Рішення № 103184801, 17.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Справа № 160/17049/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення №161-4/VІІІ від 05.04.2021р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2021р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення відповідача від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ "Про відмову у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.02.2021р. про виділення в натурі (на місцевості) належної їй земельної частки (паю) та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2001 року, яке набрало законної сили 22.10.2001 року, вона набула права на земельну частку (пай) в землях сільськогосподарського призначення Колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард» села Олександропіль Петропавлівського району Дніпропетровської області розміром 9,43 в умовних кадастрових гектарах, на виконання якого Петропавлівською райдержадміністрацією позивачеві було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №0332947 від 16.12.2008р. 22.02.2021р. позивач звернулась до відповідача із заявою про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та надання дозволу на розробку землевпорядної документації на підставі ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Рішенням відповідача від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ було відмовлено у виділені земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) позивачеві – власниці права на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Авангард» згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП №0332947 від 16.12.2008р. розміром 9,43 в умовних кадастрових гектарах, у зв`язку з відсутністю пайових земель (невитребуваних та нерозподілених паїв) в землях колишнього КСП «Авангард» на території Брагинівської сільської ради (колишньої Олександропільської сільської ради) Петропавлівського району Дніпропетровської області. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки особа, якій видано сертифікат на право на земельну частку (пай), має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до сільської ради відповідну заяву, а за умови відсутності вільних земель сільгосппризначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має позивач, останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу). В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на численні постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 27.09.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження відсутності земель з урахувань доданих до позові відомостей із Реєстру земельних ділянок про наявність у комунальній власності земель запасу, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.24).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 27.09.2021р., відзиву на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та позовну заяву з додатками отримав 14.12.2021р., що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.28).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.11.2021р., у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи доказів вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі та позову з додатками, було продовжено строк розгляду даної справи до 27.12.2021р.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 20.12.2021р. по 31.12.2021р. включно та з 04.01.2022р. по 14.01.2022р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 17.01.2022р.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

20.09.2001р. Петропавлівським місцевим судом у справі №2-170 було прийнято рішення згідно якого за ОСОБА_1 було визнано право на земельну частку (пай) розміром 9,43 кад.ГА в землях с/г призначення КСП «Авангард» - правонаступник ТОВ «Агрофірма-Земля», зазначене рішення суду набрало законної сили 22.10.2001р., що підтверджується відповідною його копією наявною у матеріалах справи (а.с.10).

На виконання наведеного рішення суду, 16.12.2008р. Петропавлівською районною державною адміністрацією було видано ОСОБА_1 сертифікат серії ДП №0332947 про право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Авангард» розміром 9,43 в умовних кадастрових гектарах (а.с.11).

22.02.2021р. позивач звернулась до відповідача із заявою про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та надання дозволу на розробку землевпорядної документації на підставі ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (а.с.12).

Рішенням відповідача від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ було відмовлено у виділені земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) позивачеві – власниці права на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Авангард» згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП №0332947 від 16.12.2008р. розміром 9,43 в умовних кадастрових гектарах, у зв`язку з відсутністю пайових земель (невитребуваних та нерозподілених паїв) в землях колишнього КСП «Авангард» на території Брагинівської сільської ради (колишньої Олександропільської сільської ради) Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією відповідного рішення, наявною у справі (а.с.13).

Вказане оспорюване рішення відповідача №161-4/VІІІ від 05.04.2021р. є предметом розгляду у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон №899).

Статтею 1 Закону №899 встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

За приписами ст.2 Закону №899 визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до ст.3 Закону №899 визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно ст.5 Закону №899, встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

- надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

- оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

У відповідності до ст.13 Закону №899, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (далі - проект) визначає Порядок організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004р. №122 (далі – Порядок № 122).

Пунктом 3 Порядку №122 передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про:

- внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

- надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

При цьому, пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в свою чергу, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Окрім того, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, за позивачем рішенням Петропавлівського місцевого суду від 20.09.2001р. у справі №2-170 було визнано право на земельну частку (пай) розміром 9,43 кад.ГА в землях с/г призначення КСП «Авангард» - правонаступник ТОВ «Агрофірма-Земля», та 16.12.2008р. Петропавлівською районною державною адміністрацією було видано ОСОБА_1 сертифікат серії ДП №0332947 про право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Авангард» розміром 9,43 в умовних кадастрових гектарах (а.с.10,11).

За результатами розгляду заяви позивача від 22.02.2021р. про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та надання дозволу на розробку землевпорядної документації, відповідачем було прийнято оспорюване рішення від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ, за яким було відмовлено у виділені земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) позивачеві – власниці права на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Авангард» згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП №0332947 від 16.12.2008р. розміром 9,43 в умовних кадастрових гектарах, у зв`язку з відсутністю пайових земель (невитребуваних та нерозподілених паїв) в землях колишнього КСП «Авангард» на території Брагинівської сільської ради (колишньої Олександропільської сільської ради) Петропавлівського району Дніпропетровської області. (а.с.13).

Разом з тим, положення Закону №899 та Порядку №122, які є спеціальними до даних правовідносин, містять виключний перелік дій, які має вчинити сільська рада після отримання заяви про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, а саме: у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про:

- внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

- надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

З огляду на викладене, та враховуючи наявну в матеріалах справи інформацію про наявність на території Олександропільської сільської ради земель запасу комунальної власності (а.с.14-16), суд приходить до висновку, що рішення Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ "Про відмову у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 ", є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач без поважних причин відзиву на позов не надав та не направив жодних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем рішення від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ "Про відмову у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 ", суд приходить до висновку, що, прийнявши наведене оспорюване рішення, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення відповідачем наведеним рішенням від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання наведеного рішення протиправним та його скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.02.2021р. про виділення в натурі (на місцевості) належної їй земельної частки (паю) та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.02.2021р. про виділення в натурі (на місцевості) належної їй земельної частки (паю) та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.2269841423.1 від 17.09.2021р. у розмірі 908 грн. 00 коп. (а.с.7,22).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення №161-4/VІІІ від 05.04.2021р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05.04.2021р. №161-4/VІІІ "Про відмову у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Брагинівську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області (52705, Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, с. Богинівка, вул. Шкільна, буд. 7; код ЄДРПОУ 04339037) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.02.2021р. про виділення в натурі (на місцевості) належної їй земельної частки (паю) та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (52705, Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, с. Богинівка, вул. Шкільна, буд. 7; код ЄДРПОУ 04339037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва