Рішення № 10319037, 26.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2010Справа №2-22/55-2010 За позовом – ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до відповідача – ЗАТ «Джурчі», смт Первомайське, вул. Інтернаціональна, 1

про стягнення 71211,55 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Вознюк Є.В., представник, дов від 28 грудня 2009 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ЗАТ «Джурчі», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 71211,55 грн., у тому числі: основний борг – 40350,09 грн., пеню – 8760,71 грн., збитки від інфляції – 18497,29 грн., 3% річних – 3603,46 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-820 від 30 липня 2008 року не здійснив належним чином оплату поставленого позивачем газу.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

30 липня 2008 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ЗАТ «Джурчі» (Покупець) було укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-820.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю протягом серпня-грудня 2008 року природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

29 серпня 2008 року, 30 вересня 2008 року, 26 листопада 2008 року, 30 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди № 1, № 2, № 3 та № 4 відповідно, а.с. 21-25.

ДК «Газ України» свої зобов'язання згідно договору виконала, передавши відповідачу протягом серпня-грудня 2008 року природний газ, вартістю 386904,52 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а.с. 26-30.

Відповідач свої зобов’язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 346554,43 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду сума боргу ЗАТ «Джурчі» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» становить 40350,09 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору від 30 липня 2008 року № 06/08-820 за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідача зобов’язано сплатити на користь ДК «Газ України», крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.3 Договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 40350,09 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 8760,71 грн., збитки від інфляції – 18497,29 грн., 3% річних – 3603,46 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28 січня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ЗАТ «Джурчі» (смт Первомайське, вул. Інтернаціональна, 1, рахунок № 260383001431 в Феодосійській філії ВАТ Ощадбанк, МФО 384049, ЄДРПОУ 30951066) на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рахунок № 26008301970 в ВАТ Ощадбанк м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість в сумі 71211,55 грн., у тому числі: основний борг – 40350,09 грн., пеню – 8760,71 грн., збитки від інфляції – 18497,29 грн., 3% річних – 3603,46 грн.

3.          Стягнути з ЗАТ «Джурчі» (смт Первомайське, вул. Інтернаціональна, 1, рахунок № 260383001431 в Феодосійській філії ВАТ Ощадбанк, МФО 384049, ЄДРПОУ 30951066) на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рахунок № 26008301970 в ВАТ Ощадбанк м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) 713,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ЗАТ «Джурчі» (смт Первомайське, вул. Інтернаціональна, 1, рахунок № 260383001431 в Феодосійській філії ВАТ Ощадбанк, МФО 384049, ЄДРПОУ 30951066) на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рахунок № 26008301970 в ВАТ Ощадбанк м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.