Рішення № 103163268, 28.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/15797/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1478 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини А1478 (надалі також відповідач), у якій позивач просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини А1478 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язати військову частину А1478 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 8 (вісім) календарних років за період з грудня 1998 року по грудень 2006 року.

Позовна заява зареєстрована канцелярією суду 25 листопада 2021 року за вх. №75497/21.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за вісім календарних років за період з грудня 1998 року по грудень 2006 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15797/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.

Копія ухвали суду від 29 листопада 2021 року, а також копія позовної заяви з доданими до неї документами вручені відповідачу 14 грудня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 51/.

30 грудня 2021 року до суду електронною поштою надійшло клопотання військової частини А1478 про відкладення розгляду у справі №440/15797/21 /а.с. 55/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року повернуто заявнику без розгляду клопотання військової частини А1478 про відкладення розгляду у справі №440/15797/21.

Відповідач не реалізував своє право на надання відзиву на позовну заяву.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторони, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах з 16 грудня 1998 року по 21 грудня 2016 року, що підтверджується витягом Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату з послужного списку прапорщика запасу ОСОБА_1 №273 від 24.01.2006, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 11-13/.

Наказом командира військової частини А2673 (по стройовій частині) від 21.12.2006 №257 прапорщика ОСОБА_1 , старшого авіаційного механіка групи підготовки та зберігання керованих авіаційних засобів ураження авіаційно-технічного загону демонтажу та сортування обладнання відділу інженерно-авіаційного забезпечення, звільненого наказом командира повітряного командування "ЦЕНТР" - заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26 жовтня 2006 року №29-ПМ у запас за пунктом 63 підпункт "Г" (у зв`язку зі скороченням штатів) /а.с. 14/, відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з 21.12.2006 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення та направлено на облік до Полтавського ОМВК м. Полтави. Виключено з котлового забезпечення по нормі технічній з 22.12.2006.

Цим наказом вирішено виплатити позивачу 50% від грошового забезпечення за кожний повний прослужений рік /а.с. 15/.

Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/5229 від 28.04.2020 підтверджено, що в перевірених фінансових документах на виплату грошового забезпечення за період з грудня 1998 року по липень 2000 року ОСОБА_1 не значиться. Додатково повідомлено, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу в/ч А2673 з 31 жовтня 2001 року (прибув з в/ч А2524). Повторно повідомлено, що в роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення за листопад - грудень 2006 року відомості про виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 не відображені /а.с. 19/.

Листом ДУ "Полтавська виправна колонія (№ 64)" від 02 грудня 2020 року №15/19/10/19-20/Х-222 позивача повідомлено, що на час звільнення із Збройних Сил України у грудні 2006 року у зв`язку із скороченням штату ОСОБА_1 було набуте право на отримання одноразового грошового забезпечення при звільненні, згідно до вимог законодавства, які були чинні на дату звільнення, так як діючим на той час законодавством не було передбачено критерію щодо років календарної служби /а.с. 27-28/.

Позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України /а.с. 29-30/, у якій просив нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу при звільненні, із розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 8 (вісім) календарних років, які не були враховані при її обчисленні на день звільнення з державної установи “Полтавська виправна колонія ( № 64)” 20 грудня 2019 року /а.с. 29-30/.

Листом військової частини А0820 від 05.02.2021 №80 позивача повідомлено, що військова частина А2673 (м. Полтава) знаходилася у підпорядкуванні військової частини А0820 (м. Васильків) до моменту свого розформування у 2015 році і мала власне фінансове господарство, здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат особовому складу військової частини А2673. Відповідно до спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 12 листопада 2014 року №Д-322/1/41 дск, від 01 лютого 2015 року №Д-322/1/4дск правонаступником розформованої військової частини А2673 визначено військову частину А1478 (с. Мартинівське Вознесенський р-н Миколаївська обл.). Зважаючи на вищевикладене, запропоновано звернутися до військової частини А1478 (с. Мартинівське Вознесенський р-н Миколаївська обл.) для отримання необхідної інформації /а.с. 31/.

ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А1478 із заявою від 24.02.2021, у якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, із розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 8 (вісім) календарних років, які не були виплачені при звільненні 21.12.2006 з військової частини А2673 /а.с. 32-33/.

Листом військової частини А1478 від 17.03.2021 №150 позивача повідомлено, що на даний час у військовій частині А1478 немає жодних законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 “одноразової грошової допомоги при звільненні, із розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 8 (вісім) календарних років, які не були виплачені при звільненні 21.12.2006 з військової частини А2673” /а.с. 34-35/.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини А1478, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за період з грудня 1998 року по грудень 2006 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, станом на дату виключення позивача зі списків військової частини 21.12.2006) .

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ), "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" ( 1763-15 ) та іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України.

Частиною 1 статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначено, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку зі скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (надалі - Порядок №393), встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 16 грудня 1998 року по 21 грудня 2016 року, що підтверджується витягом Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату з послужного списку прапорщика запасу ОСОБА_1 №273 від 24.01.2006, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 11-13/.

Наказом командира повітряного командування "ЦЕНТР" - заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26 жовтня 2006 року №29-ПМ звільнено з військової служби у запас за пунктом 63 підпункт "Г" (у зв`язку зі скороченням штатів) у разі неможливості використання на службі у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів прапорщика ОСОБА_1 ... /а.с. 14/.

Наказом командира військової частини А2673 (по стройовій частині) від 21.12.2006 №257 прапорщика ОСОБА_1 , старшого авіаційного механіка групи підготовки та зберігання керованих авіаційних засобів ураження авіаційно-технічного загону демонтажу та сортування обладнання відділу інженерно-авіаційного забезпечення, звільненого наказом командира повітряного командування "ЦЕНТР" - заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26 жовтня 2006 року №29-ПМ у запас за пунктом 63 підпункт "Г" (у зв`язку зі скороченням штатів) /а.с. 14/, відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з 21.12.2006 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення та направлено на облік до Полтавського ОМВК м. Полтави. Виключено з котлового забезпечення по нормі технічній з 22.12.2006.

Цим же наказом вирішено виплатити позивачу 50% від грошового забезпечення за кожний повний прослужений рік /а.с. 15/.

Військова частина А2673 до моменту свого розформування у 2015 році мала власне фінансове господарство, здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат особовому складу військової частини А2673. Відповідно до спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 12 листопада 2014 року №Д-322/1/41 дск, від 01 лютого 2015 року №Д-322/1/4дск правонаступником розформованої військової частини А2673 визначено військову частину А1478 (с. Мартинівське Вознесенський р-н Миколаївська обл.), що підтверджено листом військової частини А0820 від 05.02.2021 №80 /а.с. 31/ та не спростовано відповідачем.

Разом з тим, військовою частиною А2673 чи військовою частиною А1478, як правонаступником військової частини А2673, позивачу не виплачена грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні позивача з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів, що підтверджено архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/5229 від 28.04.2020 та №179/1/1485 від 31.01.2020 /а.с. 18-19/ та не спростовано відповідачем.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що законом у редакції чинній на час звільнення позивача зі служби у Збройних Силах України, встановлено право військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів, на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд дійшов висновку, що не нарахувавши та не виплативши ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за вісім календарних років служби (за період з 16 грудня 1998 року по 21 грудня 2016 року), відповідач діяв з порушенням вимог Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року.

Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013, № 8-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні є державною гарантією, встановленою законом, а тому вимоги позивача не обмежені позовною давністю.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини А1478, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі п`ятдесят відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме, за вісім календарних років служби, та зобов`язати військову частину А1478 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі п`ятдесят відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме, за вісім календарних років служби.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до військової частини А1478 (ідентифікаційний код 07940002, селище Мартинівське, Вознесенський район, Миколаївська область, 56525) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1478, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі п`ятдесят відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме, за вісім календарних років служби.

Зобов`язати військову частину А1478 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі п`ятдесят відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме, за вісім календарних років служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич