Рішення № 103171135, 19.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року справа № 580/9682/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі – позивач) до ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, далі – відповідач), вякому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 11.10.2021 форми Н-5*, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з позивачем;

- визнати протиправним та скасувати акт від 11.10.2021 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру;

- зобов`язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з позивачем, та скласти за його результатами акти, з урахуванням висновків суду, за формою Н-5* та Н-1*, із зазначенням, що нещасний випадок трапився у період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України та під час проходження служби отримав травму, однак ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області проведено розслідування нещасного випадку, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з позивачем, за наслідками якого протиправно складено акти форми Н-5* та форми НТ* від 11.10.2021, згідно яких нещасний випадок стався в період проходження служби та не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Позивач стверджує, що нещасний випадок трапився під час проходження служби та пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки він трапився під час використання власного транспорту в інтересах підрозділу та з дозволу/за дорученням керівника. Також позивачем вказано, що він не міг передбачити можливість настання нещасного випадку у формі дорожньо-транспортної пригоди і передбачити ймовірне вжиття необхідних заходів його уникнення. Таким чином позивач вважає, що оскаржувані акти форми Н-5* та форми НТ* від 11.10.2021 підлягають до скасування, із зобов`язанням відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. та скласти акти за формами Н-5* та Н-1* за висновками яких вказати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідача позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що нещасний випадок, який стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з позивачем вважається таким, що стався з ним у період проходження служби та не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки ним було порушено правила дорожнього руху внаслідок скоєння ДТП, про що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Також зазначено, що покладення обов`язку щодо складення акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків - є втручанням у дискреційній повноваження відповідача. На підставі наведеного представник відповідача вважає, що акти за формою НТ* та Н-5* не підлягають скасуванню, як наслідок просив суд в задоволені позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Придніпровському районному відділу УМВС України в Черкаській області на посаді дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції у спеціальному званні молодший лейтенант міліції.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що начальником ВДІМ Придніпровського РВ капітаном міліції Сиротюком В.В. на нараді 02.05.2006 було повідомлено дільничних інспекторів ВДІМ Придніпровського РВ про те, що у парку 1 Травня (парк Соборний) у м. Черкаси виявлено труп слідчого в особливо важких справах УМВС Мовчана та було доручено здійснити поквартирний та подворовий обхід раніше судимих та піднаглядних осіб. Позивач виконуючи вказане доручення та здійснюючи виїзд до місця проживання одного із таких осіб на власному автомобілі «Москвич 412», на перехресті вулиць Благовісно і Котовського (Грушевського) у м. Черкаси, позивач став учасником ДТП, внаслідок якої отримав тілесні ушкодження та одразу був госпіталізований до нейрохірургічного відділення КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» Черкаської міської ради, із діагнозом «Забій м`яких тканин лобно-скроневої ділянки ліворуч. Астеновегетативний синдром». Налікуванні перербував з 02.05.2006 по 05.05.2006.

Ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області проведено розслідування нещасного випадку, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ ОСОБА_1 , за наслідками якого складено акти форми Н-5* та форми НТ* від 11.10.2021 про те, нещасний випадок стався в період проходження служби та не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки позивачем було порушено правила дорожнього руху внаслідок скоєння ДТП, про що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує, що основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (далі – Закон №2694).

Статтею 1 Закону №2694 визначено поняття охорони праці – як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

За приписами ст. 22 Закону №2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України – є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, який розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

У відповідності до п. 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Пунктом 2.2 зазначеного Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до п. 3.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 № 1346 (далі по тексту – Порядок №1346) комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

За змістом п. 3.9 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили.

Пунктом 3.10 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

З наведених положень Порядку №1346 вбачається, що у разі настання нещасного випадку внаслідок переслідування працівником міліції порушника безпосередньо після вчинення злочину, чинення злочинцем опору працівникові міліції, нещасний випадок вважається таким, що трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Судом встановлено, що відповідачем проведено розслідування нещасного випадку, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ Леоньком В.В., за наслідками якого складено акти форми Н-5* та форми НТ* від 11.10.2021 про те, нещасний випадок стався в період проходження служби та не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки позивачем було порушено правила дорожнього руху внаслідок скоєння ДТП, про що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що підтверджується листом Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.09.2021 №1/7/165/21-вих.

Разом з цим, суд звертає увагу, що начальником ВДІМ Придніпровського РВ капітаном міліції Сиротюком В.В. на нараді 02.05.2006 було повідомлено дільничних інспекторів ВДІМ Придніпровського РВ про те, що у парку 1 Травня (парк Соборний) у м. Черкаси виявлено труп слідчого в особливо важких справах УМВС Мовчана та було доручено здійснити поквартирний та подворовий обхід раніше судимих та піднаглядних осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 під час проходження служби в міліції та виконуючи вищезазначене доручення начальника ВДІМ Придніпровського РВ капітана міліції ОСОБА_2 здійснив виїзд до місця проживання одного із таких осіб на власному автомобілі «Москвич 412», однак на перехресті вулиць Благовісно і Котовського (Грушевського) у місті Черкаси, позивач став учасником ДТП.

На підставі вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що нещасний випадок стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ ОСОБА_1 - у період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

Посилання відповідача на те, що нещасний випадок у відповідності до вимог п. 3.11 Порядку №1346 стався з ОСОБА_1 у період проходження служби та однак не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки ним було порушено правила дорожнього руху внаслідок скоєння ДТП, про що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:

- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків;

- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;

- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;

- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Таким чином, суд звертає увагу, що нещасний випадок вважається таким, що стався з вини працівника міліції, якщо останній міг та зобов`язаний був передбачити можливість настання нещасного випадку і при цьому не вжив необхідних заходів для його уникнення.

Однак, ліквідаційною комісією управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області складаючи акт Форми Н-5* від 11.10.2021 розслідування нещасного випадку та акт від 11.10.2021 №15 Форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру - не було надано оцінки всім обставинам за яких стався нещасний випадок із позивачем, не було доведено, що нещасний випадок стався з умислу або власної необережності позивача, а також відповідачем не доведено наявними в матеріалах справи доказами можливості ОСОБА_1 передбачити настання цього нещасного випадку та вжиття заходів для його уникнення.

Аналогічна правова оцінка викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №580/864/19.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати акти ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області Форми Н-5* від 11.10.2021 розслідування нещасного випадку та від 11.10.2021 №15 Форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ Леоньком В.В. та на підставі Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, скласти та затвердити акти про те, що нещасний випадок трапився 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ Леоньком В.В. – є похідною позовною вимогою, яка також підлягає до задоволення.

Щодо посилання відповідача на те, що покладення обов`язку щодо складення акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із зазначенням в них про те, що нещасний випадок стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з ОСОБА_1 у період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків - є втручанням у дискреційній повноваження відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Таким чином, відповідач складаючи акти форми Н-5* від 11.10.2021 розслідування нещасного випадку та від 11.10.2021 №15 форми НТ* не надав оцінки обставинам, за якої стався нещасний випадок із позивачем, однак суд під час розгляду справи дійшов висновку, що вказані акти є протиправними та підлягають до скасування.

У контексті наведеного суд враховує, що відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, дискреційні повноваження – це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі “Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру” (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі “Брайєн проти Об`єднаного Королівства” (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі “Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру” (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі “Путтер проти Болгарії” (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки він не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а та від 29.03.2018 у справі №816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі “Олссон проти Швеції” від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати акт ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 11.10.2021 за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати акт ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 11.10.2021 №15 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ ОСОБА_1 .

Зобов`язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався 02.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ ОСОБА_1 . та на підставі Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, скласти та затвердити акти за формами Н-5* та Н-1* про те, що нещасний випадок трапився 0702.05.2006 близько 12 год. 00 хв. з дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Придніпровського РВ ОСОБА_1 у період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ