Рішення № 103157079, 02.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 лютого 2022 року Справа № 280/11257/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69068, м.Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5; код ЄДРПОУ 35037228),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12; код ЄДРПОУ 09807750)

про визнання незаконної та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», відповідно до якого позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо поновлення 25.05.2021 виконавчого провадження №50042599 та передачі однокімнатної квартири, загальною площею – 34,96 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , на реалізацію.

Ухвалою суду від 22.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви (у відповідності до кількості учасників справи) із приведенням її у відповідність до статті 5 КАС України, зокрема, щодо обраного способу судового захисту;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про поновлення строку звернення.

13.12.2021 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Зокрема, надано уточнену позовну заяву, у якій також зазначено щодо строку звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить суд визнати незаконною та скасувати Постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.05.2021 про скасування документу, якою скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення ВД стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем у серпні 2021 року було здійснено незаконну реалізацію квартири, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11249697000 від 09.11.2007, за яким банк 26.04.2017 прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості. Вказує на те, що 26.04.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року. Стверджує, що ПАТ «Укрсиббанк» з повторною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом не зверталось. З огляду на зазначене, вважає незаконними дії начальника відділу Логвіна В.І. щодо прийняття постанови від 25.05.2021 про скасування документу, якою скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення ВД стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47, призвели до подальшої незаконної реалізації майна позивача в межах виконавчого провадження №50042599, заборгованість за яким 26.04.2017 сплачена в повному обсязі. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи на 22.12.2021.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 22.12.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№76354), в якому зазначає, що перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що 26.05.2016 керуючись пунктом 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону 1999 року, старшим державним виконавцем Соріною Ю.Ю. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, проте при перевірці АСВП встановлено, що вказана постанова не сформована та не роздрукована. Зокрема, у відділі перебувало виконавче провадження №50042599 разом з оригіналом виконавчого документа та заявою стягувача про примусове виконання рішення суду. У зв`язку з наведеним та керуючись абзацом 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», 25.05.2021 винесено постанову про скасування документу «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 26.05.2016, що видав державний виконавець Соріна Ю.Ю., та, відповідно, продовжено вчинення виконавчих дій. Вважає, що відділ діяв у межах наданих повноважень та з дотриманням Конституції та чинного законодавства України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 22.12.2021 оголошено перерву до 25.01.2022.

13.01.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2386), в якому зазначає, що дії начальника Відділу вчинені поза межами строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, всупереч статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» начальником відділу не прийнято постанови про відновлення виконавчого провадження. Крім того, матеріали виконавчого провадження №50042599, за якими 26.05.2016 державним виконавцем були проведені виконавчі дії про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повинні були у 2017 року передані до архіву, та у 2020 році бути знищеними. З урахуванням наведеного, всупереч нормам чинного законодавства та звернення банку про закриття виконавчого провадження, начальником Відділу прийнято незаконну постанову від 25.05.2021 про скасування документу «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 26.05.2016.

У письмових поясненнях третьої особи (вх.№5808 від 26.01.2022) зазначено, що 26.04.2017 заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 було погашено на індивідуальних умовах з анулюванням залишку заборгованості, у зв`язку з чим на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби 29.05.2017 було направлено заяву про закриття виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих листів, виданих Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/6133/14-ц.

У судове засідання, призначене на 25.01.2022, прибув представник позивача. Надав до суду клопотання (вх.№5350) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи до суду не прибули. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частин першої та дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною четвертою статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.11.2007 між AT УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №11249697000, відповідно до умов якої остання отримала кредитні кошту у розмірі 25212,00 дол. США.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за даним кредитним договором AT УКРСИББАНК» з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно заочного рішення Шевченківського районного суду від 09.07.2015 у справі №336/61133/14-ц позовні вимоги Банку були задоволені у повному обсязі.

На підставі даного рішення Банком, як стягувачем були отримані виконавчі документи, які були пред`явлені для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя.

26.01.2016 були відкриті виконавчі провадження з виконання виконавчих листів №336/6133/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та судових витрат у сумі 1827,00 грн.

26.05.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року.

26.04.2017 заборгованість за кредитним договором ОСОБА_3 було погашено на індивідуальних умовах з аннулюванням залишку заборгованості, у зв`язку з чим на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби 29.05.2017 було направлено заяву про закриття виконавчих проваджень, відкритих на підставі вищезазначених документів.

В результаті проведеної перевірки баз даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено, що 26.05.2016 керуючись пунктом 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону 1999 року, старшим державним виконавцем Соріною Ю.Ю. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, проте при перевірці АСВП встановлено, що вказана постанова не сформована та не роздрукована.

У зв`язку з наведеним, 25.05.2021 винесено постанову про скасування документу «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 26.05.2016, що видав державний виконавець Соріна Ю.Ю.

Позивач, вважаючи незаконною постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.05.2021, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ).

Згідно статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26.05.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року.

Натомість, після повернення виконавчого документу стягувач - ПАТ «Укрсиббанк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом не зверталось.

Проте, начальником відділу Логвіним В.І. 25.05.2021 постановою про скасування документу, скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 41 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Тобто, Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі в порушення зазначеної норми самостійно здійснено заходи, щодо відновлення виконавчого провадження через п`ять років після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, в порушення приписів статті 41 Закону №1404-VІІІ не винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

В подальшому, заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Коциняном М.О. прийнято постанову про арешт та опис майна, а саме - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснено заходи, що до передачі вказаного майна на реалізацію за ціною 425 323,00 грн.

Відповідно до акту про проведені електроні торги від 06.09.2021 в межах виконавчого провадження №50042599, стягувачем за яким є AT «УКРСИБНАНК», Державним підприємством «Сетам» 25.08.2021 здійснено реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею - 34,96 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправною постанову від 25.05.2021 про скасування документу, якою скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47, призвели до подальшої незаконної реалізації майна Рогозної H.A. в межах виконавчого провадження №50042599 заборгованість за яким 26.04.2017 сплачена в повному обсязі.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим така постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69068, м.Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5; код ЄДРПОУ 35037228), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12; код ЄДРПОУ 09807750) про визнання незаконної та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.05.2021 про скасування документу, якою скасовано виконавчі дії від 26.05.2016 щодо повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 02.02.2022.

Суддя М.С. Лазаренко