Рішення № 103153174, 31.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2022 р. Справа № 120/13590/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №5929 від 23.09.2021 про відмову у призначення позивачу житлової субсидії.

Ухвалою від 19.11.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що з огляду на те, що ОСОБА_1 не зареєстрована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не є його орендарем, не є внутрішньо переміщеною особою та даний будинок прийнятий в експлуатацію, вона не має права на призначення житлової субсидії за цією адресою.

28.12.2021 позивачем подано відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що підтримує вимоги позову в повному обсязі. Додаткового зазначила, що заява про призначення субсидії та декларація не містить адреси - АДРЕСА_1 . Крім того, вказала, що вона є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

31.12.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній заперечує щодо задоволення позову.

11.01.2022 позивачем подано ще одну відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що перелік умов, за наявності яких житлова субсидія не призначається, чітко визначений у п. 14 Положення №848. При цьому, ситуація, яка склалась у позивача, вказаним пунктом не передбачена.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 09.09.2021 позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації із заявою про призначення та надання житлової субсидії.

09.09.2021 позивачем також подано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням субсидії.

Разом із тим, рішення №5929 від 23.09.2021 позивачу відмовлено в призначенні житлової субсидії, так як вона не зареєстрована в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі, їх виплати у грошовій формі.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" при наданні житлово-комунальних послуг застосовуються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування, встановлені законодавством.

Передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виплачуються споживачу в грошовій формі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій (надалі - Положення №848).

Відповідно до п. 3 Положення №848, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках) (п. 4 Положення №848).

Відповідно до п. 22 Положення №848, житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства:

- які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку);

- які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги;

- які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.

Згідно із п. 24 Положення №848, до складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Із аналізу наведених вище положень сліду, що право на призначення житлової субсидії має один із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), а також які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання чи/або без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. Крім того, відповідне право також мають індивідуальні забудовники, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Втім, як зазначає позивач, вона фактично проживає в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідний будинок перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується матеріалами справи.

09.09.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення житлової субсидії.

Разом із тим, відповідач відмовив у призначенні позивачу житлової субсидії із посиланням на те, що вона не зареєстрована в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, обґрунтовуючи вимоги даного позову, позивач зазначає, що ані в заяві про призначення субсидії, ані в декларації про доходи не зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Втім, відповідні посилання позивача, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, судом оцінюються критично, адже позивачем не заперечується та обставина, що вона звернулась за призначенням субсидії на оплату ЖКП саме на домогосподарство, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідні обставини також прослідковуються із декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням субсидії, яка в розділі "Характеристика житлового приміщення/будинку" містить відмітку про те, що будинок є індивідуальним (одноповерховим).

Таким чином, беручи до уваги те, що позивач не зареєстрована у домогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано відмовлено в призначенні житлової субсидії, адже позивач не є орендарем житлового приміщення чи/або внутрішньо переміщеною особою, а сам будинок уже зданий в експлуатацію.

Що ж до посилань позивача на те, що положеннями п. 14 Положення №848 визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких житлова субсидія не призначається, то суд зазначає наступне.

Так, дійсно положеннями п. 14 Положення №848 визначено перелік умов, за наявності яких житлова субсидія не призначається.

Втім, положення п. 22 Положення №848, на переконання суду, є першочерговими до врахування, адже вони визначають право осіб на отримання житлової субсидії та певні умови для її отримання (в тому числі, факт реєстрації в домогосподарстві та інше), тоді як положеннями п. 14 Положення №848 визначено умови, за яких відповідне право на отримання субсидії не може бути реалізоване такими особами.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в межах даного позову позивачем оскаржується виключно рішення про відмову в призначенні субсидії, а не дії відповідача щодо припинення її виплати, а тому посилання позивача на те, що вона протягом 2019-2020 року отримувала субсидію за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ), як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, судом оцінюються критично.

При цьому, суд також зазначає, що оскаржуване рішення в даному випадку не обмежує право позивача на отримання житлової субсидії, адже остання не позбавлена можливості зареєструватись за адресою місця фактичного проживання.

В будь-якому випадку, жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про неможливість зареєструватись за адресою місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), в позовній заяві позивачем не наведено.

Враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано відмовлено в призначенні позивачу житлової субсидії.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (вул. Грибоєдова, 10а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 03191928).

Повний текст рішення складено 31.01.2022.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна