Рішення № 10319116, 02.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2010Справа №2-2/90-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефір" (97640, Білогірський район, с.Зеленогірське, вул.. Радянська, буд. 59)

до Приватного підприємства "Южтраст" (98000, м. Судак, Квартал енергетиків, буд. 11, кв. 4)

про стягнення 5 964,98 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: Бреус - представники, довіреності у справі.

Відповідач: Жук - засновник.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 5 964,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти. Відповідач зобов’язався в строк до 31.3.2008 р. повернути позивачу грошові кошти, проте, ПП "Южтраст" на час подачі позовної заяви не повернуло належну позивачу суму, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

2 лютого 2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення до позовної заяви, відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що строк позовної давності по звертанню позивача щодо стягнення 5964грн98коп закінчився ще 29.9.2009р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФІР» згідно з платіжним дорученням №215 від 03 травня 2006 року було перераховано Приватному підприємству ЮЖТРАСТ» 24200,00грн. за коріандр.

6 травня 2006 року позивачем було отримано від відповідача 13759кг плодів коріандру на суму 15134грн95коп та 28 вересня 2006 року відповідачем платіжним дорученням було перераховано позивачу 3100,00грн, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі випискою по банківському рахунку позивача та не заперечується позивачем.

Згідно з гарантійним листом від 25.01.2008р. Приватне підприємство «ЮЖТРАСТ» зобов'язалось в строк до 31.03.2008р. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕФІР» належні останньому кошти в сумі 5 964,98грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФІР» пред'явило до Приватного підприємства «ЮЖТРАСТ» вимогу щодо повернення в порядку, передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України, 5964,98грн., але ця вимога залишена Приватним підприємством «ЮЖТРАНСТ» без розгляду та задоволення.

Однак, станом на момент звернення з цією позовною заявою Приватне підприємство «ЮЖТРАСТ», не повернуло належні Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕФІР» кошти в сумі 5 964,98грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт повернення 5 964,98грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 5 964,98грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності неспроможні, оскільки в силу ст.ст. 256,257,261,267 ЦК України, позовною давністю є термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вже зазначалося гарантійним листом від 25.01.2008р. ПП «ЮЖТРАСТ» зобов'язалось в строк до 31.03.2008р. повернути ТОВ «ЕФІР» належні останньому кошти в сумі 5 964,98грн., а 20.11.2009 року ТОВ «ЕФІР» пред'явило до ПП «ЮЖТРАСТ» вимогу щодо повернення 5964,98грн.

Отже, в ході розгляду спору суд дійшов до висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення 5964,98грн. безпідставно набутих коштів не пропущений строк позовної давності.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 03.02.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Южтраст" (98000, м. Судак, Квартал енергетиків, буд. 11, кв. 4, ЄДРПОУ 30391548, п/р 26003301324851 у Кримському регіональному управлінні КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефір" (97640, Білогірський район, с.Зеленогірське, вул.. Радянська, буд. 59, ЄДРПОУ 31854202, п/р 26003177778 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 380805) безпідставно набутих 5 964грн98коп, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.