Рішення № 103166638, 24.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12716/21

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Віньковецької селищної ради Хмельницької області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення п`ятої сесії восьмого скликання Віньковецької селищної ради Хмельницької області №1-223П-5/2021 від 25.03.2021 про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Віньковецьку селищну раду Хмельницької області повторно розглянути заяву від 02.03.2021 ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у смт. Віньківці.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12 вересня 2016 року ОСОБА_2 (батько) звернувся до голови Віньковецької селищної ради із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва гаража по АДРЕСА_1 , та просив документи виготовити на доньку ОСОБА_1 . Вказує, що Віньковецькою селищною радою надано дозвіл на розробку землевпорядної документації на ім`я ОСОБА_1 , на підставі чого було розроблено землевпорядну документацію.

02.03.2021 позивачем подано заяву до Віньковецької селищної ради Хмельницької області щодо затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки.

25.03.2021 рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Віньковецької селищної ради Хмельницької області №1-223П-5/2021 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з таких причин:

- відсутністю кадастрового номера земельної ділянки, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- розбіжностей у розмірах площі земельної ділянки, що зазначена у клопотанні громадянки ОСОБА_1 та у відомості про обчислення площі земельної ділянки;

- відповідно до зауважень відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та матеріально-технічного забезпечення, оскільки запроектоване цільове використання земельної ділянки не відповідає містобудівній документації селища Віньківці (Генеральний план смт. Віньківці розроблений в 1993 році та актуалізований Рішенням сесії Віньковецької селищної ради від 24.04.2013 №2-20/2013).

Позивач вважає вказане рішення таким, що порушує його права, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 11.11.2021 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до викопіювання з карти Генерального плану смт. Віньківці, затвердженого рішенням 20-ї сесії Віньковецької селищної ради від 24.04.2013 №2-20/2013, на частині земельної ділянки, щодо якої громадянка ОСОБА_1 подала заяву про затвердження проекту землеустрою щодо її відведення, передбачено проїзд на землі загального користування, житлової та громадської забудови. Вказує, що селищною радою була проведена перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування генеральному плану смт. Віньківці. Також, звертає увагу на те, що розроблений проект землеустрою належним чином не погоджений, оскільки в акті про встановлення та погодження меж земельної ділянки та зон обмеження та в акті приймання - передачі межових знаків на зберігання від 18.08.2017 зазначено, що Віьковецький селищний голова ОСОБА_3 , однак останній приступив до виконання повноважень на посаді Віньковецького селищного голови 02.12.2020 згідно рішення першої сесії 8 скликання №1-1/2020 від 01.12.2020 "Про початок повноважень Віньковецького селищного голови".

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

12 вересня 2016 року ОСОБА_2 (батько позивача) звернувся до голови Віньковецької селищної ради із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва гаража по АДРЕСА_1 , та просив документи виготовити на доньку ОСОБА_1 . Віньковецькою селищною радою надано дозвіл на розробку землевпорядної документації на ім`я ОСОБА_1 , на підставі чого розроблено землевпорядну документацію.

02.03.2021 позивачем подано заяву до Віньковецької селищної ради Хмельницької області щодо затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки.

25.03.2021 рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Віньковецької селищної ради Хмельницької області №1-223П-5/2021 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з таких причин:

- відсутністю кадастрового номера земельної ділянки, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- розбіжностей у розмірах площі земельної ділянки, що зазначена у клопотанні громадянки ОСОБА_1 та у відомості про обчислення площі земельної ділянки;

- відповідно до зауважень відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та матеріально-технічного забезпечення, оскільки запроектоване цільове використання земельної ділянки не відповідає містобудівній документації селища Віньківці (Генеральний план смт. Віньківці розроблений в 1993 році та актуалізований Рішенням сесії Віньковецької селищної ради від 24.04.2013 №2-20/2013).

Вважаючи дане рішення №1-223П-5/2021 від 25.03.2021 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначені ст. ст. 118, 122 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №803/1244/16.

З доказів наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву та відповідно до викопіювання з карти Генерального плану смт. Віньківці, затвердженого рішенням 20-ї сесії Віньковецької селищної ради від 24.04.2013 №2-20/2013, на частині земельної ділянки, щодо якої громадянка ОСОБА_1 подала заяву про затвердження проекту землеустрою щодо її відведення, передбачено проїзд на землі загального користування, житлової та громадської забудови.

Відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Таким чином, відповідач правомірно відмовив позивачеві у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для гаражного будівництва з наступною передачею земельної ділянки у власність, оскільки землі громадської забудови не можуть використовуватись для гаражного будівництва.

На обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на рішення №3-7/2016 від 23.09.2016, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального гаража.

Надаючи правову оцінку вказаній обставині, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так само як і розроблення такого проекту, не означає ухвалення позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.

Разом з тим необхідно зазначити, що на етапі надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і в той час, коли проект вже розроблений, земельна ділянка у зв`язку з цими обставинами не має обтяжень, відповідно власник земельної ділянки має право розпоряджатись нею на власний розсуд у тому числі і надавати дозвіл іншим особам на розроблення проекту відведення, здійснювати інші розпорядчі дії з власною земельною ділянкою.

Отже, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За наведених обставин суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення Віньковецької селищної ради Хмельницької області, прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд з урахуванням наведеного вище, вважає, що позивач не довів позовні вимоги, а відповідач не вчинив жодної бездіяльності по відношенню до позивача, що підтверджено доказами, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Віньковецька селищна рада Хмельницької області (вул Соболрної України, 15,Віньківці,Віньковецький район, Хмельницька область,32500 , код ЄДРПОУ - 04403315)

Головуючий суддя А.М. Ковальчук