Ухвала суду № 103173985, 04.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/191/22

04 лютого 2022 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., , перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування тимчасового обмеження на право виїзду,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2022 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування тимчасового обмеження на право виїзду.

Ухвалою від 18 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом 1) сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. та подати докази такої сплати; 2) подати до суду заяву про поновлення строку звернення з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

31.01.2022 представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку та надання квитанції про сплату судового збору. Зазначив, що ОСОБА_1 не могла подати даний позов швидше, оскільки до 19.10.2020 перебувала за межами кордону України та їй не було відомо про наявність даного тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон Держави Україна. Вказав, що ОСОБА_1 перетнула державний кордон України 19.10.2020 в`їхала через пункт пропуску Шегині, що підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України №921/789/0 від 13.01.2021. Враховуючи тривале перебування ОСОБА_1 за межами території України до 19.10.2020, вважає цю обставину поважною для поновлення строку звернення з даним позовом до суду. Також, до вказаної заяви долучила квитанцію про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.

Так, позовна заява була залишена без руху, оскільки суд дійшов висновки про її подання до суду з пропуском строку звернення, встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), без подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Згідно частини другої ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 287 КАС України, передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Згідно з частиною першою вказаної статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини другої ст.287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що станом на дату подання заяви, заборона про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не знята.

Позивач вважає, що оскільки судовий наказ, який став підставою для звернення державного виконавця із даним клопотанням про обмеження прав боржника - повернуто стягувачу, а виконавче провадження закінчено, то це є підставою для скасування тимчасового обмеження, накладеного судовим рішенням.

Відповідно до листа №8114 від 17.05.2021 року Теребовлянського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ), виконавчий лист № 2-630/2009 стосовно боржника ОСОБА_1 іпн НОМЕР_1 - в даний час в відділі не перебуває.

З даного листа також вбачається, що виконавчий лист №2-630/2009 стосовно боржника ОСОБА_1 повернений стягувачу у відповідності до постанови про повернення в/д №50229287 від 30.06.2017.

Відтак, суд вважає, що позивач могла дізнатися про порушення своїх прав з моменту отримання постанови про повернення в/д №50229287 від 30.06.2017, та саме з дати отримання вказаної постанови розпочинається процесуальний строк оскарження дій державного виконавця щодо нескасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до адміністративного суду в порядку, визначеному ст.287 КАС України.

При цьому, з даним позовом до суду позивач звернулася 13.01.2022, що, на думку суду, свідчить про пропуск строку, передбаченого пунктом 1 частини другої ст.287 КАС України.

Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, представник позивача зазначає, що позивач не могла звернутися з даним адміністративним позовом швидше, оскільки до 19.10.2020 перебувала за межами кордону України, та їй не було відомо про наявність даного тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон Держави Україна. Вказав, що ОСОБА_1 перетнула державний кордон України 19.10.2020, в`їхала через пункт пропуску Шегині, що підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України №921/789/0 від 13.01.2021.

Стосовно такого доводу, суд зазначає, що стороною позивача не подано до суду належним чином засвідченої копії закордонного паспорту позивача з метою аналізу відтисків віз, відтак суд позбавлений можливості належним чином встановити факт виїзду позивача за межі України та факт в`їзду в Україну.

Суд також звертає увагу, з довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.01.2021 №921/789/20 вбачається, що інформація у ній міститься щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим, у період з 13.01.2018 по 13.01.2021 (протягом трьох років), громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, представником позивача не подано до суду жодних доказів, що підтверджують отримання нею постанови про повернення в/д №50229287 від 30.06.2017.

Таким чином, наведені представником позивача обставини не спростовують обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, про що суду також не подано належних доказів.

Отже, на переконання суду, позивачем не в повному обсязі усунено недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачеві.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи ОСОБА_1 до Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування тимчасового обмеження на право виїзду повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дерех Н.В.