Ухвала суду № 103184800, 19.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 січня 2022 року Справа 160/961/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, в якому позивач просить:

- зобов`язати Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника на підставі наказу ДСГП від 10.06.2021 року № 86-к/тм/В-21, відповідно до якого тимчасово виконував обов`язки головного спеціаліста юридичного відділу ДСГП в період 15.06.2021 року по 16.07.2021 року у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною роботою з використанням для цього до 50 відсотків посадового окладу відсутнього працівника;

- зобов`язати Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника на підставі наказу від 19.07.2021 року № 178-к/тр-21, відповідно до якого тимчасово виконував обов`язки головного спеціаліста юридичного відділу ДСГП в період з 22.07.2021 року по 31.07.2021 року у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною роботою з використанням для цього до 50 відсотків посадового окладу відсутнього працівника;

- зобов`язати Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього керівника на підставі наказу ДСГП від 10.08.2021 року № 139-к/тм/В-21, відповідно до якого тимчасово виконував обов`язки заступника директора ДСГП - начальника ВЗОКПТЗ в період з 17.08.2021 року по 31.08.2021 року у розмірі різниці між фактичним посадовим окладом тимчасово відсутнього заступника керівника структурного підрозділу (без урахування надбавок та доплати) і посадовим окладом працівника, який виконував обов`язки тимчасово відсутнього заступника керівника структурного підрозділу;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 262/1-к/тр-21 від 08.10.2021року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, що полягає у відмові здійснити звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов трудового законодавства та колективного договору;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 292-к/тр-21 про припинення трудового договору;

- зобов`язати Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов трудового законодавств та колективного договору, з 23.10.2021 року;

- зобов`язати Департамент-соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку;

- стягнути з Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст. 160,161 КАС України, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду щодо оскарження, зокрема, наказу відповідача № 262/1-к/тр-21 від 08.10.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », бездіяльності, що полягає у відмові здійснити звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов трудового законодавства та колективного договору, наказу № 292-к/тр-21 про припинення трудового договору та щодо зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов трудового законодавств та колективного договору, з 23.10.2021 року.

Так, судом встановлено, що позивач був ознайомлений з наказом № 262/1-к/тр-21 від 08.10.2021року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить підпис позивача.

Також, позивач зазначає, що 26.10.2021 року засобами поштового зв`язку отримав лист відповідача відповідно до якого було відмовлено у звільненні на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

При цьому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом – 16.01.2022 року, тобто, позивач звернувся до суду із вказаними вимогами з пропуском місячного строку звернення до суду встановленого ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас позивачем не подано заяви про поновлення строку в частині позовних вимог щодо оскарження, зокрема, наказу відповідача № 262/1-к/тр-21 від 08.10.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », бездіяльності, що полягає у відмові здійснити звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов трудового законодавства та колективного договору, та щодо зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов трудового законодавств та колективного договору, з 23.10.2021 року, позовна заява не містить обґрунтувань звернення до суду в межах місячного або іншого строку.

Крім того, позивачем в прохальній частині позовної заяви заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення в частині оскарження наказу № 292-к/тр-21 від 23.11.2021 року про припинення трудового договору, в обґрунтування якого зазначено, що вказаний наказ було отримано позивачем – 27.11.2021 року та звертався до суду 28.12.2021 року з даною позовною заявою в межах справи №160/27597/21, при цьому ухвалою суду від 04.01.2022 року позовну заяву було повернуто позивачу. З огляду на вказане позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу № 292-к/тр-21 від 23.11.2021 року.

Суд зазначає, що звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

З огляду на вищевикладене, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Позивачем надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування, якого вказано, що позивач отримав оскаржуваний наказ № 292-к/тр-21 від 23.11.2021 року про припинення трудового договору – 27.11.2021 року, при цьому судом встановлено, що у вказаному наказі зазначено, що позивач відмовився від підпису в наказі, зафіксовано актом відмови від 23.11.2021 року, тобто позивачу стало відомо про оскаржуваний наказ ще 23.11.2021 року, таким чином строк оскарження наказу № 292-к/тр-21 від 23.11.2021 року закінчився – 24.12.2021 року.

Таким чином, позивач вперше звертаючись до суду в межах справи №160/27597/21, пропустив місячний строк звернення до суду, при цьому про причини пропуску такого строку суд не повідомлено.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною шостою вказаної статті передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

При цьому, з позовних матеріалів вбачається, що позивач звертався раніше до суду з даною позовною заявою 28.12.2021 року, при цьому ухвалою від 04.01.2022 року у справі №160/27597/21 повернуто позивачу. Позивач вказав, що отримав вказану ухвалу – 10.01.2022 року, при цьому повторно, з даною позовною заявою звернувся лише - 16.01.2022 року.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви не зупиняє перебіг процесуального строку та не розпочинає його з початку, у такому випадку період розгляду позовної заяви та винесення ухвали про повернення позовної заяви може бути визнано судом, як такий, що пропущено з поважних причин.

Позивачем не надано доказів того, що за наявності наміру поновити порушені права, позивач був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом, у зв`язку з чим клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити позивачу строк у 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Дєєв