Рішення № 103151348, 21.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/14765/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Полтавській області до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Полтавській області /далі – позивач, ГУ ДПС у Полтавській області/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" /далі – відповідач, ДП "Лохвицький спиртовий комбінат"/ про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" у розмірі 10234175,12 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі /а.с.1-5/.

Позов обґрунтований тим, що за ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" обліковується податковий борг у загальній сумі 10234175,12 грн. Вказана сума боргу виникла у зв`язку з несплатою відповідачем земельного податку з юридичних осіб в розмірі 1213899,13 грн, визначеного платником податків самостійно в податкових деклараціях №9022363032 від 17 лютого 2017 року, №9012551303 від 06 лютого 2018 року, №9024377995 від 18 лютого 2019 року, №9015319112 від 07 лютого 2020 року, №9025434202 від 15 лютого 2021 року, та з орендної плати з юридичних осіб в сумі 9020275,99 грн, визначеної платником податків самостійно в податкових деклараціях №9022358068 від 17 лютого 2017 року, №9025888369 від 20 лютого 2018 року, № 9024380251 від 18 лютого 2019 року та №9029087669 від 19 лютого 2020 року. Контролюючим органом здійснено заходи з метою стягнення податкового боргу з ДП "Лохвицький спиртовий комбінат". Зокрема, інкасові доручення, які було направлено до банків, повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника. З огляду на наявність у відповідача податкового боргу та за відсутності коштів на рахунках платника, позивач звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Копія вказаної ухвали надіслана відповідачу на адресу, зареєстровану як місце його знаходження: 37240, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Заводське, вул. Озерна, будинок 10, та вручена адресату 23 листопада 2021 року /а.с. 119/.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, буд. 1/23, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 42769539).

У письмових поясненнях /а.с.145-149/ третя особа зазначила, що відповідно до наказів Фонду державного майна України №469 від 23 березня 2021 року та №1426 від 13 серпня 2021 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях прийнято наказ №893 від 18 серпня 2021 року про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Лохвицький спиртовий комбінат". Відповідно до положень пункту 95.9 статті 95 ПК України у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній власності, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу. Контролюючий орган із поданням у відповідності до зазначеної вимоги ПК України не звертався. Крім того, положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств. Отже погашення податкового боргу за рахунок майна ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" наразі суперечить нормам діючого законодавства. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідача майно, яке перебуває в податковій заставі, має державну форму власності, власником останнього є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України і відповідно таке майно перебуває у ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" виключно на праві повного господарського відання.

В поясненнях /а.с.165-166/ позивачем зазначено, що достатньою умовою для звернення до суду про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, є відсутність на рахунках такого платника грошових коштів. Дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу. Предметом даного спору є лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна. Посилання третьої особи на положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» є безпідставними, оскільки дія цього Закону поширюється на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Державне підприємство "Лохвицький спиртовий комбінат" зареєстроване як платник податків з 31 січня 1995 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, (ДПІ у м. Полтаві) /а.с. 7-9/.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України /далі – ПК України, у відповідних редакціях/ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошової зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Як визначено пунктом 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно із пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- № 9022363032 від 17 лютого 2017 року /а.с. 21-22/, якою визначено до сплати земельний податок в сумі 30796,66 грн по терміну сплати 30 жовтня 2017 року, в сумі 30796,66 грн по терміну сплати 30 листопада 2017 року, в сумі 30796,66 грн по терміну сплати 30 грудня 2017 року та в сумі 30796,65 грн по терміну сплати 30 січня 2018 року;

- № 9012551303 від 06 лютого 2018 року /а.с. 24-25/, якою визначено до сплати земельний податок на 2018 рік на загальну суму 272,31 грн;

- № 9024377995 від 18 лютого 2019 року /а.с. 19-20/, якою визначено до сплати земельний податок на 2019 рік на загальну суму 368925,96 грн;

- № 9015319112 від 07 лютого 2020 року /а.с. 17-18/, якою визначено до сплати земельний податок на 2020 рік на загальну суму 369530,53 грн;

- № 9025434202 від 15 лютого 2021 року /а.с. 29-30/, якою визначено до сплати земельний податок в сумі 70396,74 грн по терміну сплати 02 березня 2021 року, в сумі 70396,74 грн по терміну сплати 30 березня 2021 року, в сумі 70396,74 грн по терміну сплати 30 квітня 2021 року, в сумі 70396,74 грн по терміну сплати 30 травня 2021 року та в сумі 30796,65 грн по терміну сплати 30 червня 2021 року.

Також ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- № 90223558068 від 17 лютого 2017 року /а.с. 23-24/, якою визначено орендну плату в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 жовтня 2017 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 листопада 2017 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 грудня 2017 року та в сумі 191920,81 грн по терміну сплати 30 січня 2018 року;

- № 9025888369 від 20 лютого 2018 року /а.с. 15-16/, якою визначено орендну плату на 2018 рік в сумі 2303049,17 грн;

- № 9024380251 від 18 лютого 2019 року /а.с. 13-14/, якою визначено орендну плату в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 квітня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 травня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 червня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 липня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 липня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 серпня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 вересня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 жовтня 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 листопада 2019 року, в сумі 191920,76 грн по терміну сплати 30 грудня 2019 року, в сумі 191920,81 грн по терміну сплати 30 січня 2020 року;

- № 9070375686 від 11 квітня 2019 року /а.с. 11-12/, якою визначено орендну плату в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 квітня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 травня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 червня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 липня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 липня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 серпня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 вересня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 жовтня 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 листопада 2019 року, в сумі 95960,39 грн по терміну сплати 30 грудня 2019 року, в сумі 95960,34 грн по терміну сплати 30 січня 2020 року;

- № 9029087669 від 19 лютого 2020 року /а.с. 27-28/, якою визначено орендну плату на 2020 рік в сумі 2303049,17 грн.

Оскільки у визначений законом строк, відповідні суми грошового зобов`язання не сплачено відповідачем, вони набули статусу податкового боргу та обліковуються в інтегрованих картках особового рахунку платника податків ДП "Лохвицький спиртовий комбінат", що ведуться в ГУ ДПС у Полтавській області /а.с. 73-98/.

Так, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Контролюючим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» №1/29 від 04 травня 2007 року, яка вручена відповідачу 10 травня 2007 року /а.с. 31/ та ним не оскаржувалася ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем податкового боргу на загальну суму 10234175,12 грн /а.с. 73-98/.

ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №1/16-31-13-06-17 від 19 січня 2021 року /а.с. 34/, яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом списання безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах, який виник за період 2007-2020 років в сумі 26036432,17 грн.

На виконання вказаного рішення в порядку статті 95 ПК України виставлено інкасові доручення від 31 серпня 2021 року /а.с.35-52/, які частково (на певну суму) повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю на рахунках коштів.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14, пунктом 88.1 статті 88 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Пунктом 89.6 статті 89 ПК України встановлено, що якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено, що 29 січня 2021 року податковим керуючим складено акт опису майна №1/16-31-06 /а.с. 62/, доказів оскарження та скасування якого до суду не надано.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №73577516, сформованим 07 липня 2021 року, підтверджено, що 07 липня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження внесено запис про податкову заставу на підставі акту опису майна №1/16-31-06 від 29 січня 2021 року /а.с. 63/.

На підставі викладених вище обставин та за твердженнями позивача у зв`язку із вжиттям ним всіх передбачених заходів щодо стягнення податкового боргу, податковим органом було подано адміністративний позов до суду про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В силу пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 вказаної статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із пунктом 95.5 вказаної статті (у відповідній редакції) вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.

У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Інтегрованими картками особового рахунку ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" підтверджується наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 10 234 175,12 грн, що виник по узгодженим платником податків податковим зобов`язанням, а інкасовими дорученнями - факт відсутності коштів на рахунках, що не спростовано ані відповідачем, ані третьою особою.

Таким чином, позивачем підтверджена наявність обставин, яка наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Стосовно посиланна третьої особи на приписи Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-ІІІ суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" ( 1630-20 ) (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" ( 1630-20 ) цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: { Абзац перший статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1630-IX ( 1630-20 ) від 13.07.2021 } звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, мораторій встановлено на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, яка передбачає відчуження шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

У цій справі, як вже згадувалось вище, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Органом стягнення за таким рішенням є контролюючий орган, визначений ПК України.

Оскільки рішення щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не виконується Державною виконавчою службою, а виконується органом Державної податкової служби, то суд доходить висновку, що норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюються на спірні правовідносини.

Також суд вважає юридично неспроможним посилання третьої особи на норму пункту 95.9 статті 95 ПК України.

Відповідно до пункту 95.9 статті 95 ПК України у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються. Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.

Предметом цього спору є лише надання дозволу податковому органу на погашення суми податкового боргу підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії податкового органу щодо самого продажу майна, для відчуження якого необхідна попередня згода органу приватизації.

Суд зауважує, що державним органом приватизації за поданням податкового органу організовується продаж майна підприємства, якому в свою чергу передує процедура отримання податковим органом дозволу на погашення суми податкового боргу підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач, який є суб`єктом владних повноважень, витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний номер ВП 44057192) до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" (вул. Озерна, буд. 10, с. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, ідентифікаційний код 00374806), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, буд. 1/23, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 42769539) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, задовольнити.

Надати Головному управлінню ДПС у Полтавській області дозвіл на погашення податкового боргу Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" в сумі 10234175,12 грн (десять мільйонів двісті тридцять чотири тисячі сто сімдесят п`ять гривень дванадцять копійок) за рахунок майна Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат", що перебуває у податковій заставі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк