Рішення № 103171269, 24.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року справа № 580/9490/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря судового засідання Овсієнко Г.О, розглянувши у письмовому порядку за правилами правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/9490/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 40108667)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, постановлено рішення.

12.11.2021 вх. 44429/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, додаткової відпустки за 2021 рік як працівнику, який має двох або більше дітей та додаткової відпустки за досягнення п`ятирічного стажу служби за 2015-2021 роки.

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, додаткової відпустки за 2021 рік як працівнику, який має двох або більше дітей та додаткової відпустки за досягнення п`ятирічного стажу служби за 2015-2021 роки

Ухвалою від 21.12.2021 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи (письмове провадження).

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначила, що проходила службу в органах внутрішніх справ з 07.05.2007 до 06.11.2015 та в Національній поліції з 07.11.2015 до 12.05.2021, звільнена з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Звенигородського районного відділу поліції ГУНП В Черкаській області наказом ГУНП в Черкаській області від 07.05.2021 № 147 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу). На момент звільнення позивач не використала щорічну основну відпустку за 2020 рік тривалістю 12 днів, додаткову оплачувану відпустку тривалістю 8 календарних днів за кожний повний календарний рік служби, а також додаткову оплачувану відпустку працівникам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років тривалістю 10 календарних днів за 2021 рік. Компенсації за невикористані календарні дні відпусток не отримувала.

Відповідач позов не визнав, 10.01.2022 надав письмовий відзив, згідно якого вказав, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції з 07.11.2015 до 07.05.2021. Під час звільнення згідно наказу ГУНП в Черкаській області від 07.05.2021 № 147 позивачеві виплачено компенсацію за 13 діб щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час в 2021 році. Посилаючись на норми Закону України «Про Національну поліцію», відповідач вказав, що грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення , а виплату компенсації за попередні роки не передбачено. У наказі № 147 о/с від 07.05.2021 вказано виключно про виплату компенсації за відпустку, належну в році звільнення та вказаний наказ ОСОБА_1 не оскаржувала, підстави для виплати компенсації за невикористані дні основної відпустки в 2020 році, додаткової відпустки працівнику, яка має двох або більше дітей, відсутні. Щодо додаткових відпусток за досягнення п`ятирічного строку служби в поліції за 2015-2021 роки, то позивач набула право на отримання відповідної відпустки в 2017 році та відбула відповідні дні до 2019 року включно, компенсацію за невідбуті дні додаткової відпустки за 2021 рік позивач отримала під час звільнення.

10.01.2022 вх.1166/22 відповідач надав клопотання про залишення позову без розгляду: у листопаді позивачу надано відповідь і повідомлено про компенсацію за 13 діб щорічної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році. Позивач звернулась не про стягнення належної суми, а про бездіяльність, тому строки за ст.233 КЗпП України не застосовуються.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будьяких правовідносинах, ВП ВС у справі № 522/1528/15ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту.

Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.

Один з батьків має право на додаткову соціальну відпустку за умови, що інший з подружжя в поточному календарному році не скористався своїм правом на цю відпустку. Надання додаткової соціальної відпустки жінці в період її перебування у відпустці для догляду за дитиною та/або у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами законодавством про працю не передбачено (лист Мінекономіки від 01.07.2021 № 4712-06/34401-07). Під час прийняття на роботу на кожного працівника оформлюють особову картку. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до соціальних відпусток. Відпустка надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» отримати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на дітей працівник має право тільки в разі звільнення. Згідно зі ст. 116 КЗпП компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки роботодавець повинен виплатити працівниці в день звільнення з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, позаяк йдеться і про 2021 рік (рік звільнення позивача зі служби) щодо компенсації за додаткову невикористану відпустку та дотримання відповідачем принципу належного самоврядування (у відзиві не йдеться про 2016 рік) з урахуванням обставин причини звільнення - через хворобу.

Згідно частини 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580), Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96), Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 93 Закону № 580 тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.

Судом встановлено, що наказом від 07.05.2021 № 147 о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби через хворобу (п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону), позивачеві здійснено виплату за 13 діб невикористаної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік.

02.11.2021 позивач звернулася до відповідача про надання відомостей про залишок невикористаної відпустки за час проходження служби в поліції.

Листом відповідача від 15.11.2021 позивача повідомлено, що компенсація за невикористані дні відпустки в 2021 році виплачена під час звільнення за фактично відпрацьований у році звільнення час, компенсація за попередні роки не передбачена.

Суд зазначає, що відповідно до вимог Закону №580, що є спеціальним законодавством та Порядку №260, що належать застосуванню під час вирішення спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки з ініціативи відповідача не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Також передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та право на його оскарження в частині або повністю.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлений у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 808/2122/18 (ЄДРСР 88507235).

Оцінюючи позовну вимогу про виплату позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки особам, що мають двох або більше неповнолітніх дітей, суд зазначає таке.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, що можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно із черговою відпусткою наступного року. У наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує (№ 580/5306/21 ЄДРСР 101988826).

У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 N 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що під час розгляду та вирішення конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин належать застосуванню приписи КЗпП України і Закон № 504/96-ВР. Згідно ст. 19 Закону №504/96-ВР одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73Кодексу законів про працю України).

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача двох неповнолітніх дітей: дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), проте до відзиву не надано особової/облікової картки службовця, не повідомлено про наявність копій свідоцтв про народження у розпорядженні відповідача, про час перебування у відпустці для догляду за дітьми та/або у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, не мотивовано про несприянні особі у реалізації прав людини.

Відповідач в 2020-2021 роках додаткової відпустки не використовувала, що підтверджується листом відповідача від 12.11.2021. У відзиві щодо додаткової відпустки за період 2015-2021 у зв`язку із стажем служби зазначено без надання підтвердних документів і обгрунтування: з 07.11.2015 по 31.12.2015 позивач не мала права на додаткову оплачувану відпустку; за 2017 мала право на 5 діб - відпустку використала; за 2018 мала право на 1 добу - відпустку використала; за 2019 мала право на 7 діб - відпустку використала; за 2021 мала право на 3 доби - отримала компенсацію, проте не окреслено 2016 і 2020 та не надано накази/розпорядження, відомості про облік робочого часу та інші документи на підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки щодо регулювання спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.

Представником відповідача 10.01.2022 вх. 1166/22 заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду. Відповідач посилається на пропущення шестимісячного строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, вказуючи, що позивач дізналася про порушення свого права з час звільнення 12.05.2021, проте не зазначає про собливості проходження публічної служби і спеціальні строки.

Згідно ч. 5 ст. 121 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, варто звернути увагу, що йдеться про протиправну бездіяльність з боку відповідача у розгляді звернення позивачки у контексті сприяння у реалізації прав особи відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" і принципи належного врядування з огляду на найкращі інтереси дітей щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, а також додаткової відпустки за досягнення п`ятирічного стажу роботи в поліції за 2015-2021 роки, позаяк органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас наявність у позивачки двох неповнолітніх дітей дає правові підстави для надання їй додаткової відпустки, передбаченої нормами загальної дії – Законом України «Про відпустки», за певних умов, що не перевірені відповідачем, відтак позов належить задовольнити частково.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо неналежного розгляду заяви від 02.11.2021 ОСОБА_1 , яка має двох дітей та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути повторно заяву від 02.11.2021 ОСОБА_1 щодо грошової компенсацію за невикористані дні відпустки відповідно до вимог законодавства з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для розподілу витрат із сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 258, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо неналежного розгляду заяви від 02.11.2021 ОСОБА_1 , яка має двох дітей.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2021 щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки відповідно до вимог законодавства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області [вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 40108667].

Судове рішення складене 24.01.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА