Рішення № 103163915, 02.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/14480/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якого просить:

"визнати протиправним та скасувати рішення Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавській області № «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Кирияківка Кременчуцького району Полтавської області», яким мені відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту;

зобов`язати Градизьку селищну раду Кременчуцького району Полтавської області надання мені дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території с. Кирияківка Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області".

Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

18 листопада 2021 року позивачем надано до суду документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 08 листопада 2021 року, а саме уточнену позовну заяву та її примірник для направлення відповідачу, прохальна частина якого викладена у наступній редакції:

"визнати протиправним та скасувати рішення Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавській області від 19.10.2021 № 66 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Кирияківка Кременчуцького району Полтавської області», яким мені відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту;

зобов`язати Градизьку селищну раду Кременчуцького району Полтавської області надання мені дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території с. Кирияківка Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області".

Підставою позову визначив незгоду з рішення суб`єкта владних повноважень щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

21 грудня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначав, що спірним рішенням відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу у зв`язку з тим, що стосовно обраної ним земельної ділянки Броварівською сільською радою Глобинського району Полтавської області прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з метою передачі в оренду іншій особі. В задоволені позову просив відмовити в повному обсязі /а.с. 45-48/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

04.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області в межах населеного пункту с. Кирияківка.

Листом від 25.02.2021 № 04-22/388 Градизька селищна рада Кременчуцького району Полтавської області повідомила ОСОБА_1 , що клопотання вх. № М-02-22/8 від 12.01.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Полтавської області в межах населеного пункту с. Кирияківка розглянуто на земельній комісії 10.02.2021 року та прийнято рішення не виносити клопотання на сесію Градизкої селищної ради у зв`язку з проведенням інвентаризації земельних ділянок.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за його клопотанням позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.8.2021 по справі № 440/6559/21, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Київська, 51, смт. Градизьк, Глобинського району, Полтавської області, 39071; ідентифікаційний код 21063176) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 04.01.2021 року (вх. № М-02-22/8 від 12.01.2021 року) в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України. Зобов`язано Градизьку селищну раду Кременчуцького району Полтавської області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 04.01.2021 року (вх. № М-02-22/8 від 12.01.2021 року) в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

На виконання такого рішення суду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 04.01.2021 року повторно розглянуто, а за результатами його розгляду рішенням Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавській області від 19.10.2021 № 66 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства» позивачу відмовлено в наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою /а.с. 49/.

Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить на користь висновку про те, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутися до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку.

Судом встановлено, що позивач звернувсь до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Рішенням Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавській області від 19.10.2021 № 66 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства», позивачу відмовлено в наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таке рішення вмотивоване тим, що стосовно обраної ним земельної ділянки Броварківською сільською радою Глобинського району Полтавської області прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з метою передачі в оренду іншій особі.

Надаючи оцінку такій підставі, суд зауважує, що аналіз ст.ст. 116, 118 ЗК України вказує на те, що відповідний суб`єкт владних повноважень не має права визначати пріоритетність/першочерговість того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

Також суд звертає увагу, що статтям 116, 118 ЗК України не передбачено такої підстави для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як наявність прийнятого рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з метою передачі в оренду іншій особі.

Згідно з приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Аналіз положень статей 116, 118 ЗК України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували існування оформленого права власності третіх осіб на обрану позивачем для відведення земельної ділянки.

В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність або в оренду такої земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Відповідна правова позиція висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року справа № 463/3375/15-а, від 13 березня 2018 року у справі №766/6141/16-а, від 04 вересня 2019 року № 420/3397/19.

Таким чином, суд з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавській області від 19.10.2021 № 66 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства».

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території с. Кирияківка Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається з урахуванням принципів адміністративного судочинства та змісту ст.ст. 2, 5, 245 КАС України.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішень та внесення до них змін є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

В той же час, дослідивши документи, надані позивачем до матеріалів справи та документи надані відповідачем разом із відзивом, суд звертає увагу на тнаступне.

Слід проаналізувати зміст частини шостої статті 118 ЗК України, якою в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Будь-яких винятків з цього правила чи альтернативних варіантів дана норма не містить. Необхідність подання таких матеріалів випливає із самого змісту норми, оскільки, як передбачено частиною сьомою цієї статті підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З такого правового регулювання випливає висновок про те, що графічні матеріали, які додаються до клопотання мають бути такими, обсяг даних в яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 у справі №354/407/14-а, від 14.08.2018 у справі №802/159/17-а та від 14.08.2018 у справі №813/947/16.

Оглянувши надану позивачем копію графічних матеріалів місця розташування бажаної земельної ділянки, яка подавалася до відповідача /а.с. 11, 53/, суд встановив відсутність у ній посилань на адресу чи місце розташування бажаної земельної ділянки та або сусідніх до неї земельних ділянок, кадастровий номер, а лише зазначено "на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області в межах населеного пункту с. Кирияківка" та заштриховано прямокутну фігуру візуальному зображенні викопіювання з публічної кадастрової карти але без прив`язки на такій карті, графічних матеріалах до сталого індивідуально визначеного об`єкту, зокрема кадастрового номеру земельних ділянок, які знаходяться поряд або кадастрового номеру земельної ділянки за рахунок якої бажає отримати земельну ділянку позивач. Натомість у заяві вказано лише, що земельна ділянка, яку має намір отримати гр. ОСОБА_1 розташована на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області в межах населеного пункту с. Кирияківка /а.с. 10, 50/.

Таким чином вказана схема не дає можливості ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки (зокрема визначити точне розташування такої земельної ділянки поза межами населеного пункту), у тому числі і з метою визначення її вимогам статті 118 ЗК України, а також правильності звернення позивача із заявою щодо "надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" або "наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо виділення земельної ділянки у разі поділу" під час розгляду вказаної заяви та прийняття відповідного рішення відповідачем.

Відтак, в межах даної справи підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язати Градизьку селищну раду Кременчуцького району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території с. Кирияківка Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області - не має.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що оскільки рішення Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавській області від 19.10.2021 № 66 не є вмотивованим і, відповідно, прийняте не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначений законом, та з урахуванням встановлених обставин справи, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача у встановлений законом строк повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 04.01.2021 року (вх. № М-02-22/8 від 12.01.2021 року), та прийняти в порядку, межах і спосіб, визначених законом, з урахуванням висновків суду рішення.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Київська, буд. 51, смт. Градизьк, Глобинського району, Полтавської області, 39071, ідентифікаційний код 21063176) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавській області від 19.10.2021 № 66 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства».

Зобов`язати Градизьку селищну раду Кременчуцького району Полтавської області у встановлений законом строк повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 04.01.2021 року (вх. № М-02-22/8 від 12.01.2021 року), та прийняти в порядку, межах і спосіб, визначених законом, з урахуванням висновків суду рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський