Рішення № 103149644, 27.01.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 р. № 400/13551/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;, АДРЕСА_2 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2021 року до Миколаївського окружного адміністративного суду (далі – Суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати позивачу з 01.04.2019 пенсії за вислугу років з обмеженням максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зменшення з 90 % до 70 % розміру грошового забезпечення (пенсії);

зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 з урахуванням розміру пенсії за вислугою років 90 відсотки грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що він отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ). Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 400/2016/21 зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.02.2021 № 9/1/1279. На виконання цього рішення суду відповідачем здійснив перерахунок пенсії позивачу, але із зменшенням розміру грошового забезпечення (пенсії) позивачу з 90 % до 70 % та із обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, що, на думку позивача, призвело до чергового порушення його прав з боку відповідача.

Ухвалою Суду від 30.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, встановленому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. На підставі частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України Суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, Суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі № 400/1210/19, що набрало законної сили, зобов`язано відповідача перерахувати та виплачувати пенсію позивачу з врахуванням розміру 90 % відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2018.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 400/2016/21, що набрало законної сили, зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.02.2021 № 9/1/1279 без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити відповідну суму різниці, з урахуванням індексації.

01.10.2021 відповідач перерахував пенсію позивачу на підставі Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 400/2016/21 з розрахунку 70 % грошового забезпечення з обмеженням максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись із зменшенням відсотку грошового забезпечення, позивач 26.11.2021 звернувся із відповідним зверненням до відповідача.

Листом від 16.12.2021 № 16138-16073/К-02/8-1400/21 відповідач відмовив позивачу у виплаті йому пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення, нарахованої на підставі вищезазначеної уточненої довідки, посилаючись на відсутність правових підстав для цього.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до Суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Суд виходить з такого.

Розмір пенсії за вислугу років для військовослужбовців призначається у розмірах, встановлених частиною першою статті 13 Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у чинній редакції) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

До 01.04.2014 (день набрання чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі – Закон № 1166-VIІ), яким внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ) розмір зазначеної пенсії не міг перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а до 01.10.2011 (день набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» » (далі – Закон № 3668-VІ), яким внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ) – 90 процентів.

Поряд з цим, Суд наголошує на тому, що статтею 13 Закону № 2262-ХІІ врегульовано порядок призначення пенсії, а підстави, умови і порядок її перерахунку визначені статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 (пункти 29, 30 мотивувальної частини постанови).

Крім цього, суд врахував, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від від 20.05.2019 у справі № 400/1210/19 зобов`язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наслідок, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від від 20.05.2019 у справі № 400/1210/19 має преюдиціальне значення при вирішенні цієї справи.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії з урахуванням 90 відсотків грошового забезпечення, визначеного на підставі уточненої довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.02.2021 № 9/1/1279.

Отож, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру, то вони також підлягають задоволенню з огляду на правову позицію Конституційного Суду України з цього питання. Згідно з нею «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Поряд з цим, Суд зазначає, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру не є передчасними.

Загальновідомої є та обставина, що відповідач при перерахунку пенсій, посилаючись на частину третю статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення, обмежує максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною третьою статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір.

Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру. Відмовляючи у заяві позивача про перерахунок пенсії, відповідач не висловлювався щодо цих аспектів перерахунку, оскільки вважав, що позивач не має права на перерахунок взагалі.

Однак, позиція відповідача з цих питань є загальновідомою. Вона не залишає підстав сподіватися, що у разі визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, вона буде перерахована так, як про це просив позивач.

Отож, позовні вимоги щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 27.12.2021, що міститься в матеріалах справи, підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 908,00 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 з обмеженням максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зменшенням основного розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 70 % грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 у розмірі 90 % грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду (адреса: проспект Гагаріна, 19-21, м. Одеса, 65039).

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 27 січня 2022 року