Рішення № 10319058, 02.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2010Справа №2-22/546-2010 За позовом – ТОВ «АЛЬ», м. Ялта, смт Гаспра – 8, вул. Миру, 3

до відповідача – Ялтинської міської ради, м. Ялта, площа Радянська, 1

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Зорін А.Є., представник. дов від 16 грудня 2009 року

від відповідача - Матвієц О.П., представник, посвідчення № 110

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «АЛЬ» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Ялтинської міської ради, просить суд рішення 28 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «АЛЬ» № 500 від 25 листопада 2009 року» визнати незаконним, рішення 28 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «АЛЬ» № 500 від 25 листопада 2009 року» скасувати.

27 січня 2010 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27 січня 2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

23.01.2003 між Ялтинською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «АЛЬ» (Орендар) було укладено договір земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди від 23.01.2003 Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,8462 га, у тому числі по угіддях: землі, яки використовуються для відпочинку та інші відкриті землі за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Полікурівська, на землях Ялтинської міської ради.

За умовами пункту 2.1. договору оренди від 23.01.2003 земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування пансіонату родинного типу за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Полікуровська. Договір оренди укладено строком на п'ятдесят років (пункт 2.2. договору оренди).

У пункті 2.5. договору оренди земельної ділянки від 23.01.2003 зазначено, що обов'язковим для діяльності Орендаря є наступні обмеження використання земельної ділянки, зокрема, забезпечення використання землі відповідно до цільового призначення та умовам її надання, ефективно використовувати землю відповідно з проектом внутрігосподарського використання, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території за результатами своєї господарської діяльності.

Відповідно до розділу 4 «Умови зміни, припинення та розірвання договору» зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. Підставою для припинення дії договору є: закінчення строку його дії; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у випадку суспільної необхідності; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не зависять від орендаря або орендодавця (у випадку зміни умов господарювання через змін у діячем законодавстві України); підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін; випадкове знищення або пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає передбаченому у пункті 2.1. цього договору її використання; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря.

Сторони згідні з тим, що дострокове розірвання договору може здійснитись лише при умові письмового попередження заінтересованою стороною не пізніш ніж за два місяці. Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін.

Державну реєстрацію договору оренди землі від 23.01.2003 здійснено 27.04.2005.

Позивачу стало відомо, що 28 сесію 5 скликання Ялтинської міської ради 25.11.2009 було прийнято рішення №500 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «АЛЬ». Згідно цього акту у зв'язку із довгочасним не освоєнням земельної ділянки ТОВ «АЛЬ», невиконанням підпункту 7 пункту 2.5. розділу 2, відповідно з розділом 4 договору оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена 27.04.2005 за № 040502100072, керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідач прийняв рішення розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Ялтинською міською радою та ТОВ «АЛЬ», площею 0,8462 га для будівництва й обслуговування пансіонату родинного типу за адресою: м. Ялта, вул. Полікуровська (кадастровий № 0111900000:01:004:0016), державна реєстрація якого здійснена 27.04.2005 за №040502100072.

Але, суд вважає зазначене рішення таким, що є незаконним та підлягаючим скасуванню з наступних підстав.

Як зазначалось раніше, відповідно до розділу 4 «Умови зміни, припинення та розірвання договору» сторони умовились, дострокове розірвання договору може здійснитись лише при умові письмового попередження заінтересованою стороною не пізніш ніж за два місяці. Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін.

Зазначена умова договору передбачена для можливості урегулювання спірних питань між сторонами, пов'язаних із розірванням договору оренди.

Нормами статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 23.01.2003 не передбачено право сторони в односторонньому порядку розірвати договір. Відповідні дії щодо письмового попередження про дострокове розірвання договору не пізніш ніж за два місяці відповідно до розділу 4 договору оренди земельної ділянки від 23.01.2003 та відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України, відповідачем (орендодавцем) здійсненні не були.

Фактично, орендодавець оскаржуваним рішенням здійснює дії щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.01.2003 в односторонньому порядку.

У рішенні Ялтинської міської ради від 25.11.2009 зазначено, що воно прийнято у зв'язку із довгочасним не освоєнням земельної ділянки ТОВ «АЛЬ», невиконанням підпункту 7 пункту 2.5. розділу 2, відповідно з розділом 4 договору оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена 27.04.2005 за № 040502100072.

У пункті 2.5. розділу 2 договору оренди земельної ділянки від 23.01.2003 зазначено, що обов'язковим для діяльності Орендаря є наступні обмеження використання земельної ділянки, зокрема, забезпечення використання землі відповідно до цільового призначення та умовам її надання, ефективно використовувати землю відповідно з проектом внутрігосподарського використання, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території за результатами своєї господарської діяльності.

Проте, договором оренди від 23.01.2003 не передбачений граничний строк, на протязі якого необхідно приступити до забудови земельної ділянки та закінчити забудову земельної ділянки.

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-ІУ невикористання земельної ділянки, переданої під забудову, - порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-ІП дозвіл на виконання будівельних робіт -документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим позивачу було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 785 від 01.09.2008. Зазначений дозвіл видано на будівництво пансіонату родинного типу по вул. Полікуровській у м. Ялта, строк дії дозволу: 4 квартал 2010 року.

Таким чином, за дозволом на виконання будівельних робіт № 785 від 01.09.2008, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення - 25.11.2009, граничний термін забудови земельної ділянки, переданої нашому підприємству за договором оренди від 23.01.2003 - 4 квартал 2010 року.

Отже, суд вважає, що позивачем не був порушений пункт 2.5. розділу 2 договору оренди земельної ділянки від 23.01.2003, факт невикористання земельної ділянки відсутній.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач фактично має бажання у примусовому порядку припинити права користування (оренди) земельною ділянкою, переданої позивачу за договором оренди від 23.01.2003.

Згідно статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Крім того, позивач зауважує те, що своєчасно приступити до використання орендованої земельної ділянки не було можливо у зв'язку з тим, що фізичним особами на земельній ділянці самовільно здійснювались будівельні роботи та були побудовані споруди та будівлі.

За зазначеним фактом у державні органи контролю були подані відповідні заяви, до Ялтинського міського суду подані позовні заяви про усунення перешкод у користуванні ТОВ «АЛЬ» земельною ділянкою, розташованою за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Полікуровська (кадастровий № 0111900000:01:004:0016), а саме звільнення її шляхом зносу споруд, які зведені відповідачем на земельній ділянці позивача.

Таким чином, рішення 28 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради №500 від 25.11.2009 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «АЛЬ», яким було вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Ялтинською міською радою та ТОВ «АЛЬ», площею 0,8462 га для будівництва й обслуговування пансіонату родинного типу за адресою: м. Ялта, вул. Полікуровська (кадастровий № 0111900000:01:004:0016), державна реєстрація якого здійснена 27.04.2005 за № 040502100072, є незаконним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в

інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні вимоги зафіксовані у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Так, оскаржуване рішення 28 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради № 500 від 25.11.2009 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «АЛЬ» грубо порушує право користування (оренди) ТОВ «АЛЬ», задеклароване ст. 92 Земельного кодексу України та посвідчене у встановленому законом порядку, а також обмежує права позивача, як землекористувача земельної ділянки, передбачені ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Під порушеним правом, в його об'єктивному аспекті розуміється порушення правових норм гарантованих законом, які регулюють спірні правовідносини, суб'єктивний зміст порушеного права знаходиться свій прояв в порушені правових норм, які надають певні правові можливості позивачеві.

Порушення права невід'ємно тягне за собою й порушення свободи особи, оскільки ці дві категорії в правовому розрізі, взаємно пов'язані та розуміють під собою певну правову можливість особи, яка реалізується в певних правовідносинах, вони є невід'ємними, визнається та забезпечується державою.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 : 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального дексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Під порушеним інтересом розуміється прагнення ТОВ «АЛЬ» безперешкодно та власних розсуд використовувати земельну ділянку, яка передана позивачу в оренду в межах її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02 лютого 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Рішення 28 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «АЛЬ» № 500 від 25 листопада 2009 року» визнати незаконним.

3.          Рішення 28 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «АЛЬ» № 500 від 25 листопада 2009 року» скасувати.

4.          Стягнути з Ялтинської міської ради (м. Ялта, площа Радянська, 1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 25149223) на користь ТОВ «АЛЬ» (м. Ялта, смт Гаспра – 8, вул. Миру, 3, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 25150686) 85,00 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Ялтинської міської ради (м. Ялта, площа Радянська, 1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 25149223) на користь ТОВ «АЛЬ» (м. Ялта, смт Гаспра – 8, вул. Миру, 3, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 25150686) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.