у справі. Суд не погоджується з думкою позивач що він самостійно, за допомогою власної каналізаційно-насосної станції та трубопроводу, доставляє власні стічні води до межи балансової приналежності (приймальна камера очисних споруд) і це виключає факт виконання відповідачем зобов’язань щодо приймання, відведення і очистки стічних вод, оскільки приймальна камера очисних споруд Водоканалу, в даному випадку є не тільки частиною головного каналізаційного колектору Водоканалу, але й є частиною каналізації взагалі.

При цьому, під час укладення договору №101 від 14.04.2005р та складання графічної схеми сторонами було чітко погоджено місце приєднання каналізаційного випуску мереж позивача до каналізації відповідача, а отже, питання доставки власних стічних вод до цієї точки є технічною умовою прийняття стічних вод Позивача, що цілком відповідає приписам Правила приймання стічних вод та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення.

Також суд звертає увагу на те, що взаємовідносини щодо прийому стоків між ТОВ «Танжер» та відповідачем врегульовані окремим договором № 331 від 05.05.2008р, а отже, до його розірвання або визнання у встановленому порядку недійсним, підстави для зміни умов Договору №101 в частині зміни сутності послуги, що надає Водоканал – відсутні.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду та викласти п. 2 договору що стосується тарифу в новій редакції.

Позивач просить визначити тариф за надані відповідачем послуги у розмірі 6,63 грн за 1 куб. м. стоків та порядку його зміни виключно шляхом оформлення двохсторонньої угоди. Проте, суд зауважує на наступному.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від порядку затвердження ціни/тарифів на житлово-комунальну послугу вони розділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальна послуга, ціна/тарифи на які затверджують спеціально вповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальна послуга, ціна/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальна послуга, ціна/тарифи на які визначаються винятково за договором (домовленістю сторони).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», на підставі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» рішенням Сакської міської ради від 12.06.2008р №36 було погоджено тариф на послуги водовідведення для різних категорій споживачів, який для позивача складає 10,70грн.

Слід зазначити, що погодженню тарифу передували висновки Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим від 03.04.2008р № 336 та № 337 (а.с. 67, 68).

Не приймаються до уваги посилання позивача на ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в якій йдеться про права та обов’язки сторін по договору, зокрема, що споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Вказана норма закону передбачає можливість зменшення плати за послугу за наслідками неналежного виконання виконавцем встановленої законом чи договором процедури, як це передбачено, зокрема, ст. 18 цього Закону – шляхом складання претензій. Порушень відповідачем під час виконання договірних відносин позивачем не доведено, відповідних доказів в матеріали справи не надано, а тому такі посилання не можуть бути прийняті до уваги.

Також суд звертає увагу, що на підставі статті 8 Закону України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" і постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування", затверджені Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання й водовідведення - тобто, господарська діяльність з водовідведення, яка є предметом спірної додаткової угоди, підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Однак ліцензія на здійснення відповідної діяльності у позивача відсутня.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених норм права суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині зміни тарифу, встановленого сторонами в договорі № 101 від 14.04.2005 р.

Також не підлягає задоволенню вимогу про зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду в частині пункту 5, яку позивач просить викласти в наступній редакції: «При несплаті санаторієм платіжних документів за спливом місяця після набрання законної сили рішенням господарського суду водоканал попереджає його про припинення прийому стоків. В разі несплати заборгованості абонентом протягом наступних семи днів водоканал вправі зупинити виконання обов’язків по даному договору. Прийом сточних вод поновлюється після оплати заборгованості.

Правові наслідки за несплату або несвоєчасну сплату послуг підприємством врегульовані п. 2.1. Правила приймання стічних вод, пункт 5 договору відповідає наведеним Правилам.

Пункт 6 договору позивач пропонує викласти в новій редакції: «Облік спожитої води та обсяг сброшених сточних вод визначається по показникам водолічільників».

Позивач вважає, що відповідач примушує його застосовувати для обліку кількості перекачених стоків установку ультразвукового витратоміра. Однак позивач застосовує водомірний лічильник. що на його думку не суперечить п. 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Пунктами 5.6., 5.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення до початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника. Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Отже пункт 6, запропонований позивачем в додатковій угоді не відповідає приведеним нормам законодавства, оскільки процедура встановлення засобів обліку читко прописана в Правилах користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення.

Щодо вимог про викладення в новій редакції п. 6.1. договору, який позивач пропонує викласти в такій редакції: «Розташування меж розмежування належності каналізаційних мереж та споруд водоканалу та абонента відображені в схемі, яка є додатком до договору.»

Пояснень про необхідність викладення пункту 6.1. в новій редакції позивач не привів. До матеріалів справи долучено погоджену сторонами графічну схему, що відображає розташування на місцевості об’єктів сторін, балансове розмежування відповідальності сторін, місце вводу каналізаційного напірного колектору позивача до очисних споруд відповідача та точку відбору проб стічних вод, (схема) визначена як додаток до договору №101 від 14.04.2005р. (а.с. 34). З викладеного, в цій частині вимоги також не підлягають задоволенню.

Позивач просить виключити пункт 6.3. договору в наступній редакції: «розташування вводу та контрольного колодязя нанесені на схемі».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до договору не прикладена схема, що робить неможливим реалізувати даний пункт.

Однак, як зазначено судом, такі твердження суперечать матеріалам справи. До справи прикладена схема розмежування меж та вводу та контрольного колодязя.

В частині вимог про виключення з умов договору другого абзацу п. 7 договору за текстом «Установка ультразвукового витратоміра стоків протягом 10 днів від дня підписання договору (додаткові умови обліку та розрахунків за спожиту воду та стоків)», то в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню. Як зазначено судом під час розгляду п. 6 договору в редакції позивача, порядок встановлення засобів обліку передбачений п.п. 5.6., 5.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, редакція другого абзаці п. 7 договору № 101 від 14.04.2005 р. відповідає Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення і не суперечить нормам законодавства.

В додатковій угоді позивач пропонує виключити пункт 8 договору наступного змісту: «При умові розрахунку за спожиту воду по пропускній спосібності труби вводу, кількість сточних вод приймається рівним кількості спожитої води.

Позивач в своїх поясненнях зазначає, що облік споживання води позивачем передбачений договором по показникам водоміру, а ні по пропускній спосібності труби.

Такі твердження підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, пунктом 6 договору передбачено, що облік витраченої води визначається по показникам водоміру.

В частині виключення підпунктів а), б), в), е) пункту 10 договору вимоги підлягають задоволенню.

Так, спірні підпункти п. 10 мають наступний зміст: «Абонент зобов’язаний: а). для безперебійного водопостачання, в разі аварії та магістралях трубопроводу та розводящих мереж, мати резервуари добового запасу води; б). забезпечити очистку сточних водна лакальних очисних спорудах; в). при необхідності встановлення підкачуючих обладнань провести погодження з водоканалом; г). надавати до 1 грудня кожного року відомості про кількість проживаючих, наявність орендарів, розрахунок-замовлення нормативного споживання водопостачання та водовідведення.

Суд погоджується з вимогами позивача, оскільки таки підпункти не пов’язані з предметом даного договору, який має предмет прийом водоканалом стоків від позивача, а ні водопостачання. Крім того, як слідує з пояснень позивача, матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, позивач не має своїх очисних локальних споруд, здійснює прийом та транспортування стоків по своїм каналізаційним мережам.

Також є обґрунтованими вимоги позивача в частині виключення з умов договору п.11 наступного змісту: «Забороняється поєднання мереж внутрішнього водопроводу, який питається від комунального, з водопроводом з власних мереж, в іншому разі водоканал не несе відповідальності за якість подоваємої води.

Як вже було зазначено, укладений договір № 101 не регулює питання водопостачання. Крім того, позивачем зазначено, що санаторій споживає воду з власних скважин, і не має комунальних водопроводів. Такі посилання відповідачем також не спростовані в судових засіданнях.

В частині виключення з договору п. 13 з посиланням на те, що умова договору не містить порядку розробки та затвердження перерахованих предельно допустимих концентрацій забруднюючої речовини та стягнення плати за перевищення ліміту цих допустимих концентрацій, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Дане питання врегульовано Правила приймання стічних вод, відповідно до п. 1.5. яких, на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сакської міської ради від 22 квітня 2005 року №104 були затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у систему комунальної каналізації м. Саки, в додатках до яких установлені допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, які (речовини) перелічені у п. 13 Договору, та ще й при тому, що ці концентрації були визначені Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем.

Єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, що поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів, чітко встановлений Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 р. N 37 та іншими актами законодавства – тобто, вимоги позивача про виключення п. 13 Договору є хибними.

Що стосується вимог, вказаних в додатковій угоді про виключення з п. 17 останнього речення, а саме: «Розірвання договору Водоканалом достроково допускається у разі порушення Абонентом пунктів 4,5 договору, а також в інших випадках, передбачених законодавством.»

В цій частині вимоги позивачем не обґрунтовані ні документально, ні з посиланням на норми діючого законодавства. Спірне речення не суперечить нормам діючого законодавства, а тому в цій частині вимога не підлягає задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про виключення п. 20 договору такого змісту: «Між водоканалом та абонентом встановлюється наступна межа відповідальності за стан на експлуатацію водопровідних та каналізаційних мереж: схема розмежування і контрольних колодязів каналізації додається».

Такі вимоги також обґрунтовані позивачем тим, що схема відсутня. Однак як встановлено матеріалами справи, така схема приєднана до справи.

Вимоги позивача про визнання відсутності у Сакського ВПВКХ права вимоги по сплаті послуг по договору № 101 від 14.04.2005 р. по прийому стоків санаторія на КНС санаторія, їх перекачку до прийомної камери очисних споруджень міста саки протягом квітня-липня 2009 р. включно по виставленим рахункам Сакського ВПВКГ позивачу, а саме: по рахунку № сф 0000902 від 21.04.2009 на суму 4312,26 грн. в частині оплати на суму 2156,22 грн.; по рахунку № сф 0001169 від 20.05.2009р. на 27446,53 грн. в частині оплати на суму 17012,11 грн.; по рахунку № сф 0001463 від 23.06.2009р. на 29993,22 грн. в частині оплати на суму 16849,51 грн.; по рахунку № сф 0001767 від 20.07.2009р. на 11941,64 грн. в частині оплати на суму 3317,48грн.; по рахунку № сф 0002079 від 20.08.2009р. на 11107,02 гр. в частині оплати на суму 10088,64 грн., усього по вищезазначеним рахункам на загальну суму 44988,01 грн., не підлягають задоволенню з наступного.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. (ст. 21 ГПК України).

Способи захисту визначені в ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Аналізуючи приведені норми можна зробити висновок, що завданням господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємства, тобто за результатом розгляду господарської справи, суд повинен поновити порушене чи оспорюване право і охоронювані законом інтереси позивача.

Однак обраний позивачем спосіб захисту не дає суду можливості захистити чи поновити порушені права позивача, оскільки визнання відсутності у Сакського ВПВКХ права вимоги на сплату послуг не захищає та не поновлює право позивача, а лише констатує такий факт.

За таких обставин, суд вважає, що позов ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Блакитна хвиля» про зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду до договору та про визнання відсутнім у відповідача права вимоги сплати за договором підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється в судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, яке відбулося 26 січня 2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 01 лютого 2010р.

Керуючись ст. 44, 48, 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов’язати Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», м. Саки, вул. Промишленна, 9 укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля», м. Саки, вул. Морська, 2 додаткову угоду № 1 до договору № 101 від 14.04.2005 р. на прийняття стічних вод у наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА №1

до договору №101 від 14.04.2005р. на прийняття стоків

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» в особі директора Михайлюка Віктора Андрійовича, діючого на підставі Статуту, з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» в особі генерального директора Ляшенко Ігоря Володимировича, діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали цю додаткову угоду до договору №101 від 14.04.2005р. про наступне:

-          з п. 1 договору виключити строку «Водопостачання»;

-          п. 8 договору «З умов розрахунків за спожиту воду з пропускної здатності труби вводу, кількість стічних вод приймається у рівній кількості спожитої води» -виключити;

-          з п. 10 договору «Абонент зобов’язаний» підпункти а). для безперебійного водопостачання, в разі аварії та магістралях трубопроводу та розводящих мереж, мати резервуари добового запасу води; б). забезпечити очистку сточних водна лакальних очисних спорудах; в). при необхідності встановлення підкачуючих обладнань провести погодження з водоканалом; е). сповістити Водоканал про проведення перевірки та випробувань пожежних систему відповідності з розділом 7 Правил - виключити ;

-          п. 11 договору «Забороняється з’єднання систем внутрішнього водопроводу, який споживається від комунального, з водопроводом з власних джерел, у протилежному випадку Водоканал не несе відповідальність за якість води, що постачається» - виключити.

Підписи сторін:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»

Директор В.А. Михайлюк

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля»

Генеральний директор І.В. Ляшенко

3.          В інший частині відмовити.

4.          В разі ухилення Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», м. Саки, вул. Промишленна, 9 (р/р 26002307541011 КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 03347678) від укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля», м. Саки, вул. Морська, 2 (р/р 26005212250501 в ВАТ ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485, ЗКПО 03302003) додаткової угоди №1 до договору №101 від 14.04.2005р. на прийняття стоків в десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, вважати її укладеною в редакції ТОВ «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля», яка викладена в резолютивній частині рішення.

5.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», м. Саки, вул. Промишленна, 9 (р/р 26002307541011 КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 03347678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля», м. Саки, вул. Морська, 2 (р/р 26005212250501 в ВАТ ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485, ЗКПО 03302003) 85,0 грн. державного мита.

6.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», м. Саки, вул. Промишленна, 9 (р/р 26002307541011 КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 03347678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля», м. Саки, вул. Морська, 2 (р/р 26005212250501 в ВАТ ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485, ЗКПО 03302003) 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.