Рішення № 103183131, 24.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Справа № 160/19100/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) щодо припинення виплати допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на дітей одинокій матері з липня 2020 року;

- визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) щодо відмови, викладеної в листі за № 7/7-1791 від 23.09.2021 року, в поновленні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплати допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року;

- зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року з виплатою недоотриманих сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітніх дітей, ОСОБА_1 , яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, позивач вважає, що відповідач протиправно припинив їй виплату допомоги на дітей одиноким матерям.

24.11.2021 року о суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування позиції зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про призначення допомоги на дітей одиноким матерям із заявою від 02.07.2013 № 738, 20.01.2016 № 109, 29.07.2016 № 930, 31.01.2017 № 291, 07.06.2017, від 05.12.2017 вх. № 738; 05.06.2018 вх. № 563, 03.12.2018 вх. № 1496, 03.06.2019 вх. № 109, 05.12.2019 № 1635.

Відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII , та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (надалі - Порядок № 1751, діючий на час звернення) на підставі наданих документів, ОСОБА_1 була призначена допомога на дітей одиноким матерям, яку вона отримувала на протязі з вересня 2017 року по 30.06.2020.

Відповідно до Постанови КМ України № 211 від 11.03.2020 в країні введено карантин з 12.03.2020. В зв`язку з введенням карантину згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 264 від 08 квітня 2020 ОСОБА_1 в автоматичному режимі виплачувалась допомога на дітей одиноким матерям (розпорядження від 20.05.2020 про продовження строку виплати допомоги на червень 2020).

Постановою Кабінету Міністрів № 632 від 22.07.2020 було внесено зміни до Порядку № 1751, який доповнено пунктом 35-1 - застосовується з липня 2020, згідно якого допомога на дітей одиноким матерям, яку призначено за умовами, що діяли до 30 червня 2020 (включно), виплачується до закінчення строку її призначення.

Отже з 1 липня 2020 року допомога на дітей одиноким матерям призначається за новими умовами.

Також пункт 35 Порядку № 1751 викладено в новій редакції:

Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація); 3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; 4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку; 5) копія свідоцтва про народження дитини

У відповідності до п. 34 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців Попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям (далі - період, за який враховується дохід).

Отже, за умовами призначення допомога на дітей одиноким матерям, з 01.07.2020 вимагає звернення до органу із визначеним переліком документів при відповідності всім умовам для такого призначення.

В зв`язку зі змінами в Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, 21.07.2020 року позивач подала до управління заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям в якій зазначила, що не працює, не навчається, в центрі зайнятості не перебуває, як приватний підприємець не зареєстрована. Згідно трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 звільнена з ПАТ «Кондитерська фабрика АВК».

Позивач в розділі II Декларації про доходи та майновий стан осіб надала дані про відсутність у неї за період з 01.12.2019 по 31.05.2020 доходів, крім аліментів. Про відсутність доходів у позивача за період з грудня 2019 по 30.06. 2020 свідчить інформація відомостей про доходи з програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ від 08.04.2020, та інформація з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків про джерела та суми отриманих доходів фізичних осіб.

Керуючись пунктом 35, 35-2 Порядку № 1751 рішенням управління від 29.07.2020 року ОСОБА_1 здійснено розрахунок допомоги на дітей одиноким матерям за червень 2020 року та відмовлено в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020, в зв`язку з відсутністю права з 01.07.2020 (не працевлаштована, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, відсутні доходи за період за який враховуються доходи).

Відповідно до п.2 Постанови № 264 встановлено, що орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів.

Перерахунок проводиться з місяця виплати допомоги, яку продовжено відповідно до підпунктів 1 і 3 пункту 1 постанови, але не раніше ніж з місяця встановлення карантину.

За таких обставин, вважаємо, що управління діяло на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, отже підстави для задоволення позову відсутні.

Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги до управління є недоречними та безпідставними.

Щодо розподілу судових витрат відповідач зазначив наступне. Так, адвокатом Скибою В.В. раніше надавалась правнича допомога позивачу по справі № 160/13242/20, в якій були аналогічні вимоги та рішенням суду від 20.01.2021 поновлення виплат з липня 2020 року та стягнення судових витрат на правничу допомогу позивачу було відмовлено. В даній позовній заяві адвокатом Скибою В.В. передруковано позовні вимоги із позовної заяви по справі № 160/13242/20. Відтак, що витрати позивача на надання правничої допомоги були марними.

Також, 24.11.2021 року Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради до суду надано заяву про залишення позову без розгляду з огляду на приписи п. 5 ст. 240 КАС України. Дана заява аргументована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі №160/13242/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, в частині позовних вимог щодо поновлення виплат допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 14.06.2021 року.

Перевіривши дану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі №160/13242/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо встановлення переплати соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. у розмірі:

- допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн.;

- державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8322,72 грн.

Визнано протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської щодо самостійного утримання з допомоги на дітей одиноким матерям переплати соціальної допомоги.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49051, м. Дніпро, просп. Петра Калнишевського, буд. 55, код ЄДРПОУ 42788389) 933,12 грн. самостійно утриманої допомоги на дітей одиноким матерям.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5885,6 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2942,8 грн.

В той же час, відмовляючи в задоволенні вимоги в частині щодо зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року, суд виходив з того, що за умовами призначення допомога на дітей одиноким матерям, з 01.07.2020 вимагає звернення до органу призначення із визначеним перелікам документів при відповідності всім умовам для такого призначення. Судом не встановлено факту такого звернення позивачем та протиправної відмови у її призначенні.

Натомість, у нашому випадку, є відповідні докази про те, що 21.07.2020 року позивач подала до управління заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям в якій зазначила, що не працює, не навчається, в центрі зайнятості не перебуває, як приватний підприємець не зареєстрована. Тож, згідно трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 звільнена з ПАТ «Кондитерська фабрика АВК». Позивач в розділі II Декларації про доходи та майновий стан осіб надала дані про відсутність у неї за період з 01.12.2019 по 31.05.2020 доходів, крім аліментів. При цьому, рішенням управління від 29.07.2020 року ОСОБА_1 здійснено розрахунок допомоги на дітей одиноким матерям за червень 2020 року та відмовлено в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020, в зв`язку з відсутністю права з 01.07.2020 (не працевлаштована, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, відсутні доходи за період за який враховуються доходи). Крім того, в матеріалах справи є факт підтвердження також звернення представника позивача Скиби В.В. до відповідача із заявою від 15.09.2021 року щодо поновлення ОСОБА_1 припиненої виплати допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року.

Отже, в задоволенні заяви Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про залишення позову без розгляду слід відмовити.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 року зазначена вище справа розподілена та 19.10.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 22.10.2021 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано від Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію справи відносно ОСОБА_1 щодо призначення та виплати їй соціальної допомоги; письмові та обґрунтовані пояснення щодо припинення виплати допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на дітей одинокій матері з липня 2020 року та надати рішення щодо припинення такої допомоги в разі його прийняття. Вказані витребувані письмові докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 26.11.2021 року. Судом попереджено Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.

Так, за реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі №160/13242/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо встановлення переплати соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. у розмірі:

- допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн.;

- державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8322,72 грн.

Визнано протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської щодо самостійного утримання з допомоги на дітей одиноким матерям переплати соціальної допомоги.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49051, м. Дніпро, просп. Петра Калнишевського, буд. 55, код ЄДРПОУ 42788389) 933,12 грн. самостійно утриманої допомоги на дітей одиноким матерям.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5885,6 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2942,8 грн.

Означене судове рішення набрало законної сили 14.06.2021 року.

Під час прийняття судового рішення від 20.01.2021 року у справі №160/13242/20 судом було встановлено наступне.

Так, позивач ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, виховує доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач отримує державну допомогу на дітей одиноким матерям та державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.12.2017 року.

З грудня 2017 року ОСОБА_1 отримує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок примусового виконання виконавчого листа №175/1752/17 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року в рамках виконавчого провадження №546162 Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). З березня 2020 року отримує аліменти в порядку п.3 ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом самостійного надсилання виконавчого документа безпосередньо підприємству, з яким боржник знаходиться в трудових відносинах.

В серпні 2020 року ОСОБА_1 від Лівобережного управління отримала лист №П-75/1 від 12.08.2020 року про те, що на запити Лівобережного управління отримано відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми отриманих доходів та довідки з державної виконавчої служби щодо розміру отриманих аліментів. З вказаних документів Лівобережне управління зробило висновок, що розмір аліментів збільшився.

Рішенням Лівобережного управління від 18.12.2019 року здійснено перерахунок за період з 01.12.2017 року по 30.11.2019 року допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. В результаті перерахунку Лівобережним управлінням встановлена переплата за період з 01.12.2017 року по 30.11.2019 року у розмірі 8928,90 грн., а саме: допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн. та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8322,72 грн.

Станом на 11.08.2020 року залишок переплати складав 7995,78 грн., у зв`язку з утриманням з допомоги на дітей одиноким матерям щомісячно по 20%.

Згідно довідки Лівобережного управління від 08.10.2020 року №1538/2, ОСОБА_1 припинено виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року. Таким чином, з довідки встановлено, що Лівобережним управлінням за період з 18.12.2019 року по 11.08.2020 року самостійно утримано з допомоги позивача на дітей одиноким матерям 8928,90 - 7995,78 = 933,12 (грн.).

Не погодившись з відповідними діями відповідача, в тому числі і щодо припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям, позивач звернулась до Дніпропетровського окружного суду з позовом

Як убачається із матеріалів справи, та про що зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 була призначена допомога на дітей одиноким матерям, яку вона отримувала на протязі з вересня 2017 року по 30.06.2020.

Відповідно до Постанови КМ України № 211 від 11.03.2020 в країні введено карантин з 12.03.2020. В зв`язку з введенням карантину згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 264 від 08 квітня 2020 ОСОБА_1 в автоматичному режимі виплачувалась допомога на дітей одиноким матерям (розпорядження від 20.05.2020 про продовження строку виплати допомоги на червень 2020).

21.07.2020 року позивач подала до управління заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям в якій зазначила, що не працює, не навчається, в центрі зайнятості не перебуває, як приватний підприємець не зареєстрована. Згідно трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 звільнена з ПАТ «Кондитерська фабрика АВК».

Позивач в розділі II Декларації про доходи та майновий стан осіб надала дані про відсутність у неї за період з 01.12.2019 по 31.05.2020 доходів, крім аліментів. Про відсутність доходів у позивача за період з грудня 2019 по 30.06. 2020 свідчить інформація відомостей про доходи з програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ від 08.04.2020, та інформація з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків про джерела та суми отриманих доходів фізичних осіб.

Керуючись пунктом 35, 35-2 Порядку № 1751 рішенням управління від 29.07.2020 року ОСОБА_1 здійснено розрахунок допомоги на дітей одиноким матерям за червень 2020 року та відмовлено в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020, в зв`язку з відсутністю права з 01.07.2020 (не працевлаштована, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, відсутні доходи за період за який враховуються доходи).

15.09.2021 року представник позивача Скиба В.В. звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: 1) добровільно виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі №160/13242/20, яке набрало законної сили 14.06.2021 року щодо повернення самостійно утриманої допомоги на дітей одиноким матерям у розмірі 933,12 грн.; Грошові кошти слід перераховувати по реквізитам: рахунок одержувача № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приват Банк» м. Київ, Україна, РНОКПП НОМЕР_1 . Поповнення рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 ; 2) поновити ОСОБА_1 припинену виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року; 3) про результати розгляду письмового звернення прошу письмово повідомити представника за адресою : АДРЕСА_2 .

Листом від 23.09.2021 року №7/7-1791 Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради повідомило представнику позивача про те, що Управлінням скасовано рішення щодо виставлення суми надміру виплачених коштів за період з 01.12.2017 по 30.11.2019 по допомозі на дітей одиноким матерям у розмірі 606,18 грн та по державній соціальній допомозі малозабезпеченим сім`ям у розмірі 8322,72 грн; сума утриманої допомоги на дітей одиноким матерям у розмірі 933,12 грн зарахована 04.06.2021 ОСОБА_1 на особовий рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Судом не винесено рішення щодо поновлення ОСОБА_1 виплати допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року. Отже, Управлінням в повному обсязі виконано рішення суду. З 01.07.2020 року Кабінетом Міністрів України до вищезазначеної постанов внесено зміни постановою від 22 липня 2020 № 632 " Деякі питання виплати державної соціальної допомоги", в якій зазначено, що допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» одним з видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога на дітей одинокім матерям.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення. Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Умови призначення і виплати видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлені «Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», який затверджено постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1751 (далі - Порядок №1751).

Згідно із п. 36 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно. Допомога виплачується протягом шести календарних місяців. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини. У разі припинення дії обставин, передбачених абзацами четвертим - десятим і дванадцятим - чотирнадцятим цього пункту, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин. Виплата допомоги припиняється або зупиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування за поданням центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді або уповноваженої особи, визначеної виконавчим органом ради об`єднаної територіальної громади, до органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ХІ внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», а саме Розділ VIII Прикінцеві положення доповнено пунктом 15-1 у такій редакції: Установити, що визначені статтею 6 цього Закону строки звернення щодо призначення державної допомоги сім`ям з дітьми продовжуються на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та один місяць після дати його завершення.

Таким чином, згідно з вищевказаною норми Закону, строки звернення щодо призначення допомоги на дітей одиноким матерям продовжуються на період здійснення заходів щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Дія карантину, встановленого постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» триває.

Посилання відповідача на положення постанови КМУ № 632 від 22 липня 2020 року «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» судом не приймаються, оскільки, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, право позивача на отримання допомоги одинокій матері є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, суд вважає, що відповідач протиправно припинив виплату позивачу допомоги на дітей одиноким матерям, а тому позовні вимоги про зобов`язання поновлення виплати такого виду соціальної допомоги з 01 липня 2020 з виплатою недоотриманих сум, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивачки в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2317753182.1 від 26.10.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

Позивачем в позовній заяві ставиться питання щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору №10 від 19.05.2016 року;

- копію додаткової угоди №1 від 19.05.2019 року до договору №10 від 19.05.2016 року;

- копію додаткової угоди №2 від 01.10.2021року до договору №10 від 19.05.2016 року;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги від 30.09.2021 року (серія АЕ №1094772) на представництво інтересів у суді як адвоката Скиби В.В.;

- копію свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю № 1439 від 26.09.2005 року адвоката Скиби В.В.;

- копію рахунку від 13.10.2021 року на суму 2000 грн.;

- копію акту виконаних робіт від 13.10.2021 року по договору №10 від 19.05.2016 року;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №10 від 13.10.2021 року на суму 2000 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/19100/21 в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №160/19100/21 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 1000,00 гривень.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Відтак, вказана сума у розмірі 1000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. підлягають стягненню з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) щодо припинення виплати допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на дітей одинокій матері з липня 2020 року.

Визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) щодо відмови, викладеної в листі за № 7/7-1791 від 23.09.2021 року, в поновленні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплати допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року.

Зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року з виплатою недоотриманих сум.

Стягнути з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник