Рішення № 103183444, 13.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року Справа № 160/19697/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Гідросила МЗТГ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

21.10.2021 року Акціонерне товариство «Гідросила МЗТГ» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2021/00056 оформлену 09.06.2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2021/00058 оформлену 30.06.2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 06.12.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано митні декларації разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив у прийнятті митних декларацій та виніс картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2021/00056 від 09.06.2021 року, оскільки невірно заповнена графа 44 митної декларації, а саме відсутня інформація про результати лабораторних досліджень, та №UA110240/2021/00058 від 30.06.2021 року, оскільки невірно заповнена графа 47 митної декларації, а саме невірно заповнено спосіб розрахунку щодо повернення сплаченого антидемпінгового мита. Позивач не погоджується із вказаними картками відмови та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.

06.12.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржувані картки відмови складені відповідачем у відповідності до вимог митного законодавства, а саме: зазначено причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, оскільки товар заявлений до митного оформлення за митними деклараціями від 09.06.2021 року №UA110240/2021/002093 та від 30.06.2021 року №UA110240/2021/002394, відповідає опису, визначеному у рішенні Комісії №АД-390/2018/4411-05 від 26.04.2018 року та до такого товару застосовується антидемпінгове мито у розмірі 15,21%. Отже, графа 47 митної декларації заповнена невірно, а саме невірно заповнено спосіб розрахунку щодо повернення сплаченого за митними деклараціями антидемпінгового мита.

14.12.2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.07.2020 року між Акціонерним товариством «Гідросила МЗТГ» (покупець) та Акціонерним товариством «Оскольський електрометаліргійний комбінат» (Російська Федерація) (постачальник) укладено контракт №СГИМ/ОЕ-007-583 на поставку продукції (металопродукція) в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

23.04.2021 року укладено Специфікацію №7 до вказаного контракту.

З метою митного оформлення ввезеного товару, АТ «Гідросила МЗТГ» 09.06.2021 року подано митну декларацію №UA110240/2021/002093.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею Державної митної служби України встановлено, що невірно заповнена графа 44 митної декларації, а саме: відсутня інформація про результати лабораторних досліджень - висновок від 17.06.2021 року №1420003700-0439. За результатами лабораторних досліджень: до товару 1, 2 застосовуються остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації. Порушені вимоги наказу Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 року №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу. Декларантом протягом строків, встановлених статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, не подано письмове звернення щодо внесення змін до митної декларації відповідно до положень пункту 4 частини 4 статті 54 та статті 269 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ.

За результатами перевірки митної декларації з доданими до неї документами від 09.06.2021 року Дніпровська митниця Держмитслужби прийняла рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2021/00056 від 09.06.2021 року, якою відмовила у прийняті поданої митної декларації.

Також, 09.06.2021 року з метою митного оформлення ввезеного товару, АТ «Гідросила МЗТГ» подано тимчасову електронну митну декларацію №UA110240/2021/002104 для проведення експертиз щодо ідентифікації товару та визначення законності нарахування та сплати на цей товар антидемпінгового мита у розмірі 15,21 %, відповідно до якої до ввезення задекларовано:

- товар № 1 - прутки з легованої сталі марки 20Х,40Х гарячекатані. Прямі відрізки круглого поперечного перерізу не укладені в бунти діаметром 26 мм, 32 мм, 36 мм. Не мають виїмок, виступів, борозен або інших рельєфів поверхні, одержаних у процесі прокатування. Прутки є прокатом сортовим сталевим гарячекатаним круглим. Прутки не є арматурним прокатом (арматурою) або катанкою, товар № 2 - прутки із нелегованої сталі марки 45 (ГОСТ 1050-2013) гарячекатані, не ковані. Прямі відрізки круглого поперечного перерізу не укладені в бунти діаметром 40 мм. Не мають виїмок, виступів, борозен або інших рельєфів поверхні, одержаних у процесі прокатування. Прутки є прокатом сортовим сталевим гарячекатаним круглим. Прутки не є арматурним прокатом (арматурою) або катанкою.

В п. 47 цієї декларації зазначено про нарахування на вказаний товар антидемпінгового мита у розмірі 15,21 %.

При цьому, 08.06.2021 року відібрані проби (зразки) вказаного товару з метою його ідентифікації та визначення чи є цей товар арматурою, катанкою, про складено відповідний акт взяття проб (зразків) товарів.

Висновком Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади» № 14 від 29.06.2021 року визначено, що надана на дослідження проба товару:

- круг діаметрами 32 та 40 мм зі сталі марки 45, має всі ознаки виду продукції прокат сортовий сталевий гарячекатаний круглий, виготовлений за ГОСТ 1050-2013 і ГОСТ 2590-2006, та не є арматурою чи катанкою.

Враховуючи висновок, 30.06.2021 року АТ «Гідросила МЗТГ» подано додаткову митну декларацію №UA110240/2021/002394 для остаточного оформлення товару, з урахуванням отриманого висновку і протоколів випробування отриманих від Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади».

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею Державної митної служби України встановлено, що невірно заповнена графа 47 митної декларації, а саме: невірно заповнено спосіб розрахунку, щодо повернення сплаченого за тимчасовою МД антидемпінгового мита по товару № 1 код товару 7228306900, та товару № 2 код товару 7214997900 опис якого відповідає опису товару зазначеному у рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.04.2018 року № АД-390/2018/4411-05, яким внесено зміни в Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28.12.2017 року №АД-382/2017/4411-05. Відсутні підстави для повернення сплаченого раніше антидемпінгового мита по тов. № 1 та по тов. № 2. Порушені вимоги Наказу Міністерства фінансів від 30.05.2012 року №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу. Декларантом протягом строків, встановлених статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, не подано письмове звернення щодо внесення змін до митної декларації відповідно до положень пункту 4 частини 4 статті 54 та статті 269 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI».

За результатами перевірки митної декларації з доданими до неї документами від 30.06.2021 року Дніпровська митниця Держмитслужби прийняла рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2020/00058 від 30.06.2021 року, якою відмовила у прийняті поданої митної декларації.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2021/00056 від 09.06.2021 року та №UA110240/2021/00058 від 25.01.2021 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить с наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу наведених правових норм також вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, частиною 1 ст.275 МК України визначено, що у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: 1) спеціальне мито; 2) антидемпінгове мито; 3) компенсаційне мито; 4) додатковий імпортний збір.

Відповідно до ч.4 ст. 275 МК України, антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об`єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 року № 330-XIV (далі - Закон №330) антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об`єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).

Частиною 5 ст.5 Закону № 330 визначено, що комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує та контролює їх виконання. У голосуванні за прийняття відповідного рішення можуть брати участь тільки члени Комісії. Акти Комісії, зокрема щодо проведення антидемпінгового розслідування та застосування антидемпінгових заходів, є обов`язковими для виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону № 330, попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів), у тому числі мита, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів. Щодо імпорту товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися антидемпінгове та компенсаційне мито.

28 грудня 2017 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» розглянула подані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України матеріали про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації.

За результатами такого розгляду Комісія зробила позитивний висновок та відповідно до статті 16 Закону № 330 Комісія прийняла рішення №АД-382/2017/4411-05, згідно з яким вирішила застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, що має такий опис:

арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанка діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодами 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 20 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, 7213 99 10 00, 7213 99 90 00, 7214 20 00 00, 7214 99 10 00, 7214 99 39 00, 7214 99 50 00, 7214 99 79 00, 7214 99 95 00, 7227 20 00 00, 7227 90 10 00, 7227 90 50 00, 7227 90 95 00, 7228 20 91 00, 7228 20 99 00, 7228 30 20 00, 7228 30 69 00, 7228 30 89 00.

Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п`ять років шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну товару, опис якого зазначено вище, з Російської Федерації у розмірі 15,21 %.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 02 січня 2018 року № 68/7/99-99-19-04-01-17 остаточне антидемпінгове мито справляється органами доходів і зборів (митницями) України відповідно до опису товару та незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів) через 60 днів з дня опублікування повідомлення про прийняте рішення (тобто з 28 лютого 2018 року).

20 квітня 2018 року за результатами розгляду Комісією звернень від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо адміністрування антидемпінгового мита та надання роз`яснень опису товару, який має бути об`єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, до рішення Комісії №АД-382/2017/4411-05 внесено зміни в частині опису товару, зокрема пункт 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року викладено в такій редакції: застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, що має такий опис:

арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанка діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), а саме: прутки гарячекатані (у тому числі й прутки, що отримані гарячим волочінням та гарячим пресуванням), які мають однаковий (у тому числі й періодичний) суцільний круглий поперечний переріз за всією довжиною, з вуглецевої та інших легованих сталей, у тому числі укладені в бунти чи розрізані на відрізки, що можуть мати вм`ятини, ребра, канавки або інші рельєфи, створені під час прокатування з подальшою обробкою чи без неї (за винятком прутків з автоматної, швидкорізальної та інструментальної сталі, кованих, холодного деформування або оброблення у холодному стані та кутиків, фасонних та спеціальних профілів з легованої сталі, порожнистих прутків та брусків для буріння), що можуть класифікуватися згідно з УКТЗЕД за кодами 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 20 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, 7213 99 10 00, 7213 99 90 00, 7214 20 00 00, 7214 99 10 00, 7214 99 39 00, 7214 99 50 00, 7214 99 79 00, 7214 99 95 00, 7227 20 00 00, 7227 90 10 00, 7227 90 50 00, 7227 90 95 00, 7228 20 91 00, 7228 20 99 00, 7228 30 20 00, 7228 30 69 00, 7228 30 89 00.

З наведених положень вбачається, що антидемпінгове мито нараховується на підставі рішення Комісії, а об`єктом його справляння є товар, що відповідає опису згідно з таким рішенням.

Для визначення того, чи є спірний товар (операції з імпорту) об`єктом застосування антидемпінгових заходів належить встановити наявність наступних умов: 1) походження з Російської Федерації; 2) товар згідно кодів УКТ ЗЕД за переліком згідно рішення Комісії № АД-382/2017/4411-05; 3) товар, що за описом являє арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанку діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), згідно з пунктом 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року №АД-382/2017/4411-05.

Отже, суд зазначає, що для застосування антидемпінгового мита не достатньо лише товарної класифікації за кодом УКТЗЕД без співпадіння товару по опису згідно рішення Комісії, оскільки рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів приймається в результаті проведення відповідно до процедур, визначених Законом №330, антидемпінгового розслідування відносно товару, який є об`єктом відповідного розслідування (п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 330).

Ініціювання такого розслідування відбувається шляхом подання в порядку статті 12Закону № 330скарги національним товаровиробником, з обов`язковим зазначенням товару, (включаючи його повний опис), про який стверджується, що він є об`єктом демпінгу.

Суд зазначає, що рішення Комісії № АД-382/2017/4411-05 від 28 грудня 2017 року прийняте відносно конкретно визначеного товару, опис якого наведено в рішенні і який може класифікуватись за визначеними в ньому кодами УКТ ЗЕД.

Зазначене не свідчить про те, що всі товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД за переліком згідно рішення Комісії, є об`єктами антидемпінгових заходів, що суперечило б суті і змісту антидемпінгових процедур і заходів, регламентованих Законом № 330.

В Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності товари систематизовано за товарними групами (перші 2 знаки), позиціями (перші чотири знаки), підпозиціями (перші шість знаків), категоріями (перші вісім знаків), підкатегоріями (десять знаків). Підкатегорія - це найбільш деталізований рівень класифікації, який, проте, включає обмежене відповідним описом коло товарних класифікацій, а не виключний їх перелік. Відтак, під зазначеними у рішенні Комісії №АД-382/2017/4411-05 кодами УКТ ЗЕД класифікуються як товари, що підпадають під дію рішення, так і ті, що не підпадають.

При визначенні того, чи є товар демпінговим, недостатньо застосовувати опис товару за УКТ ЗЕД.

Опис конкретної продукції (в тому числі арматурного прокату), вимоги щодо, зокрема, якісних характеристик, хімічного складу, призначення і сфер використання окремих видів продукції тощо визначаються нормативними документами (державними і міждержавними стандартами), затвердженими у встановленому законодавством порядку, положення яких дозволяють оцінити відповідність об`єктів стандартизації своєму призначенню.

Також, суд зазначає, що згідно із п.1 графи 31 декларації митної вартості, товар який ввозився на митну територію України, згідно висновку Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади», а саме: круг діаметрами 32 та 40 мм зі сталі марки 45, має всі ознаки виду продукції прокат сортовий сталевий гарячекатаний круглий, виготовлений за ГОСТ 1050-2013 і ГОСТ 2590-2006, та не є арматурою чи катанкою.

Встановлені обставини свідчать про протиправність висновку митного органу про застосування антидемпінгових заходів до товарів, які ввозились позивачем.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що товар, який підлягав декларуванню, підпадає під дію антидемпінгових заходів відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №АД-390/2018/4411-05 від 26.04.2018 року або доказів того, що відомості надані декларантом є неповними чи недостовірними чи доказів відсутності обов`язкових реквізитів в електронній митній декларації чи подання митної декларації з порушенням вимог встановлених митним законодавством як того вимагає ст. 264 МК України.

Крім того, в силу приписів статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пукти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з ч.7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

З оскаржуваних карток вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору без застосування антидемпінгового мита.

Будь-яких доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Світанок» митної вартості товару судом не встановлено.

При цьому, позивач при подані митних декларацій №UA110240/2021/002093 від 09.06.2021 року та №UA110240/2021/002394 від 30.06.2021 року надав докази того, що задекларований товар не відноситься до такого, який повинен підпадати під дію антидемпінгових заходів.

За таких обставини, суд дійшов висновку, що картки про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2021/00056 від 09.06.2021 року та №UA110240/2021/00058 від 30.06.2021 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності карток відмови Дніпровської митниці Держмитслужби, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4 540,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №5015 від 31.08.2021 року.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4 540,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 24.12.2021 року по 12.01.2022 року у відпустці, текст рішення суду складений першого робочого дня - 13.01.2022 року.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Гідросила МЗТГ» (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, буд. 59, код ЄДРПОУ 00235814) до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування карток відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110240/2021/00056 від 09.06.2021 року та №UA110240/2021/00058 від 30.06.2021 року.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Гідросила МЗТГ» (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, буд. 59, код ЄДРПОУ 00235814) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець