Рішення № 103171268, 20.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року справа № 580/9901/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря Овсієнко Г.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/9901/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач – не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

22.11.2021 вх. 46158/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження з 05.03.2019 ОСОБА_1 максимального розміру пенсії за вислугу років десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб під час здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки від 05.04.2021 № 9/1-17;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно оновленої довідки від 05.04.2021 № 9/1-17 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України без обмеження розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 26.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 08.12.2021, 12.01.2022 – закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.01.2022.

Позивач правомірно стверджує, що відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, проте не надає власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав на виконання п. 11 ч.1 ст.160 КАС України.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що у липні 2021 року за місцем реєстрації позивача надійшла оновлена довідка від 27.05.2021 № 9/1-17, що видана на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 580/4256/20 для перерахунку пенсії. Згідно отриманої довідки, на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі № 580/3207/21 позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 05.03.2019 з усіх видів грошового забезпечення, проте із обмеженням максимального розміру пенсії у розмірі 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. 19.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру, на що відповідач листом від 08.11.2021 повідомив, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач незаконно обмежив нарахування та виплату позивачу пенсії максимальним розміром, чим порушив права позивача. У «Прикінцевих та перехідних положеннях» до Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії максимальних розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цього Закону. Пенсія позивачу була призначена 05.06.1997 за вислугу років, а тому обмеження максимальним розміром не поширюється на позивача (Верховний Суд у справах № 522/22798/17, № 127/4267/17, № 591/2109/17).

Відповідач позов не визнав, 20.12.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 580/3207/21 позивачу у листопаді 2021 року здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.04.2021 № 9/1-17 про розмір грошового забезпечення, позаяк з 01.12.2020 загальний розмір пенсії позивача перевищив максимальний, то з цієї дати застосовано обмеження, передбачене Законом № 3668-VI. У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом № 3668-VI і виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ст.2 Закону № 3668-VI обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Верховний Суд не знайшов об`єктивно обґрунтованої мети у такому різному ставленні. В обґрунтуванні своєї позиції відповідач також посилається на схожу практику Верховного Суду та на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 25.01.2012 № 3-рп/2012, від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Представник відповідача зазначає про пропуск строку позивачем для звернення до суду з даним позовом з огляду на той факт, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2021 не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав – перерахунок пенсії з 01.04.2019. Вимога позивача щодо здійснення перерахунку пенсії в основному розмірі 90% грошового забезпечення є передчасною, позаяк перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 05.04.2021 № 9/1-17 ще не здійснювався, право не порушене. Відповідач вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства у межах повноважень, тому у задоволенні позову просив відмовити повністю. 10.01.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про участь справи без участі представника відповідача.

28.12.2021 вх.52796/21 до суду надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що у відзиві відповідач наводить безпідставні доводи. Відповідач помилково зазначає про перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 у той час як у матеріалах справи № 580/3207/21 судами першої та апеляційної інстанцій відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії саме з 05.03.2019. Представник відповідача помилково застосовує ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ у редакції від 24.12.2015, що набрала чинності з 01.01.2016 (чинна до 20.12.2016). У частині твердження відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 08.11.2021, у силу вимог ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ право позивача на перерахунок пенсії у розмірі 100%, без обмеження, є абсолютним і не може бути обмежене будь-яким строком. Відповідач не спростував твердження позивача, просив позов задовольнити повністю. 12.01.2022 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Розбіжними у цій справі є тлумачення застосування під час перерахунку пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами після перерахунку пенсії, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ВС у справі № 580/5962/20 ЄДРСР 102170925 зазначив: положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, що виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме – надання права на отримання пенсії у розмірі, що перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень (п.42). Унаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний (п.46). У частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не належать (п.48). Аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат (п.49).

Європейська соціальна хартія (ратифіковано із заявами Законом України від 14.09.2006 № 137-V, лист Міністерства соціальної політики від 31.03.2017 № 6887/0/2-17/17) передбачає, що кожна особа поважного віку має право на соціальний захист. З метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рiвнi, принаймні на такому, що дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень. У статті 12 Європейської соціальної хартії 1996 року (переглянутій) передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення.

Судом встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення від 09.10.2018 серії НОМЕР_2 позивач отримує пенсію за віком, є інвалідом 2 групи, інвалідність армії.

05.04.2021 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 580/4256/20 позивачу Департаментом з питань виконання кримінальних покарань видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 9/1-17 станом на 05.03.2019, що становить 20 778,43 грн та складається з: посадового окладу – 6563,00 грн, окладу за військовим званням (підполковник внутрішньої служби) – 1410,00 грн, надбавки за вислугу років (45%) – 3587,85 грн, надбавки за особливості проходження служби (36,7%) – 4242,83 грн, премії (75,8%) – 4974,75 грн.

Відповідача за рішенням у справі № 580/3207/21 зобов`язано здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 100% суми підвищення пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум, здійснити відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошові забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 05.03.2019 згідно довідки №9/1-17 від 05.04.2021 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, виходячи з відсоткового значення у розмірі 90% відсотків з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі з надбавки за особливості проходження служби в сумі 4242,83 грн та премії в сумі 4974,75 грн.

На підставі отриманої довідки від 05.04.2021 № 9/1-17 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі № 580/3207/21 позивачу було здійснено перерахунок пенсії з усіх видів грошового забезпечення, проте із обмеженням максимального розміру пенсії у розмірі 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Загальний розмір пенсії, обчисленої із визначеного грошового забезпечення із 05.03.2019 становить 14 970,00 грн: із 01.07.2019 – 15 640,00 грн, із 01.12.2019 – 16 380,00 грн, із 01.07.2020 – 17 120,00 грн, із 01.12.2020 – 17 690,33, із 01.07.2021 – 18540,00 грн, проте з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії розмір пенсії позивача з 01.12.2020 становить 17 690,00 грн.

Варто зазначити, що судовий контроль здійснюється у кожній вирішеній справі (ст.382-383 КАС України), а не шляхом ініціювання нового позову. Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах, ВП ВС у справі № 522/1528/15-ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту.

19.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання рішення суду щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу згідно довідки від 05.04.2021 № 9/1-17 у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.

Листом відповідача від 08.11.2021 № 7896-8045/К-03/8-2300/21 позивача було повідомлено, що 21.10.2021 позивачу було здійснено перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 05.04.2021 № 9/1-17.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Спеціальним Законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262). Законом №2262 держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Велика палата Конституційного суду України розглядає справу за конституційним поданням 142 народних депутатів щодо офіційного тлумачення окремого положення абзацу четвертого преамбули Конституції щодо поняття «гідних умов життя».

Згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон № 3668-VI) (набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому абзацом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

Положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, що виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-I стосовно осіб, у яких розмір пенсії на дату набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме – надання права на отримання пенсії у розмірі, що перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначено, що зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення розуміється у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках.

Встановивши у законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, у тому числі принципів рівності та справедливості (абзаци 1, 2, 3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

Рішення КСУ поширюється на правовідносини, що виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, що виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього (постанова ВП ВС від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19).

Відповідно до висновків Конституційного Суду України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначено: передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників унаслідок втручання держави. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, проте, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховуються усі відповідні обставини справи і з`ясовується: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)). Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте обмеження максимальним розміром пенсій не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, позаяк здійснюються державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Установлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

ВПВС у зразковій справі № 360/3611/20 ЄДРСР 101211541 зазначає: рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, що не був предметом конституційного контролю.

У постанові Пленуму ВСУ від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено: суди під час розгляду конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (п.2).

Відповідно до ч. 4 ст. 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Варто зазначити, що розмір пенсії військових пенсіонерів, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, у переважній більшості є значно вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Встановлення максимального розміру пенсії для військових пенсіонерів не поставило їх у невигідне становище, позаяк право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені засобів для існування та не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на військових пенсіонерів надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. Обмеження не є дискримінаційним, позаяк стосується не лише військових пенсіонерів, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20.

У постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI розмежував пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Довідкою визначено, що станом на 05.03.2019 грошове забезпечення для перерахунку з 01.04.2019 становить 20 778,43 грн.

За рішенням у справі № 580/3207/21 зобов`язано здійснити виплату пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 100% суми підвищення пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум.

Суд дійшов висновку, що варто розмежовувати механізм підвищення пенсії від призначення пенсії та подальших перерахунків у контексті дії частини 1 статті 2 Закону № 3668-VI, тому до регулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаної статті, що встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи зміст позовних вимог у контексті обраного позивачем способу захисту, зважаючи на право позивача використання інституту судового контролю у справах №580/3207/21 та № 580/4256/20, перевіряючи бездіяльність відповідача у не здійсненні перерахунку без обмеження максимальним розміром пенсії позивача, суд не встановив у межах предмету даного позову і обставин предмету спору протиправності та/або протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження з 05.03.2019 ОСОБА_2 максимального розміру пенсії за вислугу років десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб під час здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки від 05.04.2021 № 9/1-17, тому у задоволенні позову належить відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі №520/11829/17 від 27.11.2018).

Передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду належить застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, що у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, що відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Судове рішення складено 20.01.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА