Рішення № 103151979, 20.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/13352/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/13352/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ в Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.08.2021 №164250002009 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", час проходження ним строкової військової служби з 12.12.1989 по 19.10.1991 (1 рік 9 місяців 13 днів) та призначити позивачу пенсію за вислугою років з 10.08.2021 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який безпідставно відмовив у призначенні пенсії позивачу, незважаючи на факт досягнення ним пенсійного віку за наявності необхідного страхового стажу.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У наданому до суду 15.11.2021 відзиві на позов представник ГУПФ в Полтавській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивує правомірністю оскаржуваного рішення №164250002009 від 16.08.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , прийнятого ГУПФ в Запорізькій області, з огляду на обставини недостатності стажу для призначення пенсії згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки час проходження військової строкової служби чинним законодавством до спеціального стажу не зараховується (а.с. 36-38).

Ухвалою суду від 16.11.2021 залучено до участі у справі №440/13352/21 в якості другого відповідача ГУПФ в Запорізькій області.

У відзиві на позов, що надійшов від ГУПФ в Запорізькій області 06.12.2021, представник вказує на правомірність спірного рішення з аналогічних наведеним ГУПФ в Полтавській області підстав (а.с. 78-80).

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи слідує, що згідно з дипломом серії НОМЕР_1 з 1985 по 1989 роки позивач навчався в Красноградському педагогічному училищі, після закінчення якого отримав спеціальність "викладання в початкових класах загальноосвітньої школи" (а.с. 56) та розпочав трудову діяльність на посаді вчителя Гряківської восьмирічної школи.

Після цього позивач проходив військову службу в лавах Радянської армії з 12.12.1989 до 19.10.1991, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 , виданому 12.12.1989 (а.с. 59-60).

Більш детально трудовий шлях позивача відображений у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , дата заповнення - 16.08.1989 (а.с. 51-55), в якій містяться наступні відомості про його трудову діяльність:

- з 15.08.1989 працював вчителем початкових класів Гряківської восьмирічної школи;

- з 25.10.1989 звільнений з посади вчителя початкових класів Гряківської восьмирічної школи у зв`язку з призовом в ряди Радянської армії;

- з 11.11.1991 призначений на посаду педагога організатора по роботі з дитячими об`єднаннями і організаціями та учителя фізвиховання Гряківської неповної середньої школи;

- 01.09.1992 переведений на посаду вчителя фізичного виховання Гряківської неповної середньої школи;

- 29.03.1999 встановлено кваліфікаційну категорію "спеціаліст ІІ категорії";

- 28.03.2003 встановлено кваліфікаційну категорію "спеціаліст І категорії";

- 08.04.2008 присвоєно звання "старший учитель";

- 16.08.2016 звільнено з посади вчителя фізичної культури Гряківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

10.08.2021 позивач звернувся до ГУПФ в Полтавській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 40-42).

За результатами розгляду заяви ГУПФ в Запорізькій області своїм рішенням від 16.08.2021 №164250002009 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії за відсутності необхідного стажу за вислуги років 26 років 6 місяців. Своє рішення мотивував тим, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугою років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років. Водночас з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники, які набули вислугу років на відповідних посадах, станом на: 1 квітня 2015 року - не менше 25 років; 31.12.2015 - не менше 25 років 6 місяців; 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж заявника становить 30 років 8 місяців 4 дні. Стаж за вислугою років станом на 10.10.2017 складає 24 роки 11 місяців 18 днів (а.с. 39).

Не погоджуючись із правомірністю мотивів відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд зважає на таке.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (стаття 2 Закону №1788-XII).

Згідно зі статтею 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 55 Закону №1788-XII визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Так, відповідно до пункту "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 положення статті 55 Закону №1788-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Тобто при наявності відповідного стажу працівники освіти мають право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від віку.

Після опублікування зазначеного Рішення Конституційного Суду ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, додавши необхідні документи.

Проте відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугою років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу в позивача, адже проходження строкової військової служби в Радянській армії не підлягає зарахуванню до такого стажу.

Суд не погоджується з правильністю такого висновку відповідача з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічно, абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Рафінуючи наведену норму для застосування у спірних правовідносинах, суд виділяє правило, за яким час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як слідує із записів трудової книжки, позивач 15.08.1989 був призначений на посаду вчителя початкових класів Гряківської восьмирічної школи (а.с. 51-55), з якої був звільнений 25.10.1989 у зв`язку з призовом до лав Радянської армії.

Відповідно до записів військового квитка, позивач 12.12.1989 призовною комісією при Карлівському районному військовому комісаріаті Полтавської області призваний на дійсну військову службу та направлений у частину (а.с. 59-60).

Після завершення строкової військової служби в лавах Радянської армії 19.10.1991, позивач вже 11.11.1991 був призначений на посаду педагога організатора по роботі з дитячими об`єднаннями і організаціями та учителя фізвиховання Гряківської неповної середньої школи.

Таким чином на момент призову на строкову військову службу позивач працював на посаді учителя початкових класів, робота на якій надає право особі претендувати на призначення пенсії згідно з пунктом "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-XII. Більш того, після завершення строкової військової служби (1 рік 10 місяців 8 днів) позивач працевлаштувався за спеціальністю на попереднє місце роботи.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу періоду проходження ним строкової військової служби, оскільки призов відбувався під час його роботи за спеціальністю (за фахом).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення ГУПФ в Запорізькій області №164250002009 від 16.08.2021 прийняте без належної оцінки обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення суд визнає протиправним та скасовує у зв`язку з цим.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд враховує наступне.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав (постанова Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а).

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що позивач проживає на території, яка обслуговується ГУПФ в Полтавській області, у зв`язку з чим ГУПФ в Запорізькій області не наділене повноваженнями щодо призначення пенсії позивачу, а лише уповноважене на розгляд конкретної заяви про призначення пенсії відповідно до Порядку №22-1, то суд погоджується з обраним позивачем способом відновлення порушеного права шляхом заявлення вимоги про зобов`язання ГУПФ в Полтавській області зарахувати до стажу роботи за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Радянській армії з 12.12.1989 по 19.10.1991, та призначити йому пенсію за вислугою років з 10.08.2021 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з чим задовольняє таку зокрема і позов у цілому.

Згідно з приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з ГУПФ в Запорізькій області як органу, безпосередньо дії та рішення якого призвели до порушення прав позивача.

29.12.2021 від представника позивача - адвоката Понятенко А.Й. надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить з такого.

За приписами частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні (ч. 8 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вивчивши зміст клопотання, суд виявив, що в переліку додатків до клопотання значиться вказівка автора на докази направлення цього клопотання відповідачам.

Однак фактично таких доказів представник позивача не надав, про що працівниками канцелярії суду складено відповідний акт від 20.01.2022 (а.с. 100).

З огляду на факт відсутності доказів направлення представником позивача клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу іншим учасникам справи, суд не приймає таке до уваги та повертає його заявнику в порядку ч. 8 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.08.2021 №164250002009 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до стажу роботи за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 12.12.1989 по 19.10.1991, та призначити йому пенсію за вислугою років з 10.08.2021 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун