Рішення № 103151014, 04.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 р. № 400/5900/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, про:визнання незаконними та скасування наказів від 23.06.2021 № 997, від 29.06.2021 № 370 о/с; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.06.2021,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївськоо окружного адміністративного суду з позово до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУНП в Миколаївській області від 23 червня 2021 року № 997 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліцій;

визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУНП в Миколаївській області від 29 червня 2021 року № 370 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію України»;

поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення зідділу поліції №3 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області;

стягнути з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.06.2021 по дату вступу в законну силу рішення суду.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що накази відповідача від 29.06.201р. №370 о/с та від 23.06.2021р. № 997 є протиправними. Зокрема, в наказі №997 вказано про те, що відносно позивача було проведено службове розслідування, в ході якого позивачу повідомлено про підозру та відносно останнього було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тоді, як в ході службового розслідування нібито встановлені події, що відображені в матеріалах досудового розслідування, а саме відомості про факт проведення обшуку за місцем проживання позивача та інше. Окрім того, на думку позивача, в оскаржуваному наказі вказано, що ОСОБА_1 всупереч вимогам дисциплінарного статуту не сприяв проведенню службового розслідування шляхом відмови в наданні будь-яких пояснень на підставі ст.63 Конституції України.

Позивач вважає, що виходячи з положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України, інформація з засобів мосової інформації могла бути тільки підставою для проведення службової перевірки, та не могла бути використаною як доказ вчинення дисциплінарного проступку. Відповідач порушуючи принцип презмпції невинуватості, фактично в оскаржуваному наказі вказав про недоведеність тих обставин, які були виявлені в засобах масової інформації. На час звернення до суду з даною позовною заявою, на час проведення службового розслідування, та на час застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, будь-якого вироку суду, що набрав законної сили , та на теперішній час не має. Таким чином позивач вважає. що його неправомірно притягнули до дисциплінарної відповдальності та звільнли з посади, тому оскаржувані накази повинні бути скасовані. Позовні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити в повноум обсязі.

Відповідач у відзиві на позов вказав про те, що позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржувані позивачем накази відповідають чимогам Закону України "Про Національну поліцію України", вимогам Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а дії позивача є несумісними з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Ухвалою від 30.07.2021р. суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

В судовому засіданні 31.08.2021р. сторони надали суду пояснення по суті спору.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи.

18.05.2021 до ГУНП в Миколаївській області надійшла інформація про надзвичайну подію за участю поліцейського щодо внесення 12.04.2021 слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань (з дислокацією у м. Миколаєві), розташованого у м. Миколаєві відомостей до ЄРДР №62021150010000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відносно слідчого СВ ВП № З Миколаївського РУТІ ГУНП майора поліції ОСОБА_1 за одержання ним неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_2 .

Відомості за вищевказаною подією 18.05.2021 викладені в критичній публікації на сторінках інгернет-видань: «Преступности.НЕТ», у статті «В Николаеве детективу Следственного управления полиции сообщили о подозрении в получении $ 1,5 тысяч взятки»; «Новости-Н», у статті «Двух детективов Следственного управления Нацполиции в Николаеве задержали за взятку»; тощо.

Наказом ГУНП в Миколаївській області від 28.05.2021 № 673 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» за вищевикладеними фактами можливого порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_1 .

У ході службового розслідування встановлено, що 12.04.2021 громадянин ОСОБА_2 заявив до правоохоронних органів про незаконні дії майора поліції ОСОБА_1 , направлені на одержання неправомірної вигоди.

В рамках вищевказаного кримінального провадження, на підставі складених матеріалів щодо незаконної вимоги та отримання 18.04.2021 ОСОБА_1 неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_3 , у вигляді грошових коштів в розмірі 1500 доларів США, за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення пов`язаного з привласненням, розтратою чужого майна, а також, згідно ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва винесеної у справі № 487/2984/21 (провадження № І-кс/487/2438/21), 18.05.2021 з метою відшукання та вилучення предмету неправомірної вигоди, інших речей та документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні,

працівниками ТУ ДБР (з дислокацією у м. Миколаєві), розташованого у м. Миколаєві, проведено обшук в адміністративній будівлі СУ ГУНП в Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Спаська, 10-12), в якій здійснював свою діяльність ОСОБА_1 .

Відповідно до вищевказаної ухвали Заводського суду м. Миколаєва встановлено, що 12.04.2021 приблизно об 11:00 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрілися в сквері, розташованого біля Педагогічного університету в місті Миколаєві, та останній повідомив про можливість вирішення питання про не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. В ході вказаної розмови ОСОБА_1 пред`явив вимогу про надання йому ОСОБА_2 неправомірної вигоди в розмірі 1500 (півтори тисячі) доларів СІЛА, при цьому погрожував притягненням останнього до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з привласненням, розтратою чужого майна, яке було йому ввірене та перебувало в його віданні під час перебування останнього на посаді директора ТОВ «АГРО СЕРВІС» та ТОВ «АГРО ДИСТРИБУЦІЯ».

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що у разі передачі йому обумовленої суми неправомірної вигоди, він надасть ОСОБА_2 офіційні документи за допомогою яких, останній зможе уникнути кримінальної відповідальності, зокрема висновок судово-економічної експертизи.

Сприйнявши вимогу ОСОБА_1 про передачу неправомірної вигоди обов`язковою, невиконання якої загрожувало притягненням до кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 змушений був погодись із незаконною вимогою ОСОБА_1 .

Проте, розуміючи протиправність вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 того ж дня, 12.04.2021 добровільно заявив до правоохоронних органів про незаконні дії співробітника правоохоронного органу, направлені на одержання неправомірної вигоди.

18.04.2021 близько о 13:35год. ОСОБА_2 , діючи у встановлений ОСОБА_1 спосіб, зустрівся з останнім неподалік Варварівського мосту, розташованого в місті Миколаєві, де останній, перебуваючи у салоні автомобіля марки «Reno», модель «Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, шляхом зловживання своїм службовим становищем, під час зупинки неподалік перетину вилиць Артилерійської та Великої Морської в місті Миколаєві, одержав від ОСОБА_2 обумовлену раніше суму неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 1500 (півтори тисячі) доларів США (станом на 18.04.2021 відповідно до офіційного курсу Національного банку України, склало 41938 гривень) за не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення пов`язаного з привласненням, розтратою чужого майна, яке було йому ввірене та перебувало в його віданні під час перебування останнього на посаді директора ТОВ «АГРО СЕРВІС» та ТОВ «АГРО ДИСТРИБУЦІЯ».

Крім того, 23.04.2021 ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 повідомлення в якому вказав, що після отримання висновку судово-економічної експертизи він буде намагатись умовити прокурора про прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження або його передачу до районного відділу поліції, тим самим підтвердивши свій злочинний намір, безпосередньо своїми діями.

18.05.2021 майору поліції ОСОБА_1 за місцем його мешкання працівником слідства ТУ ДБР (з дислокацією у м. Миколаєві), розташованого у м. Миколаєві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

21.05.2021 ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/2984/21 (провадження № 1 -кс/487/2695/21) підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.07.2021, з можливістю внесення застави у сумі 204300 гривень.

21.05.2021, на підставі вказаної ухвали суду, наказом ГУНП в Миколаївській області № 282 о/с ОСОБА_1 зараховано у розпорядження ГУНП області, звільнивши його з посади слідчого СВ ВП № 3 Миколаївського РУП ГУНП.

31.05.2021 Миколаївським апеляційним судом (провадження № 11- сс/812/476/21) винесено ухвалу про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 18.07.2021 із забороною з 21:00 до 06:00 наступної доби залишати місце проживання та покладено відповідні обов`язки.

Верховним Судом постанові від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18 зроблено висновок про те, що поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, наділено безумовним правом брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведешія службового розслідування, або відмовитись від вчинення таких дій. Таке право забезпечено забороною затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

У ході службового розслідування ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, на що він 28.05.2021, на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився надати будь-які пояснення, відомості щодо вищевказаних обставин події, в частині яка його, членів його сім`ї чи близьких родичів не стосуються, та не дотримуючись вимог ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту НП України, п. 7 розділу III Порядку проведення службових розслідувань у Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, не сприяв проведенню службового розслідування, що вказує на перешкоджання ним його проведенню.

Висновок службового розслідування затверджений начальником ГУНП в Миколаївській області 23.06.2021.

23.06.2021 ГУНП в Миколаївській області видано наказ № 997 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ГУНП в Миколаївській області», яким до майора поліції ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог п.п. 1,6, 13 ч. З ст. 1, ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 N° 2337-VIІІ, недотриманні вимог пунктів 1 і 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу 11 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п. 2.2.12 посадових інструкцій, п. 7 розділу III Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, що призвело до низьких морально-ділових якостей, скоєння надзвичайної події, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру працівникові поліції у вчиненні кримінального правопорушення щодо використання своїх службових повноважень і пов`язаних з цим можливостей для одержання неправомірної вигоди, що в подальшому призвело до висвітлення події в ЗМІ, значного розголосу про причетність до вчинення кримінального правопорушення діючого працівника поліції слідчого підрозділу ГУНП в Миколаївській області, що набуло суспільного резонансу, дискредитувало авторитет Національної поліції в очах громадськості, негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану її діяльності та правопорядку, а також, викликало в населення неповагу до поліції, зменшило рівень довіри до неї у населення, та враховуючи неналежне ставлення до служби, керуючись вимогами частин 7 та 8 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Виходячи з матеріалів справи, з вищевказаним наказом позивач був ознайомлений 24.06.2021 року.

Не погодивщись з вказаним вище наказом та з висновками службового розслідування, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами

Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно- правовими актами.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» полціеський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно- правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна грунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; угримуватися віддій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або

антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почутгям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно з статтею 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усуневпія причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що

вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У пункті 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що мас ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень п. 1, 4,7 розділу V Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VI Порядку № 893).

Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують таУабо спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VI та VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з статтею 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).

При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.

З аналізу наведених вище норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного простушку є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2020 року по справі № 260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення № 114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 1 1882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально- правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року по справі № 800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року по справ № 800/508/17, у постанові від 12.12.2018 року по справі № 803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року по справі № 806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Також, при розгляді даної справи суд враховує висновок колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові по справі № 320/3085/20 від 14.04.2021.

Так, у вказаній Постанові від 14.04.2021 Верховний Суд зробив висновок про наступне: «Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Частиною 1 статті 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд вважає, що відповідач виносячи оскаржувані накази від 23 червня 2021 року № 997 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та наказ від 29.06.2021р. № 370 о/с про накладення на останнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліцій, діяв згідно вимог чинного законодавства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача є правомірним та прийнятим відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40108735) про: визнання незаконним та скасування наказу начальника ГУНП в Миколаївській області від 23 червня 2021 року № 997 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання незаконним та скасування наказу начальника ГУНП в Миколаївській області від 29 червня 2021 року № 370 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію України»; поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення зідділу поліції №3 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області; стягнення з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.06.2021 по дату вступу в законну силу рішення суду, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов